«Святий Миколай, нашу хату не обминай»: історія та традиції свята

Славне ім’я «Миколаїв» наше місто отримало  в 1789 році на честь переможного штурму російськими військами Очаківської фортеці. Сталось це у день Святого Миколая, захисника бідних та нужденних, подорожуючих та моряків. Жителі корабельного краю щиро вірять у заступництво одного з найбільш шанованих святих.

Хто ж він такий, Чудотворець Миколай? Звідки традиція вшанування Святого прийшла до нас в Україну, якими обрядовими елементами та віруваннями пронизане свято? Саме для затятих дослідників ми підготували наступну добірку цікавої інформації.

Хто ж він такий, Чудотворець Миколай?

Миколай, незважаючи на безліч вигадок та легенд, — це реальна людина, яка народилась між 270 та 286 роками у Малій Азії в заможній родині. Змалечку хлопчика приваблювали релігійні дійства. Саме тому рішення стати священиком було свідомим й однозначним. Дорослий Миколай батьківський спадок роздавав нужденним, яких інколи сам й відшукував. Тривалий час служив єпископом у Мирах Лікійських. До наших часів біографічних даних з життя Святого дійшло небагато, але легенди про його чудеса передаються людьми з вуст у вуста і по нині. Він постійно був там, де потрібна була допомога.

У роки, коли Миколай був ще молодим священиком, один заможний чоловік розорився й впав у відчай. Його три доньки залишились без приданого. Нещасному батькові ввижалися різні страхіття, але Господь змилостивився. Миколай якось дізнався про жалюгідний стан цієї родини й вночі підкинув у віконце гаманець з золотом. Те саме він робив і наступні дві ночі. Третьої ж хазяїн побачив його й впав на коліна, дякуючи милостивцю. 

Минулі часи, але Святитель ніколи не залишав без допомоги тих, хто на неї потребував. Учасник Другої світової війни на ім’я Микола розповідав історію свого дивовижного спасіння. Солдат втік з полону й прямував до своїх  територією окупованої України. Одного разу, коли вранці після тривалого маршруту він заснув, чоловіка розбудив дідусь в одязі священика. Він попередив, що тут незабаром з’являться німці й вказав, де краще заховатись. Солдат зібрався йти у вказаному напрямку, обернувся подякувати, а там вже нікого не було. Ледь солдат перетнув поле, як показались німці. Миколу врятувала річка, яка завадила собаці взяти слід. Чоловік зрозумів, що його врятував  Миколай-Чудотворець. І таких розповідей шириться по світу – безліч.

Свято Миколая прийшло в Україну ще у ХІ столітті й поступово набуло своєї традиційної забарвленості. Сьогодні наші сучасники сприймають Миколая як святкового дідуся, одягненого в золоті ризи, що приїздить на білих конях. Саме до нього звернені наші молитви й молитви наших дітей про допомогу й захист.

Читайте також:   Бренди країни Лимонії: фестиваль лимонів у Франції

Традиції святкування в Україні

Свято зимового Миколи, що традиційно припадає на 19 грудня, — одне з найулюбленіших українцями й завжди відзначалося досить гучно: з піснями, музиками, своєрідними обрядовими дійствами та забавами, коріння яких сягає дохристиянських часів.

В  кожному регіоні миколаївські обрядодійства мали різні назви: обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик). На Півночі України це свято називали «Гоцання».

Українці вірили, що коли Святий ходить селом, ніхто не стане обманювати, тому раніше в цей день укладали різноманітні угоди та віддавали борги.

«Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».

— Українська приказка

В українських традиціях День Святого Миколая був особливо важливим і для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники й прикраси та прибирали в хаті — чекали сватів.

Особливо на свято чекала дітлашня. Малеча вірила, що в ніч на 19 грудня, як тільки вони заснуть, чарівник миттю прилетить на золотих санях: з білою бородою, в теплому кожусі, а головне — з великим мішком подарунків. Та не все так просто. Разом з Миколаєм приходило ще два янголи й два чортики — саме вони розповідали Чудотворцю, якого подарунка заслужила ця дитина. Тому діти намагались поводитись чемно і вчитися добре.

Не лише в стародавні часи, а й сьогодні це свято полюбляють як дорослі, так і малеча. Тож нехай Святий Миколай обов’язково почує молитви кожної людини, й наповнить наші душі добром, радістю та любов’ю! А ще — вірою в дива!

↓