Стилі сучасного танцю: брейк-данс

Коли виник брейк-данс, хто автор терміну «B-boy», роль Rock Steady Crew у становленні стилю, основні рухи й різновиди.

Історія

У кінці 60-х років виник танець, що завдяки однойменній пластинці легендарного Джеймса Брауна незабаром одержав назву «Good Foot». Good Foot був єдиним танцем, у якому люди поєднували падіння на землю з елементами обертання. Тож історія брейк-дансу почалася наприкінці 60-х років у Нью-Йорку, в одному з найбідніших районів — Бронксі. Термін «B-boy» або «B-boying» придумав dj Kool Herc. Така назва була скороченням до Break boys — танцівники ламаного біта.

У 70-х уперше почали влаштовувати змагання між нью-йоркськими танцівниками на картонному покритті. Новатором був легендарний реп-співак Afrika Bambaata. У 1977 сформувалася молода команда Rock Steady Crew, учасники якої зробили величезний внесок у розвиток стилю: вигадали нові рухи, які зараз стали базовими. У 80-х саме вони під час світового турне представили новий стиль танцю всьому світові.

У 1985, після перегляду фільму «Breakin’», брейк-данс зацікавив багато танцівників Радянського союзу. Наприклад, Олексія Козлова, який був організатором першої постановки в цьому стилі на території СРСР. Після чого почався танцювальний бум. Та тривав недовго — у 1987–1988 роках інформаційний вакуум загальмував розвиток танцівників. І лише в кінці 90-х розвиток брейк-дансу відновився.

Джерело: unsplash.com

Особливості виконання

Брейк-данс — це видовищний танець, який поєднує в собі дивовижну пластику і складні акробатичні трюки. Щоб опанувати цей стиль, необхідні хороша координація, фізична витривалість, почуття ритму та гнучкість. Виконавець не тільки демонструє майстерність, а й ділиться своїми емоціями й енергією. Для танцю характерні імпровізація, оригінальність і запальність.

Як і будь-який інший стиль, брейк-данс має основні рухи. До них належать:

  • Топрок — демонструє координацію, почуття ритму та підкреслює стиль виконавця; є першою частиною виступу танцівника, вживається винятково до рухів, що виконуються стоячи;
  • апрок — це частина топроку, у якій присутні елементи змагання або битви — прокрути, увертання, присяди тощо;
  • футворк (робота ногами) — рухи ногами, які танцівник виконує навприсядки, підпершись обома руками, а частіше однією, у підлогу. Переважно футворк виконується по колу. Такі елементи називають пробіжками (step);
  • фрізи — це завмирання на декілька секунд у чудернацьких і надзвичайно складних положеннях. Фрізи виконуються на руках, голові й інших частинах тіла;
  • суїсайди — раптові падіння на спину, живіт. Саме вони часто є завершенням виступу;
  • пауермув — найскладніша частина брейкінгу. Переважно це — обертальні й циклічні рухи, що вимагають надзвичайної координації, сили м’язів, гнучкості й відточеної техніки. Походять пауермуви з гімнастики та єдиноборств.
Читайте також:   Як ефективно підготуватися до обласного огляду «Материнська пісня»

Види брейк-дансу

Умовно брейк-данс ділиться на верхній (елементи вимагають більше пластики й імпровізаційних ходів) і нижній (головними є фізична підготовка й акробатичні навички), які також поділяють на певні стилі.

До верхнього належать:

  • animation — cтиль, у якому танцівники імітують рухи анімованих ляльок;
  • waving — рухи тіла, що візуально нагадують хвилі;
  • king tut —рухи кінцівок під прямим кутом;
  • slowmo — стиль, схожий на уповільнене відтворення відеозйомки.

Основні стилі нижнього брейк-дансу:

  • flare/delasal (флай) — пересування ніг по колу зі зміною рук;
  • headspin, drill — обертання на голові;
  • backspin, windmill — обертання на спині або лопатках.

Стилів насправді безліч. І чим більше їх в арсеналі танцівника, тим більше в нього можливостей.

Популярними стилями сучасного танцю також є хіп-хоп, реггетон, джаз-фанк, контемпорарі й vogue.

↓
Розмір шрифту
Контраст