Ансамблевий спів сьогодні є однією з найпоширеніших форм музичного виховання. Він розвиває художній смак як у виконавців, так і у слухачів, а також підвищує загальний рівень їхньої музичної культури. Ансамбль, як мала форма хору, сприяє формуванню необхідних професійних навичок у сфері ансамблевого та хорового співу.
Ансамбль – слово французького походження (ensemble), що означає «разом», «одночасно». Воно виражає поняття колективної творчої праці, узгодженості та єдності окремих складових у межах цілого. У вокальному ансамблевому виконанні цей термін означає спільне виконання вокально-хорового твору. До ансамблю належать його малі форми: тріо, квартет, квінтет, секстет та інші.
Справжнє мистецтво ансамблевого виконання ґрунтується на вмінні кожного виконавця співвідносити власну художню індивідуальність з індивідуальністю партнерів. Це забезпечує злагодженість і гармонійність звучання не окремих співаків, а всього колективу. Висока майстерність ансамблю полягає в чіткій інтонаційній узгодженості, злитості та врівноваженості сили й тембру всіх голосів. Результатом такої єдності стає соковите, насичене, повноцінне звучання кожної хорової партії, що зливаються в гармонійне співзвуччя.
Вокальні ансамблі поділяються на дві категорії: ансамблі з однорідних голосів – жіночі або чоловічі, та ансамблі змішаного складу.
В однорідному жіночому ансамблі розрізняють такі голоси – перше та друге сопрано, перший та другий альт; в однорідному чоловічому ансамблі – перший та другий тенор, баритон та бас; в змішаному ансамблі – сопрано, альт, тенор та бас.
Під час добору репертуару необхідно враховувати склад ансамблю, індивідуальні можливості та рівень музичного розвитку його учасників. Важливо стежити, щоб голоси в ансамблі були рівноцінні за силою звучання та створювали єдиний, характерний для колективу тембр. Формування складу ансамблю слід здійснювати з урахуванням уміння учасників слухати одне одного, точно інтонувати звуки, що утворюють акорди, а також з огляду на темброві особливості їхніх голосів. Доцільно включати до ансамблю не лише виконавців із сильними вокальними даними, а й тих, хто має середній рівень вокальної підготовки, добре розвинений гармонічний слух і здатність до злагодженого ансамблевого звучання.
Щоб досягти більш соковитого та насиченого звучання ансамблю, доцільно подвоювати голоси кожної партії. Два несильних голоси, виконуючи унісон, створюють необхідну обертонову структуру звука, що сприяє формуванню певного тембрового забарвлення. Навчальним матеріалом у роботі з ансамблями мають бути різноманітні вокальні вправи, вокалізи, етюди, народні пісні, класичні твори та композиції сучасних авторів.
У результаті роботи над формуванням єдиного тембру в унісон ансамбль має зазвучати, як добре настроєний музичний інструмент. Після досягнення цього етапу можна переходити до опрацювання багатоголосся. На матеріалі народних пісень і нескладних класичних творів слід домагатися вміння вільно володіти терцевими, секстовими та октавними сполученнями.
Залежно від фактури твору, який виконує ансамбль, розрізняють такі типи ансамблевого звучання:
Унісонний – це частковий ансамбль, тобто ансамбль однієї вокальної партії, а також унісонне звучання кількох вокальних партій або всього колективу. Досягненню унісонного ансамблю сприяють приблизна однотембровість голосів у партії, збалансована сила звучання, правильно й однаково утворені голосні, чітка вимова приголосних, єдина вокальна манера, зручна теситура та природна динаміка виконання. На якість часткового ансамблю впливають інтонаційна та ритмічна складність мелодії, а також темп і метр твору.
Гармонічний – це ансамбль, у якому співаки виконують акорди, утворюючи гармонічне (акордове) звучання.
У творах гармонічного складу особливість ансамблю полягає в тому, що всі голоси мають звучати з однаковою силою, створюючи єдине гармонійне ціле. У творах гомофонно-гармонічної фактури, де один із голосів є провідним, а інші — супровідними, встановлюється таке співвідношення гучності, за якого акомпануючі голоси звучать м’якше й тихіше, підтримуючи основну мелодію.
Поліфонічний – вид багатоголосся, заснований на одноголосному звучанні кількох самостійних мелодичних голосів. Особлива виражальна якість поліфонії полягає у відтворенні відчуття безперервності руху, коли один голос починає викладання нової теми, а решта – ще не закінчила попередньої. Голоси в поліфонічному творі не залежать один від одного й рідко кадансують одночасно, частіше їхні каданси не збігаються.
Під час роботи над художньою виразністю у співі виділяють кілька видів ансамблю: метроритмічний, динамічний, дикційний, темповий і художній.
Метроритмічний – це послідовне чергування сильних і слабких доль у ритмічному русі. Сильна доля утворює метричний акцент і розподіляє музичний твір на такти. Робота над ансамблем ритму пов’язана з вихованням у співаків уміння співати разом; уміння одночасно й чітко вимовляти слова; одночасно змінювати темп, разом брати дихання, разом починати й закінчувати спів.
Темповий вид – це вид, що охоплює єдність і одночасність руху.
Динамічний вид являє собою врівноважене звучання голосів в окремій хоровій партії за силою та узгодження гучності звучання в загальному ансамблі. Виконання коротких і довгих крещендо і димінуендо, раптових динамічних змін входить у поняття динамічного ансамблю.
Дикційно-орфоепічний ансамбль – єднання артикуляції голосних і вимови приголосних, логіки й культури мовлення, фразування й логічних наголосів.
Ті види ансамблю, що базуються на засобах вокально-хорової виразності, утворюватимуть художній ансамбль. Він охоплює роботу над видами ансамблю: метроритмічним, темповим, динамічним, тембровим, вокальним, дикційним, де кожен із цих елементів є частиною цілого. Працюючи над дикцією, не можна забувати про ритм, темп, характер звуку. Так само, вдосконалюючи ритм, потрібно зважати на звукоутворення, динаміку, фразування та логічні наголоси. Якщо хоча б один із видів ансамблю виконується неправильно, порушується загальний художній ансамбль і музика втрачає свою виразність.
Отже, творча майстерність вокальних ансамблів зростає завдяки щоденній цілеспрямованій роботі над розвитком музичної культури виконавців та глибокому художньому розкриттю задуму композиторів і керівників колективів.
Пропонуємо кілька прикладів виступів вокальних ансамблів Миколаївщини на різноманітних обласних конкурсах і фестивалях.
