Частина 4. Дієві автори сучасності
Анатолій Покришень
Драматург. Народився у Конотопі Сумської області. Після звільнення з армії працював завідувачем художньо-постановчої частини Чернігівського філармонічного центру.
«Різдвяна містерія». Жіночих ролей – 3, чоловічих – 3. (П’єса – сценарій як для професійних колективів, так і для культосвітніх закладів. Біблійна історія про народження Іісуса Христа, подана автором у широкомасштабному форматі з використанням усіх виразних театральних засобів. Особливої уваги заслуговує музичне оформлення дії, використання відомих духовних пісенних творів.)
Надія Симчич
Драматург, прозаїк. Народилася у Смілі (Черкащина). Закінчила філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Її драматичні твори друкувалися в антології молодої драматургії «У пошуку театру», альманаху «Сучасна українська драматургія». Вистави за п’єсами автора ставилися у Молодому театрі й студії театру «МІСТ».
«Країна зерно» – фарс на 2 дії. Чоловічих ролей – 4, жіночих – 9. (Школа в районному містечку живе своїм звичним життям. Вирішуються поточні справи, будуються плани на майбутнє, на роботу влаштовуються нові люди… І раптом, як грім серед ясного неба, у школу під виглядом вчителя прокрався шпигун, який хоче знайти недоліки в їхній діяльності! Становище ускладнюється тим, що школа колись, кілька років тому, виграла грант із впровадження елементів фінської освіти, і з того часу знаходиться на експерименті, про який всі давно щасливо забули… Хто шпигун? Як на найвищому рівні провести декаду, продемонструвавши неіснуючі досягнення, аби лишилися задоволені всі, і шпигун-невидимка, і високе начальство з райво?)
«Хата, або Кінець епохи вишневих садів» – трагікомедія. Чоловічих ролей – 5, жіночих – 5. Поставлена в Молодому театрі під сценічною назвою «В чому диво, тьотю?»
(В одному з обласних центрів України в наші дні. Поряд із хатою, в якій живе велика родина, будується багатоповерховий будинок. Автостоянку біля будинку нові господарі планують побудувати саме на місці хати. Обманом у господаря хати видурюють документи й ставлять родину перед фактом – хату продано. Проте родина так просто здаватися не збирається.)
Оксана Танюк
Мистецтвознавець, драматург. Закінчила КНУТКіТ імені І. Карпенка-Карого, факультет театрознавства. З 1996 року працює в НЦТМ імені Леся Курбаса заступником директора з дослідно-експериментальної роботи. Пише прозу та драму.
«Мадам і Єва» – екзистенціальний детектив. Чоловічих ролей – 1, жіночих – 2. (Історія ця проста, наче райські яблука. Якось одного разу талановитий письменник написав геніальний роман і раптом знищив його. Ні, ця історія не про це… Коротко кажучи, якось пізно ввечері до вас зненацька може завітати незнайомка. Яка ще й нахабно звинуватить вас у вбивстві коханого. Але ж ви достеменно знаєте, хто Його коханка та єдина. Бо Єва – це ви. Проте, якщо сказати вже зовсім просто… Пошук та ідентифікація власного «Я» з його постійними мандрівками у своє ідеальне, актуальне, майбутнє, об’єктивне та суб’єктивне – ось насправді детективна пружина цієї історії.)
Перекладена македонською і надрукована в «Антології української драми» в м. Скоп’є.
Наталя Уварова
Драматург, сценарист. Народилася у Мелітополі Запорізької області, навчалася у МВУК та у КНУТКіТ імені І. Карпенка-Карого. Як кіносценарист працювала над серіалом «Сусіди». Має 15 театральних постановок у театрах України та Європи.
«Шахрайки» – дуже сучасна комедія. Жіночих ролей – 5, чоловічих – 2. (Якщо доля підкинула тобі лимон – зроби з нього якщо не лимонад, то хоча б чай з лимоном. За цим принципом і живуть героїні цієї комедії. Дві дівчини – Жулька та Оля разом знімають кімнату. Грошей постійно не вистачає, хоч обидві працюють. Одного разу, залишившись без грошей і без роботи, дівчата вирішують цю проблему у досить незвичний спосіб: вони вплутують себе до цілої низки незвичайних ситуацій, з яких виплутуються, заплутуючи інших. Але усе закінчується добре, бо Жулька – справжній генератор ідей.)
Поставлена у 4 театрах України та Словаччини.
Валентин Тарасов
Драматург, режисер, тележурналіст, актор. Народився в Краматорську Донецької області, мешкає у Києві. Закінчив Київський театральний інститут імені І. Карпенко-Карого. Працює на телебаченні як сценарист, телеведучий, телережисер, головний режисер телекомпанії та режисер-постановник. П’єси друкувалися в журналах «Кіно-театр», «Дніпро» та альманасі «Сучасна українська драматургія», антології «Потойбічні паузи». Ставилися вони в Україні, Білорусі, Казахстані, Естонії.
«Сезон шлюбних ігор» – комедія-фарс. Чоловічих ролей – 2, жіночих – 2. (П’єса про перипетії сучасного сімейного життя, про оригінальний засіб двох подружніх пар перевірити свої почуття і додати нових вражень у своє життя.)
«Скажена співачка з невідомим» – комедія. Чоловічих ролей – 4, жіночих – 4. (П’єса про талановиту співачку з клубу, яка намагається досягти успіху, долаючи інтриги шоу-бізнесу. А також про її містичного супутника, який чи то переслідує її, чи то допомагає здолати незгоди…)
Здобула Гран-прі конкурсу «Коронація слова», Грант Президента для молодих митців, поставлена у Київському Молодому театрі.
Любов Цукор
Драматург, перекладач, критик. Народилася в передмісті Харкова. Закінчила ХНУ імені В. Каразіна за спеціальністю «українська мова та література». Автор п’єс, які перемогли у низці конкурсів, зокрема: «МоноЛІТ» (2013), «Кальміюс» (2016, 2017). З 2017 – редактор освітнього проєкту «На урок», лектор вебінарів та автор статей.
«Генії не люди» – трагедія на дві дії для шести акторів. Чоловічих ролей – 2, жіночих ролей – 4. (П’єса про Моцарта, але не тільки. Це історія трагедії генія, який розтратив усього себе у пошуках гармонії. Світ недосконалий, але своєю музикою Моцарту вдалось зробити його трохи кращим. Та за це довелось заплатити завелику ціну. Сповідь митця в останні хвилини життя, втручання Долі у перебіг подій, спокута та смерть під звуки найкращої у світі музики.)
«Прихисток» – моноп’єса. Переможець конкурсу моноп’єс «МоноЛІТ». Жіноча роль – 1. (Дія відбувалась восени 2013 року. А може й відбувається зараз. Хоча не виключено, що це станеться завтра. Гра зі свідомістю. Коротка містична п’єса про дорогу додому. Про те, як страшно одному у загадковій темряві. Надія є тільки на власний прихисток. Але може так статися, що він вже впустив до себе дещо страшніше за невідоме у темряві. Хоча не виключено, що це історія про кохання і сумніви, бажання вивільнитися і бути щасливою у своїй схованці.)
