Вміння спілкуватись професійною мовою сприяє швидкому засвоєнню спеціальних знань з різних видів художньо-творчої діяльності, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та ділових контактах. Тобто професійне спілкування (професійна комунікація) є невід’ємною складовою професійної комунікативної компетенції сучасного працівника клубного закладу.
Професійна компетенція – це сукупність фахових знань, умінь і навичок, опанування спеціальних термінів, розуміння проблеми фахової діяльності, загальної культури спеціаліста, способу його професійного мислення. Проблема професіоналізму, професійної компетенції пов’язана ще з одним соціально-психологічним феноменом – конкурентною здатністю спеціаліста.
У словнику української мови поняття «компетенція» є похідним поняттям від «компетентності» та означає сферу застосування знань, умінь і навичок людини, а «компетентність» – це первинна категорія, що представляє особистісний досвід, об’єднаний у сукупність деякого «багажу» знань та вмінь людини. Тому, «компетентна» у своїй справі людина – це та людина, яка «є визнаним знавцем у будь-якому питанні». Словник української мови: в 10 Т-К.: Наукова думка, 1973. – Т.4. – 1624 с.
Стосовно психологічного аспекту професіоналізму, виділяють наступні види компетентності:
- професійна кваліфікована компетентність (спеціальна компетентність) – це підготовленість до самостійного виконання професійних завдань, уміння оцінювати свою роботу та здатність самостійно здобувати нові знання й уміння;
- соціальна компетентність – здатність до колективної діяльності та співробітництва з іншими працівниками, готовність до прийняття на себе відповідальності за результати своєї праці, за навколишнє середовище та й інші цінності;
- індивідуальна компетентність – готовність до постійного підвищення своєї компетентності, рефлексії, саморозвитку та наявність мотивації особистості до професійної праці.
В сучасних умовах склалася ситуація, при якій культурно-дозвіллєва сфера є такою, що найбільше впливає на формування та розвиток особистості як дитини, так і дорослої людини. Сфера дозвілля надає можливість реалізувати різні інтереси та потреби особистості, що пов’язані з рекреацією, саморозвитком, самореалізацією, спілкуванням та передбачає вільний вибір певних занять людьми різного віку у вільний час. Це підвищує вимоги до працівників культурно-дозвіллєвої сфери.
Слід зазначити, що виконання завдань на достатньому високому рівні, поставлених перед сучасними культурно-дозвіллєвими установами (клубними закладами), можливе лише за наявності висококваліфікованих кадрів.
Специфіка професії культпрацівника є одним із факторів, що впливають на формування професійної культури, і не тільки визначає професійні вимоги щодо працівників культурно-дозвіллєвих установ як до фахівців (творчі, організаторські, психологічні, комунікативні здібності й менеджмент в самому широкому сенсі цього слова), але й формує певний «культурний код», який дозволяє високопрофесійним фахівцям впливати та розвивати ефективну соціально-професійну взаємодію.
Професійна комунікативна компетентність працівника клубного закладу передбачає:
- професійні знання зі своєї спеціальності та фаху;
- загальний розвиток культури фахівця;
- вміння фахівця орієнтуватись в навколишньому світі та у своїй галузі мистецтва;
- вміння та навички спілкування.
Також професійна комунікативна компетентність працівника культурно-дозвіллєвої сфери включає:
- професійні знання й опановування поняттєвим апаратом професійної сфери та відповідною системою термінів;
- вміння на високому професійному рівні використовувати різні стилі мовлення і різні жанри відповідно до місця, часу, обставин, статусу і рольових характеристик партнера по спілкуванню;
- знання певних мовленнєвих етикетних формул та вміння використовувати їх у професійному спілкуванні;
- вміння знаходити, вибирати, сприймати, аналізувати та правильно використовувати інформацію щодо профільного спрямування;
- володіння різними видами інтерактивного спілкування: певною ознакою є необхідність миттєвої відповідної реакції на повідомлення чи інформацію;
- володіння основами риторичних знань і вмінь;
- вміння швидко оцінювати комунікативну ситуацію;
- виважено та на професійному рівні приймати рішення та планувати комунікативні дії.
Все вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що комунікативна компетентність – це не лише наявність знань, умінь та навичок у певній професійній сфері, а ще і готовність фахівця до ефективного використання їх у професійній діяльності.
