Нематеріальна культурна спадщина        06 Липня 2020        24072      

7 календарно-обрядових пісень для тих, хто хоче відрізняти русальні пісні від купальських, а петрівчані від жниварських

Календарно-обрядові пісні — ліричні твори, які виконують під час обрядів і ритуалів. Вони пов’язані з циклічністю природи, зміною пір року. Детальніше про їх види, а також тексти й відеоприклади — далі.

Веснянки

Веснянки пов’язані з початком весни й польових робіт. Зазвичай ними супроводжують різноманітні танці й ігри, щоб закликати весну, добрий урожай. За змістом це прохання-заклики весни, відбивання підготовки поля, знарядь праці тощо. Часто наявні любовно-шлюбні теми. Особливим різновидом веснянок вважають гаївки. Це ігри, які проводять у гаю, лісі чи біля водоймища. Раніше їх переважно виконували під час великодніх свят.

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику!
Іди, іди, дощику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею!
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику!

Русальні пісні

Русальні пісні співають, святкуючи Русалії (Русальний тиждень). Основа текстів — поетизовані архетипи духів землі та води, лісові й водяні істоти (зокрема русалки), а також образи, що їх супроводжують: ніч, Місяць, верба, береза, річка, берег тощо. Майже всюди помітно астральний культ — поклоніння небесним світилам. Наприклад, Місяць — обов’язковий атрибут русалчиних гулянь. Раніше вірили, що в цей час русалки виходять із води й водять хороводи.

Ой, у лузі, лузі, на білій березі,
Ой, рано, рано, на білій березі!
Русалка сиділа, да як біль, біліла,
Ой, рано, рано, да як біль, біліла!
Да як біль, біліла, дівочок просила,
Ой, рано, рано, дівочок просила!
Дівочки-сестрички, дайте мні спіднички,
Ой, рано, рано, дайте мні спіднички!
Хоч не новенької, аби біленької,
Ой, рано, рано, аби біленької!
Русалка сиділа, хлопчиків просила,
Ой, рано, рано, хлопчиків просила!
Хлопчики-браточки, дайте мні сорочки,
Ой, рано, рано, дайте мні сорочки!
Хоч не новенької, аби біленької,
Ой, рано, рано, аби біленької!

Купальські пісні

З язичницьких часів до нас дійшло свято Івана Купала. У купальську ніч (з 6 на 7 липня) молодь збирається біля річки, озера чи ставка; веселиться, водить хороводи навколо багаття. Дівчата плетуть вінки й ворожать, пускаючи їх на воду. Усе це супроводжують купальськими піснями. У них переважають мотиви купання-очищення, чарівні перетворення людей на дерева чи інші рослини. Наявна лірика про кохання, залицяння, сватання, а також жарти, гумор, сатира (дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці — дівчат).

Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала.
«Ой світи, сонце, світи та й не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів.
Щоб мій віночок живим зостався,
Щоб миленькому в руки дістався».
Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, до річеньки йшла
Ой на Івана, та й на Купала.

Петрівчані пісні

Після Зелених свят настає Петрівка (Петрів, Апостольський або Петропавлівський піст). Саме тоді дівчата й жінки співають петрівки, пройняті особливим ліризмом. Оспівують літо, що минає; пору відцвітання, дозрівання хлібів. Одна з основних тем — кохання: побачення дівчини та хлопця, освідчення, очікування заручин і весілля, прощання з дівуванням, душевні перипетії перед заміжжям тощо. Часто тематика й образи петрівок перегукуються з весільними піснями. Наявні також жартівливі, сатиричні тексти, де висміюють лінь, недолугість і пиху. Популярні в петрівчаних піснях образи дощу, небесних світил, річки, поля, вогню, золотої ниви, а також образи-символи прадавніх тотемів: дерев (верби, явора, дуба, берези), птахів (зозулі й перепілки) і рослин (рути, барвінку, льону, цар-зілля).

Що вже петрівочки дві неділечки —
В мене голосочок, як у дівочки. Гу!

Що вже петрівочка да минається —
В мене голосочок да теряється.

— Ой посію рожу да над водою.
Чи не піде дощик да стороною?

Стороною дощик, да стороною,
Да на мою косу да русявую.

Да на мою косу да русявую,
Та на мою м’яту кучерявую.

Ходить кониченько біля річеньки,
За ним козаченько да й з гнуздечкою.

— Ой постій же, коню, загнуздаю,
Та до своєй дівчини та завітаю.

Жниварські пісні

У жниварських піснях ідеться про початок, хід і завершення жнив. Виділяють три види: зажинкові, жнивні й обжинкові. Зажинкові виконують, зажинаючи перший сніп. У них возвеличують перший сніп і вправних працівниць, віщують добрий урожай. Жнивні найчастіше співають, ідучи в поле, повертаючись з нього, чи під час перерви. Тут переважають скарги на важку працю та жадібних господарів. Обжинкові звучать під час зжинання останнього снопа й передбачають уславлення завершення жнив.

Ой піду я з гори долиною,
Чи не встрінусь з родом-родиною?

Зустрів сестру, пшениченьку жала,
Да в добрий день, а вона мовчала.

Чого, сестро, така горда стала,
Да в добрий день ти не відказала?

Ой, мій братко, я не горда стала,
За сльозами тебе не впізнала.

В полі панську пшениченьку жнучи,
Як день, так ніч дрібні сльози ллючи.

Маю хату — нічим протопити,
Маю діти — нічим покормити.

Бодай пану так тяжко конати,
Як нам тяжко хлібець горювати.

Колядки

За християнства колядки пов’язують насамперед із Різдвом. У них переважно йдеться про народження, життя, муки, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Зазвичай їх виконують діти та молодь. Дитячі колядки більш жартівливі, оскільки, окрім гарних побажань, часто містять жартівливі погрози жадібним господарям. До речі, раніше ми поділилися маловідомими фактами про колядування.

Що то за предиво, в світі новина,
Що Діва Марія сина зродила.
Ой як вона породила, тоді його увиділа,
Пречиста Діва.

А Йосип старенький над яслами стоїть,
Та на Ісуса пелени строїть,
А Марія ще й співає та до серця пригортає:
«Йсусе, Сину Мій!»

Ой, ішло три царі з подаруночками,
А за ними звізда з облаками.
Вийшов Ірод та й питає і до себе запрошає:
«Куди ви йдете?»

«А ми Рожденного у вертепі знайшли,
А ми Рожденному поклін оддали.
Царя-Бога повідали, із дарами поклін дали
В вертепі йому».

Щедрівки

Щедрують традиційно напередодні старого Нового року, на Щедрий вечір, щоб уславити господаря та його родину, привітати з новорічними й різдвяними святами, а також поділитися щедрими побажаннями. Інколи в текстах можна помітити мотиви весняних робіт, оскільки в дохристиянські часи Новий рік святкували навесні.

Небо ясні зірки вкрили,
Нашу землю освітили.

Щедрий вечір, Святий вечір,
Усім людям на здоров’я!

Снігом білим спорошило,
На дорогу положило.

Щедрий вечір, Святий вечір,
Усім людям на здоров’я!

Добрий вечір, господарю,
Ми принесли Богу хвалу.

Щедрий вечір, Святий вечір,
Усім людям на здоров’я!

Наші пісні — гарні дари
Рожденному для похвали.

Щедрий вечір, Святий вечір,
Усім людям на здоров’я!

Боже благий, Боже щедрий,
Пришли людям рік щасливий!

Щедрий вечір, Святий вечір,
Усім людям на здоров’я!

Сьогодні співаки й композитори бачать обрядові пісні по-своєму й інтерпретують їх. Тож неодмінно ознайомтеся з осучасненими колядками та щедрівками, зокрема «Щедриком» — справжнім символом зимових свят.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: