Цикл статей «Нематеріальна культурна спадщина України» підготовлений з метою більш детального ознайомлення з нематеріальною культурною спадщиною України та необхідністю її збереження.
Що таке нематеріальна культурна спадщина та в яких сферах вона проявляється
Термін “нематеріальна культурна спадщина” означає ті звичаї, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами та в деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, взаємодії з природою та їхньої історії, формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурної різноманітності та творчості людини.
Нематеріальна культурна спадщина зазвичай проявляється у таких галузях:
a) усних традиціях та формах вираження, зокрема у мові як носії нематеріальної культурної спадщини;
б) виконавському мистецтві;
в) звичаях, обрядах, святкуваннях;
г) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;
д) традиційних ремеслах.
Народні традиції, місцева кухня, самобутні виконавські мистецтва (ігри, обряди, спів, музика) іноді несуть більше інформації про місцевість та громаду, ніж наукові відомості.
Нематеріальна культурна спадщина (далі – НКС) – неповторне, багатогранне та унікальне надбання людства, важлива складова як міжнародного іміджу України, так і кожного населеного пункту певної громади. Нематеріальна культурна спадщина – це своєрідна локальна й регіональна культурна ідентичність, що сприяє також розвитку туризму.
Будь-яке культурне явище може бути елементом нематеріальної культурної спадщини та потрапити до відповідних переліків, якщо воно:
а) належить до нематеріальної культурної спадщини;
б) на цей час є «живою» спадщиною (не можна використовувати практики, які побутували в давнину, але сьогодні не відтворюються);
в) передається в родині від покоління до покоління або здійснюється у формі неформальної освіти в аматорських колективах, гуртках, клубах за інтересами тощо;
г) є вагомою частиною життя спільноти та характеризується як така її членами.
Приклади елементів нематеріальної культурної спадщини
Традиційні ремесла: виготовлення народної іграшки та домашніх прикрас, ткацтво, вишивка, різьблення, декоративний розпис, писанкарство, гончарство, лозоплетіння, ковальство, виготовлення музичних інструментів тощо.
Виконавські мистецтва: пісенні традиції, народний театр, народні побутові танці, гра на музичних інструментах тощо.
Звичаї та обряди: ворожіння, вечорниці, весілля, родини, хрестини, пострижи, поминальна обрядовість, колядування, щедрування, обжинки тощо.
Побутові й господарські практики: дитячі ігри, народна медицина, кулінарія, народна педагогіка, народна система прогнозування погоди, народна астрономія, народні традиції будівництва оселі, догляд за свійськими тваринами, мисливство, рибальство тощо.
Як правильно шукати місцеві елементи нематеріальної культурної спадщини для формування переліку НКС
До переліку нематеріальної культурної спадщини слід додавати лише ті місцеві елементи, носіями яких є, як мінімум, три покоління мешканців.
Під час збирання та опису елементу слід використовувати різні творчі підходи. Адже елементом може вважатися практично будь-який обряд або господарський звичай, якщо він є істотною частиною життя спільноти.
Не шукайте культурні практики, які, на ваш погляд, можуть бути унікальними, тому що існують тільки у вашому селі чи громаді. Працюючи над описом елемента, намагайтеся показати його локальну специфіку.
При заповненні облікової картки слідкуйте, щоб назва елемента НКС відображала всю його суть та вказувала на територію поширення (населений пункт, громаду, район тощо).
Алгоритм відбору та фіксації елементів нематеріальної культурної спадщини
Щоб виявити елементи нематеріальної культурної спадщини, слід розпочати з історичної розвідки та підбору необхідних архівних матеріалів.
Для цього можна звернутися до музеїв чи архівів місцевого рівня, попрацювати з архівами місцевих газет та сторінками соціальних мереж.
Найважливішим шляхом цієї діяльності є також опитування місцевих жителів. Збираючи їх свідчення, необхідно фіксувати, від кого і коли була отримана інформація. Кожне свідчення має бути записане на окремому аркуші та паспортизоване.
У паспорті опитування зазначається:
- від кого записано цю інформацію;
- вік або рік народження;
- місце народження;
- освіта;
- професія;
- зазначити місце запису (назву населеного пункту, громади, району, області). Бажано вказати точну адресу, за якою мешкає носій елемента (виконавець чи інформатор);
- прізвище, ім’я, по-батькові збирача інформації (ким вона записана);
- дата запису.
Щоб було легше фіксувати інформацію про елемент нематеріальної культурної спадщини, необхідно завчасно скласти опитувальник.
До пакета документів, що подається до переліку НКС, додається заповнена облікова картка на елемент спадщини. В обліковій картці має бути зазначена зібрана інформація й медіаматеріали, що представляють всю історію елемента НКС, демонструють спадковість поколінь та стан збереження елемента, а також відображають його значення для спільноти громади.
До медіаматеріалів відносяться фотоматеріали та фільм-презентація.
Усі фотоматеріали (7-10 фотографій гарної якості) мають бути різноплановими: портрет майстра, виробничий процес, вигляд готової роботи в інтер’єрі, процес навчання даному ремеслу. Найціннішими є давні архівні світлини, які поряд з сучасними фотографіями допоможуть продемонструвати безперервність традиції.
Фільм-презентація (7-12 хв) має бути присвячений даному елементу і розповідати про його історію, побутування в умовах сьогодення та значення у житті конкретного населеного пункту й громади. Основною мовою фільму-презентації та титрів має бути українська, але в прямій мові героїв без перекладу допускається використовувати мову етнічних груп з дублюванням у титрах.
Кінцевим результатом всієї діяльності у напрямку відбору та фіксації елементів нематеріальної культурної спадщини має стати формування самого Переліку елементів НКС на місцевому (у громаді) або обласному рівнях. А також робота з подальшого включення окремих позицій до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України для презентації культурного надбання будь-якої спільноти, вирішення питань збереження та заохочення до більш детального розуміння традиції.
