Частина 2. Вправи для формування та розвитку гармонійного слуху
Одним зі значних допоміжних елементів розвитку навичок багатоголосного співу у дитячому вокальному колективі є спеціальні вправи, які підвищують вокально-хорову техніку виконавця. Їх необхідно проводити спочатку кожної репетиції. Регулярне використання багатоголосних вправ формує та розвиває гармонійний слух, сприяє стрункості та стійкості утримування партії. Перед роботою з новим твором (його розбором), керівник може скористатися вправами, які мелодійно та гармонійно близькі до цього твору. Крім цього, необхідно використовувати вокальні вправи зі схожим ритмічним малюнком – це все підготує внутрішній слух вихованців до сприйняття та освоєння нового матеріалу.
Першими виконуються вправи, які починаються зі співу в унісон, а потім розходяться на голоси, щоб поступово підготувати слух до багатоголосного звучання. Потім застосовуються вправи, які одразу починаються з інтервалу або акорду. Також корисно використовувати прийом прямого запозичення – виділення одного або декількох фрагментів з твору, запланованого до розбору, та спів їх у виді вправ від різних звуків, поступово піднімаючись та опускаючись за хроматизмом.
Важливо підготовити слух та свідомість дитини до сприйняття кількох подразників, виробити навички розподіленої уваги. Для цього пропонується:
- виконувати вправи та пісні з супроводом, що не дублює мелодію; діти повинні чути музичний супровід, тому на репетиціях в основі таких вправ пропонується грати їх голосніше ніж співає колектив;
- виконання різних ритмічних малюнків одночасно декількома групами дітей з допомогою шумових інструментів;
- виконання пісень, вправ різними групами колективу у вигляді перекличок;
- спів пісень a саppella.
Крім цього, можна використовувати «багатофункціональні» вправи, які одночасно активізують роботу артикуляційного апарату та розвивають навички багатоголосного співу.
Розвиток навичок розподіленої уваги
Необхідно використовувати вправи та пісні з музичним супроводом, який не дублює мелодію. Особливу увагу в таких творах потрібно приділити ансамблю між колективом та акомпанементом. Діти мають постійно чути музику, тому необхідно грати голосніше, ніж співає колектив, а виконавцям вступати в різних частинах твору за вказівкою керівника. Ця вправа добре стимулює увагу дітей та прищеплює їм корисні навички.
Вироблення навичок ритмічного двоголосся
Спочатку, плескаючи в долоні ритмічний малюнок мелодії, діти навчаються одночасно зі співом розуміти метричні долі такту.
Пізніше необхідно ускладнити:
• виконавці плескають ритм акомпанементу;
• колектив поділяється на групи, одна з яких співає мелодію, а інша плескає ритм, який задає керівник;
• кожна з груп плескає свій ритмічний малюнок спочатку окремо, потім одночасно;
• групи обмінюються завданнями;
• всі виконують твір з акомпанементом (фонограмою «мінус») і його виконання збагачується новими «фарбами».
Виконання пісень та вправ різними групами колективу у вигляді переклички
Важливо при підготовці двоголосного співу розвивати внутрішній слух, здібність чути музику в цілому внутрішньо, а також її окремі елементи.
Можна провести гру «Відлуння»: керівник співає короткі мелодії та окремі звуки, а колектив повторює, як відлуння. Керівник співає на форте, а колектив – на піано.
Вміння чути другий голос та аналізувати його
Паралельно з власним співом дитина має поступово напрацьовувати навичку чути хоча б ще один голос, добре використовувати уривки з відомих пісень.
На початковому етапі можна рекомендувати прийоми, за допомогою яких діти навчаються прислухатися до одночасного звучання другого голосу:
• спів в дуеті з керівником;
• спів однієї партії закритим ротом, а іншої – зі словами;
• спів твору по черзі партіями, фразами. При цьому одна партія співає вголос, а інша співає про себе.
Спів канонів
Особливо корисними є вправи-канони. Можна включати спів нескладних канонів в процес розспівування колективу вже з перших занять. Це сприяє розвитку мелодійного та гармонійного слуху. Діти з великим задоволенням виконують канони та сприймають це як гру. Важливо, щоб діти чітко знали мелодію канону та співали її чисто в унісоні.
Для освоєння багатоголосся рекомендується підлаштовувати свій голос до загального звучання колективу, створювати можливість вслухатися в голосоведення усіх партій та тихий спів. Тихі звуки сприймаються легше, ніж голосні. При тихому співі слухова увага активізується більш чітко.
Перехід до складніших видів багатоголосся не викликає особливої проблеми у тих співаків, які грамотно працювали над навичками двоголосного співу, розвивали слух, а також уміння самостійно інтонувати свою партію, чути та контролювати музичне оточення.
Робота над багатоголоссям потребує терпіння та поступовості. Репертуар має відповідати рівню колективу, його підготовленості на даному етапі. Свідоме та поступове оволодіння навичками багатоголосного співу, любов до музики, яка виконується, обов’язково приведуть до певних успіхів та розуміння складнішої багатоголосної музики.
