Традиції декоративного розпису житла в культурах народів світу

Із давніх-давен люди намагаються перетворити свої оселі в оази краси, затишку та спокою. Кожна спільнота має  власні вподобання й канони. Ми не стомлюємося дивуватися фантазії й майстерності народних митців, що перетворюють враження від краси навколишнього світу на справжні шедеври декоративного мистецтва. Про традиції оздоблення житла, які мають не лише декоративне значення, але й виступають оберегами, захищають оселю та родину — далі.

Світлина: http://petrykivka.dp.ua

Народні традиції оздоблення інтер’єру

Окремі зразки традиційного хатнього декору зайняли почесне місце в Репрезентативному списку ЮНЕСКО — переліку найкращих взірців нематеріальної культурної спадщини людства, до якого сьогодні внесено 470 елементів із 117 країн світу. Одним із таких зразків є дивовижні розписи Аль-Катт Аль-Асірі (Саудівська Аравія) — мистецтво традиційного оздоблення внутрішніх стін будинків.

Традиційний розпис житла (Саудівська Аравія)
Джерело: https://ich.unesco.org

https://ich.unesco.org

Багато поколінь жінок місцевості Асірі, розташованої в південній, зеленій частині Аравії, прикрашають яскравими візерунками стіни своїх будинків. Майстрині розповідають, що на створення кольорового мережива їх надихає як краса навколишньої природи, так і краса, гармонійність людської душі. Процес розписування має й важливе виховне значення, підкреслює тісний соціальний зв’язок між членами сім’ї та об’єднує родину.

https://ich.unesco.org

Для розпису використовують традиційні пігменти природного походження та арабську камедь — гуміарабік. Основою є біла або синя штукатурка, на яку наносять малюнок. Кожен елемент візерунку глибоко символічний. Велика зелена лінія знизу — «такдір» — уособлює зелень та родючість. Тоненькі горизонтальні лінії над такдіром — «омарі» — знак довголіття. Подвійні або потрійні горизонтальні рисочки над ними — «коффоф» — символізують долоні рук, працю й молитву. Подвійна лінія у вигляді алмаза в середині — «мона-ана-ат» — означає монети та достаток. Широка лінія з маленькими квадратиками, кожен із яких має свій малюнок і зміст — «ахтам». Наступна лінія, яка також містить низку повторних елементів, має назву «хедья». Над нею розташований «банат» — низка маленьких трикутничків, які символізують дівчат і молодість. Кожен трикутничок прикрашається тоненькими лініями «амшатт», що означають пір’ячка та гребінці. Косі лінії трактують, як символічне зображення рослин, домашньої худоби та птиці. Ці символи є надзвичайно поширеними в арабських країнах.

Декорування житла народів Півдня

Не поступаються красою й будинки жителів Нубії, розташованої на півночі Африки. У якості житла нубійців, як правило, виступає великий прямокутний будинок із саману з високим фасадом, пласким або напівкруглим дахом, невеличкими віконцями й дверима, забраними дерев’яними решітками. Зазвичай оселі прикрашаються декоративними елементами й розписуються символічними зображеннями, які наносяться на сиру штукатурку. Серед популярних — геометричні фігури, зірки, риби, квіти, тварини, зображення хамси (символ щастя) та крокодила (відголосок давнього поклоніння богам Себеку й Гору). Крокодил, зображений біля дверей, вважається найкращим захистом житла від злих духів, талісманом проти укусів змій і скорпіонів.

Традиційний нубійський будинок (Асуан, Єгипет) Світлина: http://dynamicafrica.tumblr.com

Яскравим колоритом наповнені й зразки хатнього розпису з інших куточків Африканського континенту — розписні будинки народності Ндебеле.

Розписні будинки народності Ндебеле: Південна Африка. Світлина: http://bbqboy.net

Орнамент яскравих малюнків протягом багатьох століть виконував роль таємного шифру, за допомогою якого члени племені надсилали один одному повідомлення. Сьогодні декорування перетворилося на важливий елемент культурної традиції південноафриканців, а також — на чудовий «магніт» для туристів із всього світу.

Читайте також:   Традиції поминального тижня, які обов’язково треба знати

Традиції декорування житла характерні й для країн Південної Америки. Щороку люди стають свідками фантастичного буяння фарб різнокольорового андського містечка Гуатапе в Колумбії. Ніхто з місцевих уже не пам’ятає, коли саме зародилася традиція розпису будинків, проте сьогодні практично кожна міська будівля яскравого кольору й прикрашена різноманітними орнаментами й картинками.

Гуатапе (Колумбія) Автор: Джессіка Девнані. Світлина: https://www.admagazine.ru

Гуатапе (Колумбія) Автор: Джессіка Девнані. Світлина: https://www.admagazine.ru

Традиції хатнього розпису Східної Європи

Не лише спекотний південь милує око яскравими візерунками. Неподалік Кракова розташоване невелике мальовниче село Заліп’є, яке стало знаменитим у всьому світі завдяки своїм унікальним хатнім розписам, традиції яких прийшли до нас із кінця ХІХ століття. Спочатку вони мали утилітарне значення: жінки розписували стіни хати для маскування плям кіптяви, що з’являлися внаслідок поганої вентиляції.

Технології створення малюнків не змінюються вже десятки років. Як правило, у якості пензля використовується сплющена березова гілочка, фарби виготовляються з золи, різнокольорової глини, вапна та цегли.

Друге дихання традиції квіткового розпису отримали після Другої світової війни, коли було започатковано конкурс «Мальована хата» між жителями сіл регіону. Творчість і краса допомагали людям повернутися до мирного життя, забути жахіття війни.

Сьогодні традиції заліпського малюнку активно популяризуються: у місцевому будинку культури, що носить ім’я талановитої майстрині Феліції Курілової, працює художня школа, проводяться регулярні майстер-класи, різноманітні тематичні заходи. Традиційним став щорічний фестиваль декоративного хатнього розпису, приурочений до свята Тіла Христового (польський аналог Трійці).

Хатній розпис (Село Заліп’є, Польща). Світлина: https://duze-podroze.pl/

Світлина: http://magspace.ru

Квіткові мотиви є характерними не лише для традиційного польського розпису, а й для інших східноєвропейських народів. Яскравим взірцем народного декоративного мистецтва є чудові малюнки 91-річної Анежки Каспаркової, яка вже декілька десятиліть розмальовує церкви й будинки рідного села на півдні Чехії.

Анежка Каспаркова. Розпис хати (Чехія). Світлина: https://takprosto.cc

Традиції хатнього розпису в Україні

Неможливо не згадати славетну українську майстриню Марію Приймаченко. У віці 8 років маленька Марійка розмалювала синім глеєм свою хатинку в Болотні, надихнувшись красою заквітчаного лугу. Ті візерунки припали до душі односельцям і невдовзі й сусідські хати милували око синіми квітами, що вийшли з-під талановитих рук маленької художниці.

Творчий доробок родини Приймаченко. Світлина: https://www.cult.gov.ua

Традиції декоративного розпису житлових та хазяйських приміщень є органічною частиною нашої культури. Навесні господині білили хату й наносили всередині і ззовні пишні орнаменти, які не лише захоплювали своєю красою, а й оберігали мешканців садиби від усілякого лиха. Практично в усій Україні практикувалося нанесення червоної (у деяких місцевостях використовували жовтий або синій колір) оберегової смуги навкруги усієї споруди трохи вище долівки. Часто захисними смугами обводили не тільки приміщення, але й вікна та двері. Головні ж узори розташовувались усередині приміщення. Як правило, розписували піч і стіни, іноді — стріху. Найчастіше хату розписували квітами. Серед найулюбленіших і частовживаних сюжетів — дерево життя. У гуцулів, крім того, використовувалися й церковні сюжети.

Розпис печі в петриківському стилі

У якості фарби виступали різнобарвна глина (жовта, біла, червона), сік із плодів, трав і квітів. Для стійкості та яскравості, захисту від вологи й лущення в фарбу часто додавали жовток і молоко. Малювали пір’їнками або пензлями з щетини чи вовни. Широко використовувались різноманітні штампи, що виготовлялися з овочів — картоплі або буряка.

Читайте також:   5 цікавинок про колядування

Одним із найвідоміших зразків українського декору став петриківський розпис.

Петриківський розпис з колекції Наталі Павленко та Юрія Міщенка (США). Світлина: https://www.facebook.com/PetrykivkaUSA

Петриківський розпис. Майстриня Тамара Вакуленко. Світлина: https://www.facebook.com/CheryomushkinaOlga

Прославилось своїми мальовничими розписами село Самчики на Хмельниччині.

Хата, розписана у самчиківському стилі (Хмельниччина).Світлина: https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/samchikivskij-rozpis/

Найулюбленішим сюжетом хатнього самчиківського розпису є казкове й вічне дерево життя, яке виростає з писанки — символу зародження життя, символу роду.

Самчиківський декоративний розпис

Рослинні мотиви органічно поєднуються з зображенням тварин — найчастіше коней, собак, котів, білочок, лисичок і зайців; пташок — півників і голубів, соловейків і лелек, гусей і лебедів. Популярними персонажами малюнків є козаки й дівчата. Основа самчиківського розпису — червона, синя, зелена й жовта фарби, які для контрасту часто розділяються чорними смужечками.

Квітковий сад творчої родини Козявко

Славиться своїми хатніми розписами й український південь, який увібрав у себе традиції трьох масивів будівництва й оздоблення житла — дністрово-дунайського, нижньодніпровського та приазовського. Південні хати найчастіше робили з саману (глина, перемішана з соломою) або з черепашнику, покривали високим двосхилим дахом під соломою або очеретом, білили крейдою або глиною — у білий або різні тони синього кольору. Ззовні віконця обводили червоними, синіми й зеленими смугами. На розі хати й під стріхою робили декоративний розпис, часто використовували різьблення. Особливу увагу господині приділяли печі, яку розписували яскравим рослинним орнаментом.

Розпис печі. Одеська область, 1958 рік

Сучасні народні майстри Миколаївщини ретельно вивчають, продовжують і розвивають традиції декоративного оздоблення житла. Багато років родина Козявко з Баштанщини захоплює земляків своєю творчістю.

Берегиня родини Олена Козявко — талановита майстриня, чарівна жінка, щаслива матуся й учасник обласного народного творчого об’єднання художників-аматорів та майстрів ДПМ «Прибужжя». Щедро ділиться своїми знаннями з дітлахами: із 1992 року працює керівником народної дитячої студії образотворчого мистецтва «Кольори веселки» Баштанського РБК. Особливу турботу пані Олена приділяє розвитку творчих здібностей дітей із обмеженими фізичними можливостями.

Родина Козявко є учасником творчого циклу «Нові імена Миколаївщини» — проекту, спрямованого на популяризацію українських традицій і створеного для підтримки талановитих майстрів нашої області.

Серед здобутків родини Козявко: активна участь у роботі обласного народного творчого об’єднання художників-аматорів та майстрів ДПМ «Прибужжя», неодноразова участь в обласних оглядах родинної творчості «Сімейне коло»; численних обласних фольклорно-мистецьких проектах, зокрема в огляді «Материнська пісня», виставці народних студій «Майстри барвистої палітри», святах «Вечорниці на Миколая», Покрова та «Зимовий дивосвіт»; участь у Всеукраїнських святах народного мистецтва «Українська витинанка» та загальнодержавній акції «Барвиста Україна» (м. Київ).

Розписна хатня піч. Робота творчої родини Козявко (м. Баштанка, Миколаївська область) . Світлина з архіву Олени Козявко

Авторські роботи Олени Козявко прикрашають експозиції всеукраїнських, обласних і районних виставок, експонуються в музеях Миколаєва, Вінниці та Могилів-Подільського. На творчому рахунку майстрині понад 100 авторських робіт, об’єднаних у тематичні серії («Легенди Баштанщини, «Птахи та квіти» тощо), у яких віддзеркалюється історія та краса рідного краю.

Світлини з архіву Олени Козявко (Баштанка, Миколаївська область)

 

↓