Нематеріальна культурна спадщина        16 Квітня 2020        317      

Вогонь у народних традиціях українців

Прикмети, обряди, ворожіння, обереги й ліки, пов’язані з вогнем.

Прикмети

Старі люди кажуть: «Вогонь мститься, якщо його не шануєш». Не можна плювати та кидати у вогонь волосся — це гріх. Якщо давати дитині хліб над вогнем, характер стане гарячим і вибуховим, малюк виросте злодієм.

Коли на Різдво на святковий стіл ставили свічку, чекали, поки вона догорить самостійно, адже гасити її — недобра прикмета. Уважно спостерігали за полум’ям. Вважали, якщо воно рівне та ясне, не коптить і не блимає — рік буде добрим.

Святковий стіл на Різдво // dyvys.info

Обряди

Якщо маленька дитина довго плакала, не заспокоюючись, її купали, воду виносили на вулицю і виглядали світло від далекої ватри. У той бік виливали воду. Вважали, що після цього дитина заспокоїться й засне.

Під час пологів повитухи запалювали свічку, щоб вони були легкими. Малюкам часто випалювали невелике пасмо волосся — від переляку та безглуздої загибелі. Найчастіше для цього використовували стрітенську свічку.

Зі свічкою проводжали людей, що помирають. У руки померлого клали воскову свічку, щоб він ясно бачив шлях у темряві. Використовували вогонь і для своєрідного покарання людини, яка скривдила чи образила когось. Запалювали освячену свічку, перегортали її догори й читали заздоровну молитву за добробут кривдника. Вважали, що після цього людина відчувала докори совісті й виправляла свій поганий вчинок.

Ворожіння

На Заході України молодь збиралася в хаті й співала пісні, кожна дівчина отримувала запалену лучину. Вважали, що та, у якої лучина згасне першою, невдовзі помре. Дівчину обступали, клали на лаву й символічно «відспівували». Її можна було «оживити» та «врятувати», запропонувавши шлюб. Також зі свічками ворожили на Купала, пускаючи по воді вінки.

Ворожіння на Купала

Обереги

Вважали, що стрітенська свічка цілюща й рятує від блискавки, пожежі. Освячена напередодні Великодня свічка-громниця захищає від лиха, грози й повені, пропасниці, нападів падучої чи панічного страху. Особливо могутня та, що горіла кожного Великодня протягом 12 Страстей Христових. Іноді з воску громниці робили захисне намисто.

Микола Пимоненко «Великодня утреня»

Червоний — колір небесного вогню та життєдайної сили. Тому в повсякденному житті, щоб уберегтися від хвороби, одягали щось червоне: намисто, стрічки, пояси, черевики.

Ліки

Раніше вірили, що «живий» вогонь здатен вилікувати багато хвороб. Для цього від нього запалювали кадило й свічки в церкві, потім розносили по домівках та обкурювали хати, господарські споруди. Його використовували для припинення мору й падіння худоби.

Обов’язково розпалювали вогонь у день небесного цілителя Пантелеймона. Саме «Пантелеймонів вогонь» вважали найлікувальнішим. Навколо нього водили хороводи, намагаючись підійти якомога ближче. До багаття приносили хворого, окурювали його гарячим димом і промовляли різні заклинання. Попіл і гарячі вуглі кидали у воду. Трохи мав випити хворий, а рештою ретельно мили двері, щоб лихоманка не увійшла.

Не лише вогонь має захисну силу. Серед українців популярні й інші родинні обереги.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: