Нематеріальна культурна спадщина        03 Січня 2020        759      

Як святкували Різдво в Україні

Що таке «рай-дідух»? Навіщо готувати кутю? Як накривати на стіл у Святвечір? Усе це й багато іншого ви дізнаєтеся з нашої статті.

Різдвяні свята починаються з вечора шостого січня. Його називають Святвечір чи Коляда. До зустрічі Різдва готувалися ще з літа: під час жнивування перший (а деінде й останній) сніп жита чи пшениці залишали необмолоченим. Жителі Півдня України казали на нього «дідух», волиняни — «коляда», на Холмщині побутувала назва «кріль», а на Чернігівщині — «зажин».

Рай-дідух

З дохристиянських часів дідух був умістилищем дідухів-пращурів, які на Різдво повинні прийти в гості. Рай-дідух — дух житла. Місце в хаті, де він стояв, називали «раєм». Цей оздоблений колосками жита та вівса, горіхами й домашнім печивом сніп господар вносив до хати в надвечір’я Різдва Христового. Господиня зустрічала чоловіка святковим різдвяним калачем та запаленою свічкою. Діти в цей час каталися по підлозі, щоб велася живність у господарстві, кури й бджоли квоктали й дзижчали.

Коли хата прибрана, господиня починає готувати вечерю. Почесне місце на різдвяному столі належить куті й узвару.

Кутя й узвар

Кутю готують із зерен пареної та потовченої пшениці. Їх добре відварюють, додають мед, горіхи, тертий мак, родзинки. Кожен інгредієнт є символом і має своє значення. Наприклад, пшениця уособлює життя й вічність, а мед — символ щастя святих у небі. Усе разом символізує достаток і гармонію в родині. Кутю з великою кількістю інгредієнтів називали «багатою».

Де кутя, там і узвар — солодкий напій із сушених фруктів. З давніх-давен його вважають символом народження Ісуса Христа; добробуту й процвітання. Ягоди та фрукти дарували ласунам родючість, а мед — солодке життя.

Святвечір

Накриваючи святковий стіл, господиня клала під скатертину сіно, а по краях столу розкладала чар-зілля та часник, оберігаючи родину від злих духів. Клали під скатертину й мідяки, щоб у сім’ї водилися гроші.

За вечерею одна чарка чергою мала обійти всіх дорослих родичів. Страви споживали зі спільних мисок і лише ложками. Вечеряти сідали з появою першої зірки. За столом збиралася вся родина.

На столі було 12 пісних страв, серед яких горох, капусняк, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки та гриби. Розпочинали трапезу молитвою господаря. Повечерявши, стіл не прибирали, залишаючи всю їжу «відкритою» на цілу ніч для померлих родичів.

Не можна було злитися, щоб не притягнути нечисту силу до хати та сім’ї. Усі розмови за столом вели спокійно й поважно. Говорили переважно про своїх предків і господарство. Гарною прикметою було, коли на вечерю заходили одинокі бідні люди. Їх щедро приймали й намагалися догодити.

У цей вечір матусі споряджали дітей, щоб ті несли вечерю хрещеним батькам. Усю ніч у домівках мало горіти світло, адже наступила радість: Христос народився, і все живе славить його.

Три дні Різдва

Святкували Різдво три дні: з 7 по 9 січня. Спочатку вся сім’я йшла до церкви, стояла святкову службу. Повертаючись із церкви, люди радо віталися:

— Христос народився!
Славімо його!
— Зі Святим Різдвом, будьте здорові!
Будьте й ви здорові!

Від хати до хати ходили колядники. Рідні та друзі гостювали один в одного, влаштовували святкові трапези вже із м’ясними стравами. Гості веселилися та співали колядки, прославляючи в них сина Божого та Діву Марію.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: