Лялька-мотанка: традиції, види й символи

Що означає назва, чому ляльки-мотанки не мають облич, на які групи й види їх поділяють; про значення кольорів, основні традиції виготовлення та місце мотанок у творчості майстрів НТО «Прибужжя».

Основне про ляльку-мотанку: значення назви, функція, особливі риси

Про українські вишиванки, рушники, килими й писанки знають усюди. Не менш цікавими є й ляльки. Стародавні іграшки переважно виготовляли з природних матеріалів: дерева, трави, каміння, а також тканини. А найдревніший мовчазний символ ляльки-мотанки тисячоліттями супроводжував наших предків і передавався із покоління у покоління від матері до доньки.

Назва «лялька-мотанка» походить від слова «мотати», тобто виготовляти з тканини вузликову ляльку, не використовуючи голку та ножиці. Мотанка — символ добробуту, добра й надії. Виконувала функцію оберегу людської долі, а долю не можна колоти й різати.

Для виготовлення мотанки використовували старий одяг членів родини. Створювали таку ляльку лише з щирими почуттями, тому вважали, що вона має потужну енергетику й оберігає оселю й кожного її мешканця.

Мотанки відрізняються від звичайних ляльок «пустим» обличчям. Наші предки вірили, що саме через обличчя до ляльки можна прив’язати душу людини або зурочити когось недобрим оком. На деяких мотанках замість обличчя викладали різнокольоровими нитками хрест — символ Сонця. Горизонтальні лінії означали жіноче начало, а вертикальні — чоловіче.

Групи ляльок-мотанок

Мотанки можна поділити на три групи: обрядові, оберегові та гральні.

  • Обрядову ляльку виготовляли до певних свят і називали відповідно: Коляда, Весільна, Масляна, Вербниця, Веснянка, Пасхальна, Купавка тощо.
  • Оберегові мотанки створювали для певної функції: на вагітність і здоров’я, на добробут і багатство, на злагоду, успіх і щастя. У середину таких ляльок закладали цілющі трави, а іноді монети.
  • Ігрові ляльки для дітей були не тільки забавками, а й допомагали розвивати дрібну моторику, а також формували у дівчат навички майбутнього материнства.
Читайте також:   Великодні традиції в творчості майстрів Миколаївщини

Види мотанок

  • Лялька-мотанка, яку використовували в аграрному обряді, щоб викликати дощ або для доброго майбутнього врожаю.
  • Очисна лялька — щоб позбутися в оселі поганої енергетики.
  • Десятиручка завжди допомагала господині в домашніх справах.
  • Щоб енергетика у хаті була сприятливою, у будинку розміщували Кубишку-травницю.
  • Щоб вдало вийти заміж, у вікні виставляли ляльку Капустку.
  • Найулюбленішим жіночим оберегом була Княгиня, що допомагала у родинних справах.
  • На весілля дарували Неразлучників, щоб вони оберігали єдність і вірність у сімейному житті молодят.
  • Найкрасивішою святковою лялькою була Наречена. Мала вигляд молодої дівчини з довгою косою — символом довгого подружнього життя.
  • Мотанку Родючість дарували з побажанням народження великої кількості дітей у родині.
  • Берегиню асоціювали з образом Матері — символом турботи, любові й збільшення достатку. Тому її завжди зображували з покритою головою, великими грудьми та хрестом на обличчі.
  • Щоб вберегти немовля від хвороб, у колиску мати клала найпершу мотанку — Пеленашку. А якщо в ляльку загортали м’якуш хліба, то вона виконувала роль соски.
  • Щоб уберегти малечу від недуги, з цілющих трав робили 12 маленьких мотанок і давали гратися дитині. Кожна лялька вбирала в себе хворобу. Після того, як мотанка виконала свою оберегову функцію, її спалювали.
  • Подорожниця гарантувала господарю щасливе повернення додому, допомагала в дорозі завжди бути в теплі і ситим.
  • Свої найпотаємніші бажання жінки довіряли ляльці-подружці Желанніці. Таку мотанку носили при собі в кишені разом із дзеркальцем і зверталися до неї за допомогою у здійсненні бажань.

Значення кольорів

Важливу роль у виготовленні ляльки-мотанки відігравали й кольори:

  • червоний — захист від хвороб і злих духів;
  • жовтий — уособлення життєдайної сили Сонця;
  • зелений — символ відродження, здоров’я, молодості й Матінки-Природи;
  • синій і блакитний — безперервний рух цілющої води;
  • коричневий асоціювали з Матір’ю-Землею та родючістю;
  • білий — божественні небеса, чистота і гармонія.
Читайте також:   Творче об'єднання «Прибужжя»: квітка сонця

Основні традиції виготовлення

Мотанки робили жінки, використовуючи місячний календар. На повний Місяць ляльку мотали з метою захисту; на спадний — від хвороб і невдач; у фазі росту — для досягнення гарного результату в будь-яких справах.

Заборонялося мотати в п’ятницю та неділю, адже ці дні належать богині жіночої працелюбності й рукоділля Макоші. Виготовляли ляльку за один день.Використовували натуральні тканини й нитки. Процес намотування здійснювали тільки за годинниковою стрілкою, обов’язково супроводжуючи роботу позитивними думками. Під час виготовлення ляльки варто обдумати її функціональне призначення і зважити на значення кольорів.

Сучасна мотанка Миколаївщини

Сьогодні лялька-мотанка поступово втратила свої обрядово-магічні властивості. Переважно майстрині не надають мотанці сакрального змісту, а використовують її як фольклорний елемент інтер’єру або як сувенірну продукцію. Це залежить від впливу новітніх технологій, використання сучасних матеріалів і власних арт-вподобань.

Ольга Костюк

Проте, деякі майстрині намагаються все ж таки зберегти певні традиції, вірування й вікові знання наших предків. Однією з них є майстриня НТО «Прибужжя» Ольга Костюк із Березанського району. Її ляльки славляться своїм розмаїттям, унікальністю й історіями створення. Кожен майстер-клас від майстрині — це дивовижний захопливий світ магії, у якому відкриваються таємниці створення традиційної мотанки.

Вдивляючись у роботи майстринь Ольги Малик (Новоодеський район), Наталії Феник (Вітовський район) і Мирослави Старшевої (Кривоозерський район), кожен особисто вирішує, чи такі ляльки будуть оберегом, або ж стануть декоративним елементом в оздобленні інтер’єру.

Виготовлена власними руками лялька-мотанка може стати корисним родинним оберегом, адже її створювали в сімейному колі з гарними помислами. Саме така натхненна атмосфера панує у творчих родинах НТО «Прибужжя» Тарасових-Димових (місто Миколаїв) і Бакуменко (Братський район). Свою майстерність вони неодноразово представляли на обласних заходах МОЦНТ та КОР і посідали призові місця. Хто знає, можливо саме завдяки магічній силі оберегової ляльки-мотанки?

Та, звичайно, майстри НТО «Прибужжя» полюбляють не лише ляльок-мотанок. Вони створюють сучасні іграшки, вітражі, паперові витинанки та картини, вишиті бісером.

↓
Розмір шрифту
Контраст