Нематеріальна культурна спадщина        14 Лютого 2017        429      

Стрітення зустрічаємо, весну закликаємо

На календарі лютий. Зима ще впевнено править бал, але в повітрі якась невидима сила час від часу проявляє неймовірні весняні пахощі. Вони бентежать душі людей, нагадуючи, що ось-ось відбудеться зустріч двох великих сил — Зими й Весни. Уособлюється цей процес у прекрасному святі Стрітення. Які біблійні події лягли в його основу, коли взимку можна почути грім та блискавку, і чому стрітенську воду називали «козацькою» — ви дізнаєтесь із нашої статті.

Громниця — скидай рукавиці, близько весна

Слов’янський народний календар 2 лютого (за старим стилем) святкує день Громниці-Перуниці, небесної богині, втілення Блискавки. У південних слов’ян цю богиню називали Громовиця. В Україні побутувало ще одне ім’я — Паляниця. За народними віруваннями, це — єдиний день взимку, коли можна почути грім та побачити блискавку. Як маленьке «віддзеркалення» небесного полум’я, люд запалював скрізь великі та малі вогники.

Первісне пошанування вогню перейшло потім на церковні свічки. Звідси громнича свічка, що боронить людей і худобу від грому й додає здоров’я, відганяє страх від людини.

Для простої людини це свято означало прихід весни, тому казали: «Громниця — зими половиця, «Громниця — скидай рукавиці, близько весна», хоч остерігалися й зими, яка ще може дати про себе знати.

Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво — «жайворонків», давали дітям, щоби ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір.

З цього дня можна було починати вивчати пісні-веснянки, писати писанки.

В. Корольков «Перуница»

Стрітення Господнє

Із прийняттям християнства свято почали називати Стрітенням, у пам’ять про те, як Свята Діва Марія з Йосипом принесла до Єрусалимського храму свого Сина Ісуса Христа на 40-й день після його народження. Священик Симеон узяв немовля на руки і, славлячи Бога, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого Владико, за словом твоїм, з миром, бо очі мої побачили спасіння Твоє, яке ти уготовив перед лицем усіх людей…».

Сила громничої свічки

У цей день в церквах святять воду та свічкиКоли люди приходять з церкви, запалюють «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посівам, і щоб мороз дерев не побив!». Під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому, запалюють стрітенські свічки й ставлять перед образами. Протягом року зберігають такі свічки на покуті, або ж вплітають у дідухи, бо, за повір’ями, вони мають виняткову силу.

В Україні стрітенські свічки традиційно виготовляли жінки і дівчата. Часто вони робилися з трьох свічок, сплетених в «косу», що розходяться догори маленьким тризубом — символом триєдності (Яви, Нави й Прави). Люди вважали, що чим більше буде громнича свічка, тим кращим і щасливішим буде рік.

Стрітенськи свічки. Фото: ogo.ua

Дві козацькі сили стрітенської води

Стрітенська вода мала такі ж властивості, як і йорданська. Коли святили в церкві воду, віряни набирали тієї води в нову невеличку посудину, приносили додому й пильно берегли: їй приписували особливу силу. За народним уявленням вона є цілющою, нею натирали хворі місця і вірили, що це допоможе. Вважали, що найкраще ця вода допомагала від пристріту — хвороби, що спричиняло погане око. Стрітенською водою кропили й напували худобу — щоби не хворіла. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожної першої неділі по молодикові. Мала вона ще назву «козацької», бо за повір’ям має дві козацькі сили. Перша сила оберігає від кулі козака на полі бою. Друга сила оберігає чумаків у дорозі.

Зустріч Весни й Зими у стрітенській міфології

За народними уявленнями на Стрітення зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. Свято буяє образністю. Відомий етнограф Степан Килимник систематизував образну палітру стрітенських персонажів, що вплітаються у канву цільного обрядодійства.

Зима  старезна баба з великою головою, замість волосся має льодяні бурульки; її кров біла, як молоко, хоча лице в неї рум’яне. Брови й вії Зими з крижинок та сніжинок, ніс кістяний, вуха як віхті, одягнена в лахміття. Для неї холод — те саме, що для людей тепло, а тепло — для неї смерть (вона від тепла «простуджується», хворіє, слабіє).

Дід Мороз — чоловік Зими. Огрядний, з довгою сніговою бородою, з крижаної палицею. Хоч він і грізний, та він виконує всі забаганки своєї дружини.

Сніговій — син Мороза і Зими. Моторний не старий чоловік в білій сніговій свиті з лопатою в руках, якою він сипле сніг, коли наказує мати Зима.

Завірюха — жінка Сніговія. Весела молодиця, в сніговій хустині й крижаних чоботях. Вона витанцьовує й підскакує, коли їй наказує Зима.

Метелиця — дочка Сніговія й Завірюхи. Вона збирає всі зимові сили й усі разом «метуть метелицю» — танцюють.

Вітри-Сніговії й Приморозки — онуки Зими й Мороза. Всі вони перебувають у цілковитому послуху й коряться Бабі Зимі.

Весна — молода красуня Леля з розпущеними косами, в тонкопряденій вишиваночці, уквітчана барвінковим вінком та квітами замість стрічок, що розсипаються по плечах, взута в червоні чобітки, а на шиї дванадцять разків коштовного намиста. Весна-Леля ніколи не буває сердитою, завжди ласкава й привітна, добра, зі щирою посмішкою на устах. Вона чарівниця: може перетворюватися то в дівчину, то в пташечку, то в квіточку, то в білочку. Всі її люблять і з нею дружать. Вона має багато слуг, найперше їй слугують пташки, вони наперед сповіщають про її прихід. Бо пташине царство — це Рай (Вирій), з якого приходить царівна Весна. Коли на Землі панує Зима, царівна Весна відпочиває в царстві свого батенька Сварга. Коли Весна йде на Землю Калиновим мостом, її супроводжують теплі легенькі Вітри, дрібний Дощик разом з Громом небесним та золотими Блискавицями.

Холодна Зима боїться теплої Весни, радості й щастя, які випромінює уся святкова процесія, що супроводжує царівну Весну. Зима зі своїм холодним сімейством суне на північ в царство холоду й темряви. Вони панічно тікають, та Грім-Перунич запрягає свої білі коні, наздоганяє втікачів і періщить їх вогняною блискавицею. Всі вітають царицю Весну, славлять її веселими піснями.

Josephine Wall «Aurora»

Народні прикмети та ворожіння

Якщо на Стрітення ясна і тиха погода — на добрий урожай в полі та роїння бджіл.

Стрітенський вітер — погана ознака, а якщо відлига — чекай пізньої весни.

Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то на Юрія віл напасеться трави. Побутувало й інше повір’я: «Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі».

Народна казка про зустріч Зими з Літом розповідає: «Та як би зимонька там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!»

Цього дня хазяї ворожили на врожай: «Тарілку з зерном на ніч виставляли надвір. Якщо ранком є роса — на добрі жнива».

Якщо до вечора стане тепліше — літо пересилило зиму, а якщо холодніше — зима.

У слов’янських народів про прихід весни судять за поведінкою ведмедя. «Коли на стрітення ведмідь прокидається зі сплячки й надворі холодно, мороз, то він розбиває лігво, бо незабаром потепліє, коли ж відлига або сльота, то він укріплює лігво і знову лягає спати, бо ще буде довго зима.»

Останнім часом в Україні вкоренилося прогнозування погоди за бабаком, якого дістають з його будиночка на Стрітення. Якщо на вулиці сонячно, і бабак побачить свою тінь, то весна буде пізньою і холодною. Стосовно бабака у народі існувала й інша прикмета, пов’язана з цією твариною: «Просвистів байбак — ховай у затінок сіряк».

Бабак. Фото: sunhome.ru

Нехай свято Стрітення принесе вам багато приємних вражень, на які наштовхнуть кого — ведмідь, кого — бабак. А весна прийде з безліччю цікавих зустрічей, можливостей та планів! І це вже незабаром!

Обкладинка: Philippe de Champaigne «Jesus Presented at the Temple»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: