Чим особливий фольклор на Півдні України?

У всі часи фольклор у різних куточках світу мав певні особливості: вирізнявся специфікою жанрів, способами виконання, тематикою тощо. Чим же особливий фольклор на Півдні України? Керівник «Зразкового художнього колективу» фольклорного колективу «Барвінок» Палацу творчості учнів Ірина Квітка провела ряд досліджень щодо цього питання. Пропонуємо ознайомитися з деякими висновками узагальнених матеріалів досліджень.

Тематика пісень

Фольклор Південного Побужжя нерозривно пов’язаний з історією регіону. Це своєрідна біографія народу, який проживав на території Південного Бугу. Пісенно-поетична спадщина осяяна образами землеробів, запорізьких козаків, гайдамаків, суворовських воїнів, чумаків, перших чорноморців, військових поселенців бузького козацтва. У піснях, обрядах яскраво висвітлюється історичне минуле, події, що відбувалися на нашій землі.

Так, у Первомайському, Братському, Доманівському районах переважає козацька тематика. У Вознесенському та Новоодеському районах, де містилися військові поселення, багато пісень на військову, рекрутську тематику. Тут пролягав чумацький шлях, тож збереглася і велика кількість чумацьких пісень. В Очаківському та Березанському районах найбільша кількість пісень, у яких згадується лиман і море.  Степовий край (Баштанка, Новий Буг, Казанка) оспівує широкі степи, лани. Ці пісні близькі до тих, що співають на Полтавщині, Чернігівщині. Залишки російських традицій,  звичаїв та обрядів збереглися в окремих селах Казанківського, Кривоозерського, Арбузинського, Братського та Єланецького районів, де першопоселенцями були росіяни.

У фольклорі Південного Побужжя, на відміну від загального українського, наявний сильний гумористичний та сатиричний струмінь, що вказує на оптимістичний характер народу.

Особливості виконання

Звичайний, виводний, гуртовий багатоголосний спів з підголосками  є особливістю співацького виконання на Миколаївщині. Найбільш поширеним є двоголосний, рідше — триголосний. Головний співак або співачка «виводить» верхній підголосок, інші підголоски розбиваються на 2-3 голоси, причому нижній голос «басує» — дублює мелодію в октаву. Заспівує пісню «заводчиця» (зазвичай жінка з низьким «товстим» голосом). У пісні кожен виконує самостійну мелодію. Підголоски то об’єднуються з основним голосом, то розходяться. Популярними співвідношеннями між голосами є кварто-квінтові та октаво-унісонні інтервали. Характерна манера співу — переливчатість, темброва забарвленість.

Читайте також:   5 особливостей народної манери співу

Оновлені жанри

Сьогодні народна творчість продовжує жити і в оновлених жанрах. Це зобов’язує керівників фольклорних, вокально-хорових гуртків вивчати духовні скарби; підштовхує до їх осмислення, збереження і представлення широкому колу глядачів.

Народний спів розуміється як автентичний (фольклорний, «виводний», відкритий) з обов’язковим копіюванням діалекту, співацьких прийомів;   «вчений».

Народно-академічний — це поєднання автентичного та академічного співу, який характеризується певним прикриттям верхніх звуків голосового діапазону з використанням міксту. Звук більш відкритий, аніж в академічному співі. Народно-академічні співаки користуються округленням у випадках, коли потрібно «згладити» регістрові зміни в голосах при великому діапазоні, особливо в його верхньому регістрі. Прикладом співу в народно-академічній манері є творчість Раїси Кириченко.

Сьогодні фольклорний спів має інтонаційний характер, який зародився внаслідок вигуків під час виконання фізичної праці, а згодом набув статусу  обрядового культу. Фольклорний спів можна диференціювати так: спів «для себе» і «для слухачів». «Для себе» — це внутрішня мова людини, емоційний самопрояв. Він побутовий і є зразком ранніх форм мелодичної творчості народу. «Для слухачів» — гучний, яскравий, спільний обрядовий спів; зовнішня форма автентичного співу, колективна творчість народу.

Приклади побутового фольклору

Пропонуємо прослухати приклади народного побутового співу, записані у різних регіонах Миколаївщини: пісні «Одна гора, друга гора» та «Ой, долинушка широкая, раздольная» у виконанні  народного фольклорного колективу «Троїчанка» Троїцького СБК Новоодеського району, керівник Віктор Прозоров; «Ой, летіла галка» — родинний дует Наталії та Тетяни Татаренко, с. Калуга Березнегуватського району; «Ні ком не дивую» — фольклорний гурт Зброшківського СБК Доманівського району, керівник Любов Гриценко.




Наведені особливості не є рекомендаціями, а лише ствердженням , що в кожній місцевості один і той же твір може звучати по-різному, у залежності від традицій місцевого виконання.

↓