У 1 частині статті наголошувалося, що головною потребою сучасності є потреба в людях, які мають задатки творчої особистості, високий рівень освіченості та професійної компетентності.
Компетентність – це первинна сходинка особистісного досвіду, так званий «багаж» знань та вмінь людини. Тому, «компетентна» у своїй справі людина, це людина, визнана знавцем у будь-якому питанні. Поняття «компетенція» є похідним від поняття «компетентність» та означає «сферу застосування знань, умінь і навичок людини».
Професійна компетентність – це якості, властивості або стан фахівця, що разом з колективом або окремо забезпечує його фізичну, психічну, духовну відповідність потребам, вимогам до певної професії, спеціальності, спеціалізації, стандартам кваліфікації службової посади, яку цей фахівець займає.
До внутрішніх факторів формування комунікативної компетенції належать:
- мотиваційна сфера фахівця – сукупність певних професійних потреб спеціаліста, що спонукають його до певних дій щодо їх задоволення, для цього потрібно підвищувати професійну кваліфікацію, а саме: відвідувати майстер-класи, тренінги, вебінари, семінари, воркшопи, творчі лабораторії, постійно читати, аналізувати та конспектувати книги за напрямом своєї спеціальності чи роботи;
- внутрішня позиція особистості – система професійної спрямованості особистості, її мотивів, потреб і прагнень, які зумовлюють певне ставлення людини до дійсності, до соціального оточення, до себе та визначають конкретну лінію поведінки у побуті та професії;
- розвиток та становлення власного «Я» фахівця, який включає: знання людини про саму себе, усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних, творчих і природних властивостей, самооцінку себе, на підставі чого людина будує свої стосунки з оточуючим світом;
- ідентичність, що є невід’ємною характеристикою людини, без якої вона не може існувати як особистість, це проявляється в особистісних якостях, рисах характеру, ціннісних орієнтирах, це усвідомлення людиною себе, своєї унікальності й одночасно подібності та належності до інших людей і груп, а також свого місця у світі.
Основними компонентами комунікативної компетентності сучасного фахівця клубних закладів є:
- вміння «будувати» контакт, ефективно спілкуватися та взаємодіяти з різними категоріями людей (керівництвом, підлеглими, учасниками творчих колективів різного віку, батьками, зацікавленими особами тощо);
- здатність орієнтуватися у різних ситуаціях, що виникають під час спілкування, заснована на певних знаннях та навичках з конфліктології, педагогіки, соціології та особистого чуттєво-емоційного досвіду фахівця;
- комунікабельність (здатність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими (новими) людьми різного віку;
- вміння враховувати зміни у психічних станах оточуючих людей (підлеглих, вихованців, їхніх батьків, дорослих учасників творчих колективів) під час міжособистісного спілкування;
- здатність фахівця до партнерської взаємодії та досягнення взаємопорозуміння під час художньо-творчого процесу з усіма його учасниками;
- вміння враховувати соціально-економічні зміни, зміни в умовах роботи закладів клубного типу (підвищення цін, зменшення чи затримка виплат заробітної платні, відсутність опалення у закладі, простій тощо);
- особистісний розвиток фахівця клубного закладу, а саме: здобуття нових знань, умінь і навичок з конфліктології, психології, педагогіки щодо конструктивного спілкування;
- розвиток власного психологічного потенціалу фахівця;
- вміння орієнтуватися у різноманітних ситуаціях, що виникають під час спілкування, заснованих на певних знаннях та життєвому досвіді фахівця;
- психологічна стійкість фахівця, що включає: здібності, навички, уміння керувати різними емоційними процесами, а також процес діяльності (художньо-творчої діяльності) в рівноважному стані.
Сучасний фахівець клубного закладу, який не володіє необхідною кількістю професійних компетенцій, у тому числі й комунікативною компетентністю, не може повною мірою реалізувати себе у професії. Зазначимо, що комунікативна компетентність клубного працівника є одним з основних якісних показників ефективного художньо-творчого процесу клубного закладу.
Слід підкреслити, що розвиток комунікативної компетентності відбувається через здобуття необхідних для працівника знань і навичок, що становлять головну мету професійного розвитку спеціаліста. А на формування комунікативної компетенції працівника клубного закладу впливає низка внутрішніх та зовнішніх факторів.
Майстер-клас – це метод навчання з удосконалення практичної майстерності за певними напрямами чи тематикою, що проводиться фахівцем у певній галузі творчої діяльності (музики, образотворчого мистецтва, літератури, режисури, акторської майстерності, дизайну, образотворчого мистецтва, ремесла) для осіб, які, зазвичай, вже досягли достатнього рівня професіоналізму в цій сфері та хочуть його підвищити.
Тренінг – це активний метод отримання нової інформації, теоретичних знань з обов’язковою практичною перевіркою запропонованих умінь та навичок у безпечному середовищі.
Тренінги розподіляються на:
- психологічний корекційний тренінг спрямований на зміни психічної сфери, метою якого є вдосконалення самосвідомості, поведінки або професійної діяльності людей або груп. Такі тренінги організовують для підлітків та їхніх батьків, абітурієнтів, вразливих груп населення та інших;
- методичний тренінг – спосіб навчання фахівців виконання певного виду роботи, такий тренінг призначений для більш поглибленого знайомства з певною темою, відпрацювання необхідних навичок. Цей вид тренінгів організовується для педагогів, працівників сфери культури, персоналу фірм та установ тощо;
- семінар – це групове заняття для підвищення кваліфікації, професійного рівня фахівців;
- семінар з елементами тренінгу – це вид інтерактивного навчання, під час якого учасники виконують низку навчальних дій, а не пасивно слухають лекцію чи презентацію.
Загалом існує два типи семінарів: загальний та закритий. Загальний семінар призначений для змішаної аудиторії, а закритий семінар призначений для задоволення потреб у навчанні конкретної групи.
Воркшоп. Дослівний переклад терміну workshop – робоча майстерня. Це захід, що спрямований на навчання та напрацювання нових навичок. Часто в процесі проведення воркшопу учасники отримують знання самостійно. Основні відмінності воркшопу від заходів іншого типу – висока інтенсивність групової взаємодії, активність і самостійність учасників, напрацювання актуального досвіду й особисте переживання.
Лабораторія – це захід чи низка заходів, що мають дослідницький характер, одне з джерел отримання знань та навичок для вивчення та аналізу певних явищ, процесів (у нашому випадку в галузі культури та культурно-дозвіллєвої діяльності), що сприяють забезпеченню ефективної роботи закладу культури, а отримані нові знання та навички дозволяють працювати в різних культурних середовищах та умовах, що змінюються.
Творча лабораторія – це інноваційний вид діяльності працівників галузі культури, об’єднання спеціалістів на базі спільних творчих інтересів для створення, розробки та реалізації цікавих нестандартних творчих ідей засобами різних видів мистецтва.
До зовнішніх факторів формування комунікативної компетенції фахівця клубного закладу належать певні соціальні умови, а саме: суспільство, в якому вживається конкретна мова, особливості регіону, де живе та існує фахівець, його рівень культури та освіти.
Наявність та подальший розвиток комунікативної компетенції клубних працівників допомагає їм налагоджувати й підтримувати необхідні контакти з іншими людьми у виробничому процесі та життєвих обставинах.
