НКС Освіта: шість нових елементів + презентація

У листопаді 2018 та липні 2019 року Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України поповнився шістьма новими елементами, що представляють найкращі зразки народної культури.

Гуцульська писанка. Джерело: dzerkalo.media

Традиція гуцульської писанки

Розпис писанок є важливою складовою НКС гуцулів. Хоча сьогодні свої унікальні традиції писанкарства має кожна громада, головним осередком поширення елемента є село Космач Косівського району Івано-Франківської області. Саме там працює майже сотня династій писанкарів.

Для збереження та популяризації традицій гуцульського писанкарства ще в 70-ті роки ХХ століття науковці коломийського музею розробили та втілили програму збирання зразків писанкового розпису. Колекція з 1155 зразків стала основою відкритого в 1987 році єдиного у світі Музею писанкового розпису (нині філія Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського).

Традиція приготування ет аяклак

Традиція приготування ет аяклак. Джерело: virtmuseum.uccs.org.ua

Кримські караїми — караї — невеликий за чисельністю народ, який старанно зберігає давні традиції своїх предків, зокрема народну кулінарію. ЇЇ коріння сягають ще хазарських часів. Однією з уславлених кулінарних візитівок караїмів є ет аяклак — пиріжок у формі півмісяця із хрусткого листкового тіста з соковитою начинкою з рубленої баранини.

Обряд «Водіння Куста»

Обряд «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Рівненської області. Джерело:virtmuseum.uccs.org.ua

Обряд «Водіння Куста», коріння якого сягають ще дохристиянських часів, сьогодні зберігся лише в селі Сварицевичі на Рівненщині. Дійство пов’язане із вшануванням сил природи та душ предків. Обряд триває три дні.

Брати участь у ритуалі можуть лише дівчата та жінки. Вони обирають найгарнішу, заквітчують її зеленими гілками та квітами — роблять Куст, який є посередником між цим світом і потойбіччям. З величальними піснями й віншуванням святкова процесія обходить усе село. Вшановує господарів і звертається до небесних стихій за допомогою та гарним врожаєм.

Традиція декоративного розпису села Самчики

Самчиківський розпис походить із села Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області. Старі люди кажуть, що в першій половині минулого століття стіни тутешніх будинків були розписані яскравими сюжетними візерунками. Проте вже за декілька десятиліть традиція почала зникати.

Читайте також:   «На всі 100» про обласний огляд «Етно-традиції Миколаївщини»

Завдяки зусиллям Олександра Пажимського й інших майстрів-ентузіастів ми сьогодні знаємо про цей своєрідний народний декоративний розпис. Для нього є характерним вживання великого зубчастого малюнка, схожого на гобеленовий із контрастними або супідрядними кольорами.

Зібравши згадки про старовинний розпис, сучасники наповнили його новим змістом, перенесли з хатніх стін на картини, посуд, різноманітні ужиткові речі та предмети декору.

Художнє дереворізьблення Чернігівщини

Традиції художнього дереворізьблення на Чернігівщині надзвичайно багаті й різноманітні. Уже декілька століть тому місцеві майстри віртуозно володіли техніками ажурного (пропилювального) різьблення, яке й досі використовують для декорування архітектурних споруд. За допомогою плаского, тригранно-виїмчастого різьблення створювали побутове приладдя: праники, сволоки, рубелі, тарілки, полички-божиці. Об’ємне різьблення застосовували для створення дерев’яних скульптур. А високорельєфне різьблення слугувало для оздоблення меблів, дзеркал, іконостасів тощо.

Олешнянське гончарство Чернігівщини

Чернігівщина здавна славиться майстерністю своїх гончарів. Ще за княжих часів у цьому регіоні з багатими родовищами різноманітних глин виготовляли цеглу, полив’яні керамічні плитки та посуд. У  гетьманські часи тут процвітало виробництво кахлів, а в XIX столітті активно розвивалися сільські гончарні майстерні, де займалися виробництвом фарфору та фаянсу.

Глина з Олешні незвична. Її колір варіюється від білого до ніжно-рожевого. Вироби оздоблювали за допомогою поливи різних кольорів і відтінків: зеленої, коричневої, жовтої та чорної. Ринки, слоїки, пасочники покривали поливою зсередини. Горщики, кухлі, глечики та тикви глазурували й ззовні — зверху, і до плічка. Особливо цінною вважали зелену поливу, секрет якої довгі століття зберігали чернігівські майстри.

Презентація «Національний перелік НКС України 2018–2019»

Рекомендовані джерела для глибшого ознайомлення з вищезазначеними елементами

↓
Розмір шрифту
Контраст