Таврійський розпис: диво Причорномор’я

Серед візитівок Миколаївщини — західної частини прадавньої Таврії — яскраво виділяється причорноморський або ж таврійський розпис. Про становлення цього мистецтва, його берегинь та символіку — далі у статті.

Емблема обласного конкурсу на кращу презентацію елементу НКС «Етно-традиції Миколаївщини», виконана в техніці таврійського розпису. Автор: Любов Паранюк

Становлення таврійського розпису

Традиції художньо-декоративного оздоблення мають дуже давню історію, адже впродовж тисячоліть люди старанно й віртуозно прикрашали себе, своє житло, громадські та культові споруди. Особливу увагу приділяли орнаменту, магічна циклічність якого не тільки дарувала естетичну насолоду, але й виконувала оберегову функцію. Орнамент широко використовували для оздоблення жіночих і чоловічих прикрас, одягу та тканин, виробів для домашнього інтер’єру та побутового вжитку, іграшок, зброї та військової амуніції.

Гончарні вироби, розписані у таврійському стилі

Кожна історична епоха, кожна національна культура сформували власну, унікальну орнаментальну систему. Будь-який розпис виконує декілька завдань: декоративне призначення, оберегова функція та закодована у мазках інформація, яка дійшла до нас у знаках і символах від наших пращурів.

Оформлення автобусної зупинки з елементами таврійського розпису у с. Куцуруб Очаківського району. Художник: Любов Паранюк

Привернула увагу до унікального південного розпису відома тележурналістка, письменниця, художниця та дослідниця традицій народного мистецтва, член Національної спілки журналістів України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, автор збірок «Стежки до Лиману» Євгенія Бондаренко — жінка, яку за талант та нескінченну любов до рідного краю назвали «Пресвітлою либіддю Миколаївщини».

Основна тематика та символіка

У візерунках, що відтворюють у розписі та вишивці красу всесвіту та рідної землі переважає морська, рослинна та тваринна тематика.

На білому та блідо-блакитному фоні — кольорі «сивого туману», у який щорічно на Великдень господині білили хатинки, весело пливуть білі та сині хмарки, що дарують палаючій від жару південній землі довгоочікуваний дощик, сяють зірочки й краплинки, рясніють зернятка та пелюстки акації, розквітають волошки та ромашки, наливаються соком грона винограду.

Полюбляють мазальниці й благородних блакитних журавликів — вісників дощу; легкокрилих ластівок та сині морські хвилі, човни з вітрилами та матулу — таврійську рибальську сіть, яку закидають у море, сподіваючись на вдачу та прихильність Долі.

Особливе місце в таврійському розписі належить обереговій тематиці. Часто над дверима та обабіч вікон зображували пару білих лебедів, що закривають своїми крилами оселю та родину від лиха. Навіть сьогодні інколи по хатах приморських та прилиманських сіл зустрічаються зображення голубів, чайок та лебедів, як правило, поєднані зі стилізованими солярними знаками.

За свідченнями Євгенії Бондаренко, ще в 1970-х роках на хатах Причорномор’я часто можна було побачити постать жінки (Берегині Маяківни) з червоною квіткою або ж жовтогарячим птахом у піднятих руках. Унікальною є й Червона Берегиня, графема якої пов’язана з архітектурою та кольором Кисляківського маяка, що знаходиться між селами Галицинівка і Лимани. Прототипом образу Берегині зі Світлом є козацькі сигнальні вежі з вогнищами, які стояли вздовж узбережжя Чорного моря і лиманів ще з шістнадцятого століття.

Читайте також:   Нематеріальна культурна спадщина України 2018: здобутки, про які повинен знати кожен
Світлана Романенко демонструє картину Євгенії Бондаренко

Таврійський розпис сьогодні

Сьогодні традиції таврійського розпису не забуті. Їх продовжують і розвивають. Наші землячки Олена Бороздіна та Аріна Яковлева навчають дітлахів Миколаївщини основам прадавнього мистецтва в дитячих садочках міста. Творчість і натхнення Євгенії Бондаренко продовжують жити в серцях земляків завдяки роботі Світлани Романенко та її колег, однодумців, які організовують виставки мисткині та популяризують її духовну спадщину.

Потужна творча школа таврійського розпису створена в Куцурубській громаді на базі Куцурубської школи мистецтв. Керівником напряму є талановитий художник, майстер народного мистецтва, викладач Любов Паранюк.

Любов Паранюк та Анна Жосс на фестивалі «Art-mix 2019»

Однією з учениць Любові Паранюк є Анна Жосс — обдарована дівчина, що змалку навчалася секретам народного розпису у своєї бабусі-мазальниці, візерунками якої захоплювалась ще Євгенія Бондаренко. Свої розписи Анна представила на обласному фестивалі дитячої творчості «Art-mix».

Шляхи дослідження та популяризації розпису

Значну роботу з дослідження й популяризації таврійського розпису проводять методисти МОЦНТ та КОР. У рамках навчально-методичного проекту «Обереги рідної землі», під час етнографічних експедицій та поїздок у рамках культурної акції «Від громади до громади» селами Прилимання фахівці збирають унікальний етнографічний матеріал, знайомляться з особливостями оздоблення садиби, із характерними елементами декору, притаманними нашому краю.

Орнамент у таврійському стилі

Таврійський розпис був представлений на обласному фестивалі дитячої творчості «Art-mix 2019», обласному семінарі для членів комісій із формування місцевих переліків елементів НКС Миколаївщини, на Х Міжнародній науковій конференції «Етнічна культура в глобалізованому світі», організаторами якої виступили факультет історії та філософії ОНУ імені Іллі Мечникова та Одеське етнографічне товариство.

Орнамент у таврійському стилі

Незабаром вийде друком методичний посібник із таврійського розпису, що познайомить з історією розпису, його тематикою та символікою, кольоровою гамою, технікою розпису й обладнанням для його створення, головними елементами та особливостями композиції.

Читайте також:   Підсумки семінару-тренінгу «Організація роботи з документування, збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини»

Робота з дослідження таврійського розпису триває, на нас чекають нові відкриття й зустрічі!

↓
Розмір шрифту
Контраст