Історія виникнення мистецтва вишивки бісером, види й техніки, вишивка бісером у творчості майстрів НТО «Прибужжя» тощо.
Історія виникнення
Мистецтво вишивки бісером відоме з давніх часів. Ще з сивої давнини наші предки вишивали оберегові орнаменти, оздоблюючи свій одяг намистинами, а пізніше і скляним бісером. Уперше бісер почали використовувати у Стародавньому Єгипті, а на території України він набув поширення у XVIII–XIX ст. Вважають, що назва «бісер» походить від арабського «бусра», що означає «фальшиві перли».
Види бісеру
Налічують понад 15 основних видів бісеру залежно від технології покриття: прозорий і непрозорий, з внутрішнім срібленням, з багатокольоровим «бензиновим» переливом, прозорий із зафарбованою серединою, прозорий кольоровий, металік, глазурований непрозорий, гематитовий, хамелеон, смугастий, напівпрозорий тертий, мармуровий або меланжевий, шовковий, а також із покриттям дорогоцінними металами.
Бісер також поділяють на види за його формою та розміром: круглий, краплеподібний, прямокутний, склярус (довжиною 5–7 мм), рубаний склярус «січка», зі зміщеним отвором до краю, у формі кристала або «богемський».
Країни-виробники бісеру
Найбільші країни-виробники бісеру — Чехія, Японія, Китай, Туреччина, Тайвань та Індія. Японський бісер вважають найякіснішим. А найдешевшими виробниками є Тайвань, Китай і Туреччина. Але сучасні майстри віддають перевагу саме чеському бісеру, адже Чехія пропонує дуже великий асортимент. Головний критерій якості — стійкість кольорового забарвлення до сонячного проміння.
Підготовка до вишивки
- Правильно підібрати канву: для вишивки бісером початківцям рекомендують марку «Аіда» № 14. Розмір клітинок цього полотна дає можливість закріплювати бісеринки досить щільно.
- Нитки повинні відповідати кольоровій гамі тканини. Найкраще підійдуть міцні шовкові нитки або виготовлені зі 100% поліестру.
- Голку потрібно обирати з тонким вушком, щоб вона легко проходила крізь отвір бісерної намистинки разом з ниткою.
- Для вишивання також знадобляться п’яльця та гострі ножиці.
- Щоб отримати гарний і якісний малюнок, потрібно підібрати достатню кількість бісеру відповідних кольорів.
Техніки кріплення намистин
У сучасному мистецтві існує понад сто технік кріплення намистин до полотна. Для художньої вишивки бісером майстрині використовують такі основні шви: «вперед голкою», «стебловий», «рядковий», «арковий», «круговий», «уприкріп», «монастирський» та інші. Для декорування одягу, вишивання картин та панно застосовують «рахункову» вишивку.
Вишивка бісером у сучасному мистецтві
У наш час інтерес до вишивки бісером набуває все більшої популярності. Сучасні майстрині прикрашають кольоровими намистинками не тільки свій одяг, а й предмети інтер’єру, рушники, скатертини, аксесуари, особливо полюбляють створювати декоративні панно й картини.
Така вишивка не є обереговою, а декоративна орнаментика робіт не має символічного значення. Виготовлення таких картин супроводжується суто естетичним задоволенням, яке майстриня отримує від процесу вишивання.
Тематика таких картин може бути різноманітною: чарівні пейзажі, вишукані натюрморти, біблейські мотиви та світські сюжетні композиції, романтичні портрети, екзотичні тварини й вишукані квіти. Усе це та багато іншого можна побачити в роботах майстринь нашої області: Надії Квашенко з Прибужанівської ОТГ, Віри Вакар із Березанської ОТГ, Ольги Долик із Благодатненської ОТГ.
Неймовірно оригінально виглядають картини з комбінованими видами вишивок майстринь НТО «Прибужжя» Любові Садовської з Братського району й Олени Сапожник із Прибужанівської ОТГ. У своїх роботах вони вдало поєднують велику кількість технік і видів вишивки. Картини, виконані бісером, майстрині гармонійно доповнюють частковою вишивкою гладдю і хрестиком. А миколаївська вишивальниця Єлизавета Козирєва для ефективного акценту виділяє окремі фрагменти композиції за допомогою атласних стрічок та об’ємного контуру. Особливої екстравагантності своїм виробам вона надає, використовуючи «богемський» гранований бісер і стрази.
Насолодитися кольоровою грою бісерних розсипів можна на виставкових заходах МОЦНТ та КОР за участю аматорів Миколаївщини, зокрема Олени Сапожник і Любові Садовської.
