Поливаний понеділок та інші традиції Великоднього тижня

Поливальний понеділок, Радуницький тиждень і відповідні традиції, обряди й ритуали — далі у статті.

Джерело: vsviti.com.ua

Оберегові та аграрні обряди

У народній традиції, яка сягає ще дохристиянських часів, Великдень шанується як свято розквіту й оновлення природи, воскресіння, початку нового безкінечного життєвого циклу, перемоги над темрявою і смертю. Пасхальні свята супроводжує велика кількість обрядів для забезпечення багатого врожаю, здоров’я та плодючості. Наприклад, популярними є катання червоною крашанкою по пашні, окроплення свяченою водою першої борозни, плодових дерев, худоби та птиці.

Василь та Олександра Чернюк із села Нововолодимирівка Березнегуватського району на Миколаївщині поділилися з Інною Герасименко, керівником колективу «Куліса» Нововолодимирівського СК, спогадами мами — Поліни Чернюк (1907 р. н.) і бабусі — Харитини Басьонок (1895 р. н.). Вони розповіли, що раніше в перший понеділок після Великодня дівчата та хлопці поливали один одного водою, бажаючи міцного здоров’я та вдачі, — влаштовували так званий «Поливальний понеділок». На Миколаївщині сьогодні такий обряд не поширений, проте він надзвичайно популярний на Західній Україні й у наших сусідів — поляків, чехів, словаків, угорців і сербів.

Ярослав Пстрак «Обливаний понеділок»

На польський Поливаний понеділок — «смігус-дингус» — хлопці на світанку пробирались у хати, де жили незаміжні дівчата, і поливали їх водою прямо в постелі. Обливання супроводжувалось символічними ударами гілочками верби. Дівчата, як правило, не скаржились, адже дії молодиків — прояв неабиякої симпатії й бажання найближчим часом заслати сватів. У наступні дні молодь збиралася біля криниць і водойм й обливання продовжувалося. У понеділок обливали хлопці дівчат, у вівторок навпаки — дівчата хлопців. Дійство супроводжувалося сміхом, піснями, іграми, жартами, подарунками й писанками.

У польській Куявії й сьогодні зберігся звичай, згідно з яким холості хлопці в Поливаний понеділок збираються у велику ватагу й ідуть з музикантами на центральну площу селища, де з високого ґанку прилюдно «перемивають кісточки» усім місцевим дівчатам: когось хвалять, когось обсміюють, водночас обговорюючи, скільки ж треба води вилити на кожну, щоб забезпечити їй вдачу, здоров’я та захист від навороту.

Читайте також:   Бренди Європи: середньовічний фестиваль троянд у Греції

Радуниця та поминальні обряди

Важливою складовою Великоднього тижня є оберегові й поминальні обряди й ритуали, адже, за народними віруваннями, напередодні Великодня ворота вирію відкриваються і померлі можуть відвідувати землю, зокрема своїх рідних. Поминальний тиждень розпочинається після Великодня, під час Радуниць або Радуницького тижня, який у нас часто називають «проводами», «проводками», «гробками», «поминками» або «червоною гіркою». Хоча, за церковними канонами, Радуниця припадає на дев’ятий день після Великодня, проводи, як правило, відзначають у наступний понеділок, вівторок або неділю.

Перед Проводками прийнято наводити лад біля могилок. Тож на Чистий або Навський четвер (у деяких місцевостях їх дати збігаються, частіше — різняться на тиждень) люди приходять на кладовище й приносять червоні крашанки, щоб сповістити мертвих про настання свята. На самі Проводи збираються на кладовищі сім’ями, приносячи гостину, згадують покійних теплими словами, роздають милостиню.

Більше про Великодні традиції читайте в іншій нашій статті.

↓
Розмір шрифту
Контраст