Жнива: обряди та традиції

Жнива і при чому тут Петра-Павла; молитви, виготовлення «зажинкового хреста», перший сніп й особливості його зрізання напередодні жнив; роль Дідуха; ворожіння, пишні гуляння тощо.

Зажинки на Поліссі. Джерело: http://www.news.dks.ua

Що таке жнива і коли їх початок

Після згасання веселих і безтурботних Купальських вогнищ у житті хліборобів розпочиналися жнива — один із найбільш напружених і відповідальних періодів, від результатів якого залежав добробут кожної родини. Але, якою б тяжкою не була праця на полі, вона завжди супроводжувалася піснями (зажинковими, жнивними та обжинковими). А також ритуальними дійствами, які не тільки давали розраду, але й свідчили про глибоко шанобливе ставлення наших предків до Матінки-природи.

Як правило, жнива розпочинали вдосвіта в «легкий», «жіночий» день — середу, п’ятницю чи суботу, на Петра-Павла (або Петров день). При цьому доброю прикметою було зрізати перший сніп ще напередодні свята. Адже вважали, що тоді сам святий Петро допомагатиме женцям у роботі: «Святий Петро жито зажинає…» Саме цього святого вважали покровителем та охоронцем поля та майбутнього врожаю. Йому присвячено безліч величальних колядок, пісень, легенд і прикмет.

Традиції напередодні жнив

Напередодні жнив господар і господиня урочисто молилися та благали небесні сили про милість і допомогу, захист від «хмарок дощових, бур’янів, грому-блискавиці і граду б’ючого» (за Василем Скуратівським). Перший сніп — «жнив’яний почин», «воєводу», «коляду», «душу» — зрізав, з Божого благословення, сам господар або ж найстарша, найшановніша жінка в родині. Зрізаний сніп прикрашали польовими квітами, перев’язували червоними стрічками й ставили в хаті на покуті як символ достатку й добробуту родини. Згодом зерна з цього снопу, освячені в церкві, використовували для сівби, а також випікання весільного короваю. Поширеним був звичай перед жнивами, пізно ввечері або ж до сходу сонця, робити «закрутки» — обереги з перекручених колосків збіжжя. Робили їх не тільки на добро. Іноді від сусідів можна було очікувати й капості, тому незмінним атрибутом початку роботи завжди була щира молитва до святого Петра-заступника, що мав захистити від лиха.

Прикрашання першого снопу. Джерело: http://mankrda.gov.ua/

Поширеним було й виготовлення «зажинкового хреста»: зрізавши два пасма збіжжя, їх складали хрест-навхрест, прикрашали, оточували непарною кількістю (або за кількістю членів родини) невеликих снопів та готували гостину для польових духів і духів померлих предків. Після ритуального обіду годилося добре відпочити, «щоб під час жнив спина не боліла». Серпа після першого дня жнив обов’язково залишали в полі — «на добрий починок».

Родина прикрашає зажинковий хрест. Джерело: http://kam-rda.gov.ua/

Найчастіше жнива провадилися гуртом, толокою, що поєднувала родичів чи сусідів. Після роботи господарі влаштовували добру вечерю. На столі обов’язково були вареники із сиром. Молодь продовжувала свято з піснями, танцями й хороводами, проте розходилися рано, бо «завтра до роботи»!

Читайте також:   Вулиця — веселі вечорниці: учасники та особливості проведення

Обжинки

На весь період жнив село ніби вимирало, удома знаходилися лише дітлахи та немічні, які приглядали за пасікою, городом і господарством. На більшості території України жнива тривали до Спаса або до Іллі. Вважали, що житні духи ховаються в останньому снопу — Дідусі. Його з шаною приносили додому та зберігали аж до Різдва. Дідух часто згадують у ритуальних обжинкових піснях:

Візьміть, мене, женчики, з собою,
Занесіте мене в стодолу,
Бо вже ж я в чистім полі побувся,
А буйного вітреньку начувся,
А дрібного дощику напився,
А ясного сонечка напікся.
Я в стодолонці погощу,
Та й на нивоньку знов піду.

Величання обжинкового Дідуха

Останні колоски не зрізали повністю. Їх завжди залишали як своєрідну жертву для житніх духів та польових жителів — пташок і звіряток. Казали: «Щоб земля була не голодна». Колосся, яке мало назву «бороди», перевивали червоними стрічками, а всередину ставили частування. Вважали: якщо після такої гостини лягти на поле, то земля-годувальниця повертає сили, затрачені під час жнив, і наповнює здоров’ям та бадьорістю.

Після того жінки ворожили, кидаючи серпа через себе. Вважали: якщо він тричі встромиться в землю, то чекай наступного року на багатий врожай!

Спасова борода

Дівчата й молодиці обирали «царівну» або ж «княгиню», прикрашали її вінком із колосся та квітів і з піснями вели до села, де вже все було готове для пишного й гучного свята Врожаю!

Обжинкові «княгині». Джерело: https://vilingstore.net

Наша рідна Миколаївщина — багатий на культурні традиції край. Тож не пройдіть повз і дізнайтеся про культуру тернівських болгар і фестиваль «Етнічна спадщина».

↓
Розмір шрифту
Контраст