Поради, Театральне мистецтво        14 Вересня 2021        80      

Мовна характеристика персонажу

Мова персонажу повною мірою розкриває його внутрішній світ, емоційний стан, спосіб життя і ставлення до оточення, наділяє індивідуальними якостями та певними характерними рисами. У мові відбиваються психологічні та інтелектуальні, емоційні й соціальні параметри особистості. Мовна характеристика – складова характеристики героя або персонажу; що містить у собі його манеру говорити, улюблені інтонації, мовні звороти, словниковий запас та артикуляційні особливості.

Основні функції мовних характеристик

Мовна характеристика виконує наступні функції:

  • характерну – щоб краще розкрити образ героя, його індивідуальність, підкреслити якісь риси характеру або належність до певної групи (професійної, етнічної, соціальної), особливості виховання;
  •  виділяючу – щоб зробити образ запам’ятовувальним, таким, що вирізнятиметься на фоні інших;
  •  порівняльну – використовується для зіставлення або протиставлення героїв;
  •  психологічну – розкриває емоційний стан героя.

Лексичні й стилістичні прийоми створення мовної характеристики

Існують лексичні й стилістичні прийоми створення мовної характеристики персонажу, які виражаються у виборі мовних засобів.

До них належать:

  • слова-маркери:   герой неодноразово вживає слово або фразу, які починають асоціюватися з ним. Основна функція – надати індивідуальність мові героя;
  • слова-паразити: «значить», «такі справи», «ну», «такий», «як би». Вони означають обмежений лексикон персонажу. Зазвичай, використовуються для комічного ефекту при створенні образів другорядних персонажів. Жарти й примовки. використовуються при створенні образів веселих, життєрадісних героїв, або настирливих жартівників;
  • афористичність: у мові головного героя, який є провідником думок автора, зустрічається парадоксальність мови. Герой – або провідник ідей автора, або ж його опонент. Парадоксальність мови підкреслює неординарність особистості;
  • чистота мови: герой говорить винятково правильною літературною мовою. Цей спосіб використовують, щоб підкреслити гарну освіту і виховання героя;
  • сленг: молодіжний, злодійський тощо. Підкреслює належність героя до певної соціальної групи або його чужорідність іншій компанії;
  • професіоналізми: вказують на причетність героя до певної професії;
  • наукова мова: підкреслює належність героя до наукових кіл, його захопленість наукою. Зазвичай використовується стосовно другорядних героїв, щоб уникнути лексичного перенавантаження;
  • канцеляризми: зазвичай використовують для створення образу негативних героїв, суворих начальників, усе життя яких присвячено роботі;
  • діалектизми та мова представників різних народностей: наприклад, українська чи білоруська мова, єврейське слово «таки», кавказьке «ВАХ!» часто використовуються для створення ефекту в описі «закордонних» персонажів;
  • застарілі слова: використовуються, як правило, щоб підкреслити вік похилого персонажу, або для створення комічного образу;
  • іноземні слова: зазвичай вживаються у мові іноземців, які розмовляють російською мовою упереміш з рідною, або в мовленні молоді, щоб підкреслити захоплення Заходом.
  • зменшувально-пестливі слівця: характеризують доброго, ласкавого героя або лицемірного, злого і заздрісного, щоб підкреслити його нещирість;
  • натяк: герой говорить натяками й загадками. Як правило, цей прийом використовують для створення колоритного другорядного персонажа;
  • казковість: герой говорить в манері народних казок. Здебільшого такий прийом використовують в слов’янському фентезі.

Інші прийоми створення мовних характеристик

Існують ще інтонаційні, фонетичні, синтаксичні, психологічні прийоми створення мовних характеристик.

Швидкість мови. Повільна або швидка мова ілюструє темперамент героя – меланхолічний або холеричний.

Гучність мови. Цей прийом використовується як засіб психологічної характеристики героя для вираження його темпераменту або хвилинного настрою. Той випадок, коли персонаж говорить ледь чутно або досить гучно.

Дефекти мови. Дефект мови видає дефект особистості. Майже ніколи дефекти мови не використовують в описі позитивних і головних героїв. До дефектів також відносять заїкання, характерне для ситуацій, коли герой не може впоратися зі страхом, або ж просто бреше.

Повтори. Їх використовують для надання індивідуальності персонажам та їхній психологічній характеристиці в тій чи іншій ситуації.

Римування. Герой говорить віршами або певним віршованим розміром, що свідчить про його емоційний стан. Часто для створення комічного образу.

Балакучість і мовчазність. У мові персонажів можуть бути використані всі елементи розмовної мови: літературні та нелітературні (просторічні, жаргонні, діалектні тощо). Один герой може використовувати повний набір таких елементів, інший – на противагу, здебільшого мовчати.

Висновок

Вміле використання мовних прийомів, засобів, елементів, стилів є важливим фактором створення самодіяльним актором яскравого, видовищного та незабутнього образу, а також дозволяє режисеру домогтися, щоб образи персонажів відрізнялися неповторністю та оригінальністю.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: