Застосування елементів народної мелізматики в народних вокально-хорових колективах

У мелодиці народних пісень та інструментальної музики є багато дрібних мелодичних прикрас — мелізмів. Тож, посилаючись на викладацький та практичний досвід заслуженого працівника культури України, викладача-методиста Миколаївського коледжу культури і мистецтв Анатолія Затуряна та на його наукове дослідження пісенного фольклору на Миколаївщині, пропонуємо розглянути деякі особливості виконання українських пісень з елементами народної мелізматики.

Мелізми (від грец. melos — пісня, мелодія) — прикраси мелодії та їх умовні позначення; окремі музичні фрази або цілі мелодії, що виконуються на один склад тексту. До мелізмів належать різні види колоратур, рулад та інших вокальних прикрас: форшлаг, групетто, мордент, подвійний мордент, трель, перекреслений мордент, подвійний перекреслений мордент; вільно-імпровізаційні прикраси (фіоритура — прикраса, що має віртуозний характер, пасаж — висхідне або низхідне швидке слідування звуків), орнаментика.

Мелізми народної музики завжди потрібно виписувати дрібними нотами над словом чи окремим складом, на який вони співаються. Наприклад, мордент, трель, групетто:

У цьому прикладі, окрім вищезазначених мелізмів, зустрічаються форшлаги:

Іноді народні співці користуються методом поступового сповзання звука від верхньої до нижньої ноти або поступового, без стрибка, підйому від нижньої до верхньої ноти.

«Під’їзди», форшлаги, глісандо та передйоми виконуються в поспівках або окремих характерних народній манері співу фразах пісень невимушено, вільно, грайливо; легким «ковзанням» голосу зверху до основного тону мелодії та навпаки.

Застосування мелізматичних прийомів в обрядових піснях (купальських) з народною манерою співу:

Одним із прийомів мелізматики є орнаментика, тобто прикрашення — це звуки відносно дрібної тривалості, які прикрашають основний мелодійний малюнок. До орнаментики належать пасажі, тирати, фігурації, фіоритури, тремоло, вібрато. Орнаментика посилює основну мелодійну лінію, насичує її темпераментністю, збільшує плавність звукових переходів; широко застосовується у варіаційних формах та тісно пов’язана з імпровізацією. Українські народні пісні, особливо журні, щедро орнаментовані, ритміка їх часто примхлива. Прикладом можуть бути обрядові, застольні пісні, особливо весільні. Застосування мажору й мінору, як протиставлення ладу, надає весільним пісням різноманітних засобів виразності.

Читайте також:   12 секретів успіху актора

Журні, сумні пісні (плачевні) зустрічаються не лише в обрядах, а й у легендах, думах, колискових, де страждає мати над убитим сином, дівчина над козаком, самотня мати — над колискою немовляти. Застосовуються прийоми мелізматики з «під’їздами», ковзаннями вверх і вниз, тріолями та форшлагами в протяжному, важкому, слізному темпі Lento, Grave, Lamento, Lagrimoso. Прикладом може бути твір Анатолія Затуряна «Патетична легенда», у якому оспівано землі Миколаївщини в роки війни (1941–1945).

Отже, вищеописане стане в нагоді керівникам самодіяльних народних хорових та фольклорних колективів, які мають у репертуарі українські народні пісні в стилі традиційно-побутового співу, характерного для даної місцевості чи регіону. Кожен зможе професійно застосовувати мелізматику в народних піснях та їх обробках, поповнюючи репертуар обрядовими піснями (веснянками, колядками, щедрівками, купальськими, обжинковими та весільними), які становлять високу мистецьку цінність як поетичних текстів, так і мелодій.

Зверніть увагу, кожен колектив матиме можливість показати кращі зразки української гуртової пісні на обласному святі «Фольк-толока», що відбудеться 22 вересня в Каштановому сквері.

↓