Унікальним видом одягу українського народу є вишиванка, яка стає могутнім символом та оберегом добробуту сім’ї, а свято вишиванки символізує національну єдність. Як з’явилося свято? Ідея акції Всесвітнього дня вишиванки зародилася у 2006 році. Її запропонувала студентка факультету історії, політології і міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича – Леся Воронюк.
Історія розвитку виготовлення вишиванок по регіонах
Культура українського вишитого одягу багатогранна й вражає своєю різноманітністю порівняно з іншими країнами світу. Розмаїття орнаментів та технік, які прикрашають вироби майстрів, багатогранне. Раніше застосовували у роботі по оздобленню вишиванок понад 300 видів швів. Але до наших часів дійшло не більше 100. І більшість орнаментів було переведено на техніку косого хрестика.
Кожна територія України відрізняється своїм виглядом вишивки. Оздоблення у вишиванках кожної місцевості відрізняється технікою виконання, відбором кольорів ниток і своєрідним поєднанням орнаментів.
Пропонуємо вам цикл статей про орнаменти та кольорову гаму вишиванок по регіонах. І почнемо з Південного регіону, до якого належать Запорізька, Миколаївська, Одеська та Херсонська області. Тим паче це один із молодих регіонів порівняно із Західним, Північним та Центральним. На оздоблення, побудову орнаменту та кольорову гаму впливала не тільки майстерність інших регіонів України, а й інших народів, що поселялися поруч.
Запорізька область
Запорізька область славилася своїми чоловічими “чумацькими сорочками” із широкими рукавами. Такий рукав використовувався як прапор, за допомогою якого можна було подати сигнал, щоб переправитися через дніпровські пороги. На сорочках вишивкою в техніці лиштви прикрашали комір, пазуха прикрашалася вишивкою в техніці вирізування, а вишивка на рукавах поєднувала обидві техніки. У вишивці застосовувалися основні орнаменти: кола, ромби, розетки та їх різновиди.
Миколаївська область
У Миколаївській області робили сорочки різного крою, які мали різні горловини: з вузьким або широким коміром-стійкою, з оздобленням стійки шляркою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність вишиванці надавали чотирикутні вирізи навколо шиї та вільний край рукавів – без зборів та манжетів. Використовували червоні, чорні, сірі та блакитні кольори. У вишивці застосовували стилізовані рослинні мотиви: сосонки, дубове листя, квіти та квіти з гілками. Між орнаментами використовували лінію, що символізувала землю, межу між добром та злом. Також використовувалися зооморфні мотиви.
Одеська область
На Одещині для вишиванок використовували білу бавовняну тканину. Вишиванки оздоблювали пухликами (це збирана тканина, збирання робили на рукаві трохи нижче плеча). Такий вид обробки тканини додавав об’єму та пишності рукавам. Низ рукава вишивали рослинно-геометричним орнаментом у техніці хрестика і вузькою смужкою обробляли краї рукавів. Комір робили широким та густо зібраним. Край коміра оточували тоненьким рубчиком. Вишивка рясніла червоними, чорними, синіми, жовтими кольорами.
На вишивку одещини впливали способи декорування східно-подільських, молдовських та румунських майстринь, які використовували чорні геометричні мотиви, а їх композиції складалися з 2 чи 3 рядів, які доповнювалися кольоровими смугами – червоними чи жовтими.
Херсонська область
На Херсонщині сорочки пишно вишивали рослинно-квітковим орнаментом та зооморфними мотивами у червоно-чорних кольорах, але також виконували вишивки білим по білому. Рукави вишиванки прикрашали окремими елементами, розташованими у шаховому порядку. Одним із найпоширеніших орнаментів є орнамент «Космічного дерева», що уособлює образ Матері-Землі.
Використані джерела:
Марія Чумарна / Код української вишивки. / Л.: Апріорі / 2008 р.
О. Гасюк, М. Степан / Художнє вишивання. / К.: Вища школа / 1986 р.
Тетяна Кара-Васильєва / Українська народна вишивка. /Київ − «Либідь» / 1996 р.
