5 особливостей народної манери співу

Українська народна пісня — це душа народу. З давніх-давен вона була наповнена силою та красою, емоційною виразністю та щирими почуттями. Пісня супроводжувала людину у буднях і святах, допомагала у годину туги і журби, веселила душу в світлі дні щастя. За багато столітнє існування української пісні сформувалися певні особливості про які важливо знати.

1. Регістрове звучання

Основною рисою та окрасою народної манери співу є грудне звучання. Проте інколи жіночі голоси використовують безопорний звук, який нагадує фальцет. Він може звучати як підголосок або вигук.

2. Глісандо

«З’їзд» зі звуку або «під’їзд» до нього. Цей прийом найчастіше використовується в кінці фрази або куплету.

3. Переривання слова

Українські народні пісні виконувалися співаками-аматорами, які переривали слово з метою вдиху. Окрім переривання слова часто зустрічається виконання зі скороченням останнього слова куплету без останнього складу. Це є достатньо поширеними елементами під час виконання українських пісень.

4. Йотація

Термін «йотація» або «йотування» означає додавання під час співу звуку «й». З’явився завдяки діалектній різнобарвності української мови. Цей прийом допомагає в утворенні близького та яскравого звуку.

5. Музичні прикраси

Особливої краси українській народній пісні надають мелізми та розспівування окремих складів музичного твору.

Бажаємо успіхів у роботі над розвитком вашого голосу!

Читайте також:   Юним театралам: як стати успішним конферансьє
↓