Побутовий танець «Коломийка»: походження, особливості й види

«Коломийки — це немов розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце, і мерехтять, приваблюють своїм блиском… Тут сльози й радощі, турботи й забавки, серйозні мислі й жарти нашого народу, його життя від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали», — писав Іван Франко. Детальніше про походження, особливості, види побутового танцю «Коломийка» — далі в статті.

Джерело: sverediuk.com.ua

Особливості танцю коломийка

Традиційно-побутовий танець, зокрема «Коломийка», є невіддільною частиною життя народу і сьогодні залишається одним із найстійкіших компонентів духовної культури. Жодна урочистість, сімейна чи громадська, не проходить без танцю. Танці, пісні, перевтілені професійною обробкою, органічно увійшли в репертуар багатьох народних самодіяльних ансамблів і завдяки інтенсивному розвитку кожен має можливість познайомитись із самобутнім танцювальним мистецтвом гуцулів.

Коломийкові танці — це танці Гуцульщини, які існували з давніх-давен. Поширеною є думка, що цей побутовий танець походить від назви міста Коломия. Головний коломийковий крок у своїй будові поєднує три головні кроки гуцульського танцю: «тропіт», «переплітуха» (перехрещення ніг) і «гайдук» (викид ноги). Музичний супровід коломийки витриманий у дводольному розмірі. У взаємозв’язку трьох виражальних засобів — слова, музики і руху спостерігається єдність внутрішньої структури коломийки і генетично спорідненого з нею «кола». Виконання коломийкових танців супроводжується співом коломийок, рух при цьому стає стриманішим. Танцюристи приспівують, скандуючи короткі коломийкові строфи, зміст яких інколи розкриває зміст танцю. Коломийки можна поділити на давніші і новотвори.

Давніші коломийки

Давнішні коломийкові танці: «коло», «рівна», «висока», «трясунка», «пів-торак», «чабан». Їх виконували під спеціальні мелодії квадратної структури. Вони будувалися з однієї фігури чи одного кроку, а стали окремими частинами нових танців гуцулів, дво-, три- чи багаточастинних, будова яких об’єднує коломийкові танці у традиційній послідовності їх виконання. Раніше ці танці виконували лише чоловіки, але зараз інколи участь беруть жінки і молодь.

Читайте також:   Юним театралам: як стати успішним конферансьє

Отже, розглянемо кожен танець. «Коло» танцювали однаково майже в усіх селах Гуцульщини — у фігурі «коло» рухалися кроком «рівна». «Рівна» виконувався на переломі XIX–XX ст. старожилами, через що в деяких селах отримав назву «дідова гуцулка». Назва танцю походить від основного кроку «рівна». Виконавці розміщені у фігурі «ряд» або «коло», рухалися кроком «низький тропачок». У цьому танці, окрім чоловіків, інколи брали участь жінки. «Висока» (старовіцький високий танець, джоган) виконувався кроком «крутитися» та «високий тропот», що походить від слова «тропати» — вдаряти ногою. Від попередніх танців відрізнявся в основному тим, що при виконанні кроків треба високо піднімати ноги. «Трясунка» отримав назву від кроку «трясунка», який пара повторювала, обертаючись у колі. «Півто-рак» отримав назву від кроку, що тривав півтора такту при русі вправо й обов’язково повторювався у дзеркальній симетрії при русі вліво. При такому коливанні пар коло танцівників повільно оберталося у довільно обраному напрямку. «Чабан» — повільний дводольний коломийковий танець, який виконувався у колі чоловіками, що знаходились на значній відстані один від одного. Зміст танцювальних пісень, що супроводжували цей танець, говорить про колишню його приналежність до побуту вівчарів. Головний крок танцю «чабан» тривав чотири такти музичного супроводу. Він повторювався на одному місці чотири рази та був спрямований у різні сторони.

Новітні коломийки

Новіші коломийкові танці, завдяки поєднанню кількох давніх танців простих форм, вирізняються розвиненістю форм. Серед них три чоловічі танці «гребінець», «зірниця», «корито». «Гребінець» виконується в замкненому колі кроками «гайдук», «рівна», «тропіт», «крутитися». Танець отримав назву від виразу «триматися гребінця» — тісно переплітати руки за плечима сусідів. «Зірниця» виконується кроками «тропіт» і «гайдук». Назва походить від однойменної назви фігури, у якій чоловіки через одного в колі, міцно тримаючись за руки сусідів, опираються п’ятами в середині кола, перебуваючи, таким чином, майже в горизонтальному положенні. «Корито» танець, головна фігура якого є подібною до «зірниці». Усі чоловіки, міцно тримаючись за руки, нахиляються від центру кола.

Читайте також:   Готуємося до «Art-mix»: 5 вправ для підготовки голосу перед виступом

Якщо вам цікаво дізнатися про особливості роботи з дитячим колективом, пропонуємо вашій увазі статтю «Специфіка етикету вчителя-хореографа дитячого колективу».

↓