Нематеріальна культурна спадщина        20 Березня 2020        401      

Гаївки: як зустрічали весну в Україні

Цікаво, як наші предки закликали весну? Тоді пропонуємо вам 8 популярних в Україні гаївок.

Великодній фестиваль у Львові // inlviv.in.ua

Соловеєчку-сватку або Мак

Діти обирали Соловейка, ставали навкруги й, узявшись за руки, співали. А Соловейко відтворював усі проспівані дії.

Соловеєчку, сватку, сватку! Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак сіють? Ось так, ось так, ось так сіють мак!

Соловеєчку, сватку, сватку! Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак росте? Ось так, ось так, ось так росте мак!

Соловеєчку, сватку, сватку! Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак цвіте? Ось так, ось так, ось так цвіте мак!

Соловеєчку, сватку, сватку! Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак зріє? Ось так, ось так, ось так зріє мак!

Соловеєчку, сватку, сватку! Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак ріжуть? Ось так, ось так, ось так ріжуть мак!

Соловеєчку, сватку, сватку! Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак їдять? Ось так, ось так, ось так їдять мак!

Котик і мишка

Граючись у «Котика і мишку», обирали персонажів, водили хоровод і співали (кожен рядок повторювали двічі):

Ой до нори, мишко, до нори.
Та й до золотої комори!
А ще котик мишки не зловив.
А вже їй і шкодоньки наробив!
Втікала Ганнуся садочком.
За нею Іваньо слідочком.
Чого ти, Ганнусю, тікаєш?
Чого мені правдоньки не скажеш?

Мишка бігала навколо хороводу, інколи забігала всередину. Учасники гри допомагали їй утікати від Котика: то підіймали руки догори, то опускали їх на шляху Котика, створюючи жартівливі перешкоди.

Тут і далі аудіо з homin.etnoua.info

Подоляночка

Діти водили хоровод, усередині якого стояла Подоляночка і показувала все, про що йшлося в пісні. Згодом головна героїня обирала замість себе іншу дитину, і гру починали спочатку.

Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.
Ой устань, устань, Подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Вмий своє личко,
Личко біленьке,
Та візьмися в бочки,
Поскачи навскочки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю.

Король

На Київщині молодь надавала перевагу веселому «Королю». Узявшись за руки, молоді люди ходили по колу за рухом сонця. Одна пара відділялася від хороводу і, піднявши з’єднані руки догори, робила «ворота». Крізь них проходили всі інші пари. Виконуючи заспів, рух уповільнювали, а під час приспіву всі бігли. Дійство завершувалось, коли всі пари по черзі утворили «ворота».

— Королю, королю! Чом не йдеш, чом не йдеш?
— Боюся, боюся! Боюся, боюся!

Кого ж ти, кого ж ти боїшся, боїшся?
— Короля, короля! Короля, короля!

— А короля нема вдома! Королиха сама вдома!
Король iде, земля гуде, відчиняй ворота,
Не жалій живота – стань король, стань король!

— Пустiть нас, пустiть нас! На вой воювать, на вой воювать!
— Не пустим, не пустим! Мости повалять, мости повалять!

— А ми мости помостимо,
Попід гряззю проложимо,
Да й короля упросимо,
Да й пiдем гулять, да й пiдем гулять!

Коштур

Веснянка-гра «Коштур» була надзвичайно популярною серед молоді на Тернопільщині. Хлопець із коштуром (палицею) у руці обирав собі дівчину, і пара, танцюючи, утворювала коло. Потім палицю передавали іншому хлопцю, і нова пара ставала за першою. Усі охочі мали знайти партнерів для танцю. Якщо якийсь хлопець залишався один, то ставав посеред кола і міг обрати собі будь-яку дівчину серед тих, хто танцював. Співали, повторюючи кожен рядок двічі:

Летіли лебеді понад став,
Просили водиці — я не дав.

Вдарили крильцями по льоду,
Збудили дівчину молоду.

Уставай, дівчино, не лежи,
Попаси ми коня на межі.

Я би тобі коня попасла,
Коби зимна роса не впала.

А вже попід мєщ йде вода,
Уставай, дівчино молода!

Каперуш

Не забували хлопці й дівчата про грайливий «Каперуш». У центр кола заходив хлопець із хустиною, уважно дивився на дівчат, обирав одну з них і, танцюючи, виводив її з хороводу. На підлозі стелили хустину, пара ставала на коліна та цілувалася. Після цього хлопець повертався до гурту, а дівчина обирала. Обираючи, співали:

Ой вийду я на майдан, вийду погуляти,
Кого люблю, тому дам личко цілувати.
Маю хустку вишивану на чотири роги,
Кого люблю — поцілую, постелю під ноги.
Маю хустку вишивану на чотири кінці,
Кого люблю — поцілую, стану на колінця.

Угорська земля

На Закарпатті полюбляли «Угорську землю». Хлопці та дівчата поділялися на два гурти та ставали лавами навпроти на відстані десяти метрів. По черзі кожен гурт, співаючи перший куплет, підходив до другої лави. Під час другого куплету вклонявся, а протягом третього — повертався на місце.

— Пустіте нас, пустіте нас в угорськую землю, в угорськую землю.
— Не пустимо, не пустимо! Мости поломити!
— А ми мости поломимо — ми вам заплатимо!
— Не хочемо, не хочемо вашої заплати!
— Заплатимо, заплатимо та все талярами!
— Не хочемо, не хочемо вашої заплати!..

Далі — жартівлива словесна перепалка між представниками обох гуртів. Перші торгувалися й обіцяли заплатити речами або грошима. Другі відмовлялися. І так тривало доти, доки перший гурт не заспівував:

— Заплатимо, заплатимо — тим крайнім дитятком!
— Не хочемо, не хочемо крайнього дитятка!
— А ми мости поломимо, та все проїдемо!
— Собі дівоньку візьмемо, так і заберемо!

Після цього учасники першого гурту бігли до другого й намагалися силоміць вхопити одного чи декількох гравців. Другий гурт оборонявся, міцно тримаючись за руки.

Сербен

На Закарпатті «Сербен» вважали оберегом, магічним колом, що захищало село увесь наступний рік. Після великоднього обіду «заводило» розпочинав танок. Так називали найшановнішого члена громади, старшого церковного брата з топірцем в руках (символом старшинства). За ним ішов місцевий священник. Усі учасники дійства шикувались суворо за ієрархією — від найстаршого до наймолодшого. Під звуки сопілки всі разом заспівували:

Пішов сербен по зарінку, за ним за ним дівчє в вінку…
Ой сербене, сербеночку, не смуть мою головочку…
«Сербен», с. Чортовець, Івано-Франківська обл. // wikipedia.org

Під пісню розпочинали танок. Узявшись за руки, робили три кроки вперед, потім один крок назад, супроводжуючи рух змахами руками вверх та донизу. Танцюючи й міцно тримаючись за руки, хлопці й чоловіки тричі обходили храм, а потім й усе село (від церкви до церкви). Жінки й діти не могли брати участь у чоловічому дійстві, але радо спостерігали за ритуалом і підспівували.

Усі народи мають традиції, що вирізняють їх серед інших. Це не лише пісні, а й етнічні іграшки, колоритні фестивалі, смачні страви та багато іншого.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: