Продовжуємо знайомство з народними обрядами та традиціями, що популяризуються на Миколаївщині та представлені для участі в обласному огляді з охорони нематеріальної культурної спадщини «Фольк-перегони».
З пробудженням природи від зимового сну в Україні починався цикл народних весняних свят, пов’язаних зі стародавніми міфами, віруванням, традиціями, що супроводжувалися піснями, іграми та хороводами.
Життя українців завжди було тісно пов’язане з сільськогосподарським циклом, тому очікування весни було дуже важливим. Запаси їжі вичерпувались, тому засівання зерна і новий врожай ставали все більш необхідними. Діти з нетерпінням очікували розваг у дворі, просто неба. Стародавні українці уявляли зиму старою бабою з подертою торбою, а весну – веселою дівчиною, яка при зустрічі з бабою-зимою докоряла зі словами: «Ей, Зимо! Ти з’їла все, що ми з Літом приготували».
Зі свята Стрітення завжди починалося очікування весни, а зміни погоди у цей день були її провісниками. Прикмети віщували, чи настане тепла весна, чи ще пануватиме холодна зима. Українці намагалися спрогнозувати початок весни ще й у свято Обретіння або віднайдення голови Івана Предтечі, яке відзначали 9 березня. За народними прикметами цього дня птахи з теплих країв повертали голови у бік України. Вони несли на крилах Весну-Літо. Вважалося, що в їхніх образах прилітали душі померлих прабатьків, які охороняли та оберігали врожай.
Щедрим на весняні прикмети було свято Євдокії або Явдохи 14 березня, коли прокидався після зимової сплячки бабак.
На свято Сорока Святих 22 березня довгоочікувану весну починали вже запрошувати та закликати. Народний образ Весни — це образ краси, сили й надії. Український народ у своїх легендах і казках створив чудовий образ Весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Дівчата її закликають піснями-веснянками, діти зустрічають дарами — солодким печивом у вигляді пташок «жайворонків», які випікалися з тіста. Готувалися такі смаколики не часто, тому для дітей вони були великою радістю. Але одразу «жайворонків» не їли, чекали наступного дня, коли дівчата та діти з усього села збиралися, щоб співати веснянки.
Увесь день діти з «жайворонками» бігали, підкидали їх вгору та імітували політ пташок, а інколи на дерев’яній палиці високо піднімали до неба. Також «жайворонків» підвішували на гілках дерев, щоб пригостити птахів, які поверталися додому.
Образ Дівчини-Весни втілювала найкраща з дівчат, одягнена у білу вишиту сорочку, прикрашену «зеленим» поясом, виготовленим з рослин та увінчану вінком із весняних квітів. Дівчина-Весна дарувала дівчатам вінки, які віщували весілля.
Хороводи вулицями, забави сільської молоді та дітлахів, зустріч птахів, що повертались з вирію, травневі свята і нарешті «Зільник» – свято Симона Зилота, що випадає на 10 травня — є «живими» голосами предків, чарівною спадщиною української старовини, традиціями, що передаються від покоління до покоління.
Весняний цикл календарних свят мав особливе значення, бо пов’язувався з майбутнім урожаєм. Тому люди за допомогою обрядів та ритуальних дій намагалися всіляко прискорити настання весни, тепла та дощу. Вони вірили у те, що шанувати весну, співати їй хвалу, закликати її – і вона неодмінно принесе щедрі дари.
Цей період пов’язувався ще й із пробудженням людських почуттів, тому весняна обрядовість багата на молодіжні розваги та поетичний народний спів — веснянки, якими прикрашається не одне свято та обрядове дійство.
Українські звичаї зустрічі весни мають багату історію. Чи продовжуватимуться вони в сучасних умовах, залежить від збереження цих традицій та передачі наступним поколінням.
У цій статті ми познайомимо читачів з обрядовим дійством «Зустріч весни» від творчих колективів Березанського СБК Березанської ТГ та Добренського СБК Баштанської ТГ.
Свято «Зустріч весни» від творчого колективу Добренського СБК знайомить із весняними іграми молодих дівчат, піснями-веснянками, хороводами, кривим танцем та занурює в атмосферу світлого народного свята.
Свято «Зустріч весни», вміло відтворене працівниками Березанського БК, вражає своїм масштабом, використанням елементів театралізації та осучасненням святкового заходу. В цьому обрядовому дійстві вдало представлений ритуал зустрічі весни, відображено благословення на вигнання Зими з двору та спалення її опудала, а також цікаво втілений образ Дівчини-Весни. Учасники майстерно та доречно використали метод театралізації у закличках до Сонечка, Дощу, Птахів, а також представили вітання з настанням Весни та вручення солодкого печива у вигляді пташок «жайворонків». Це дійство супроводжується піснями, іграми, водінням хороводів та кумедними суперечками між дівчатами й хлопцями.
Завдяки представленим дійствам, творчі колективи Березанського та Добренського будинків культури продовжують національні традиції, сприяють їх збереженню, популяризації у сучасних умовах та підтримці інтересу населення громади до народної спадщини.
