Нематеріальна культурна спадщина Миколаївщини: ткацькі традиції нашого краю

Серед сотень експонатів, розташованих у затишних залах етнографічних музеїв Миколаївщини, неодмінно звертають увагу та викликають жвавий інтерес відвідувачів старовинні побутові речі. Із подивом і захопленням дивимось ми на предмети, які століттями використовувалися нашими предками у повсякденному житті. Різноманітні гребні і веретена, прядки та млини, пристрої для прання і прасування — рубелі, качалки, корита, масивні праски, або ж, як їх часто називали — «залізки».

Сучасні діти, які з легкістю розбираються у пристрої фантастичних літальних апаратів, іноді стають у глухий кут, намагаючись осягнути хитросплетіння механізму прабабусіних хатніх «девайсів». На щастя, допитливим відвідувачам завжди прийдуть на допомогу музейні фахівці, надійні провідники у світі старовинних технологій — важливої частини нашої нематеріальної культурної спадщини.

Прядки з фондів Миколаївського краєзнавчого музею

Сьогодні предметом нашої уваги стане ткацьке ремесло. Колись приладдя для створення ткацьких виробів було присутнє у кожній домівці. Жінки, а деколи — й чоловіки — у вільний від сільськогосподарської роботи час виготовляли рядно для шиття одягу, ткали скатертини та рушники, килими й покривала. Першим етапом ткацького процесу було прядіння. Підготовлену кужіль (іноді її називали «куделя», або «повісмо») — пучок вичесаних волокон льону, вовни або конопель, майстрині прикріплювали на спеціальний пристрій — прядку. Для Миколаївщини найбільш характерною була комбінована прядка, яка складалася із донця та гребня. Доволі поширеним було використання різноманітних самопрядок, які допомагали майстриням у їх кропіткій роботі і значно прискорювали процес виготовлення ниток.

Українські прядильниці (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)

Про традиційні ткацькі технології, про прядильне приладдя, характерне для нашого південного краю, нам розповість Світлана Романенко — завідуюча відділом пересувних і стаціонарних виставок Обласного краєзнавчого музею, експерт Комісії з формування обласного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини Миколаївської області.

Керівник обласного творчого об’єднання «Прибужжя», заслужений працівник культури України, лауреат обласної премії імені М. Аркаса Валентина Кривцова впевнена, що сьогодні, як і століття тому, ткацьке ремесло на Миколаївщині продовжує розвиватися та вдосконалюватися в умілих руках місцевих майстрів. Щоб переконатись у цьому, достатньо глянути на чудові вироби, створені нашими земляками Миколою Рябошапкою (с. Лиса Гора Первомайського р-ну) та Тетяною Базилевською-Барташевич (м. Миколаїв) — майстринею, фамільне дерево якої тягнеться від великого роду Шевченків.

Ткані рушники. Автор – Микола Рябошапка

Тетяна Базилевська-Барташевич — випускниця Кролевецького вищого професійного училища, майстер народного декоративно-прикладного мистецтва, заслужений майстер народної творчості України — вже близько чотирьох десятиліть відроджує на Миколаївщині старовинне ремесло ручного художнього ткацтва. За цей час підготовлена ціла плеяда обдарованих учнів, які гідно продовжують традиції майстрів попередніх поколінь і своїм талантом прославляють наш край у всьому світі.

Тетяна Базилевська-Барташевич

Читайте також:   Козацька Покрова на Миколаївщині
↓