Підбір фонограми та подальше розучування твору
Перша та основна умова реалізації розучування твору – пошук фонограми «мінус». «Мінус» – запис інструментальних партій без голосу артиста або без головної інструментальної теми, тобто готовий акомпанемент для виконавця.
Якщо немає технічної та фінансової можливості зробити аранжування та записати фонограму на студії, то доводиться вдаватися до допомоги інтернету для її отримання. «Мінус» має бути обов’язково високоякісним.
По-перше, це питання зручності та комфорту для виконавця. Чим більше «мінус» буде наближений до оригіналу, тим чистішим, стабільнішим та якіснішим буде виконання співака. По-друге, питання якості є принциповим для виступів на публіці.
Наприклад, у Положенні будь-якого конкурсу прописані правила та умови участі, одним з яких є наявність «мінуса» відповідної якості. Уявіть себе одним із членів журі, які прослуховують до сотні та більше конкурсантів: неякісна фонограма великої гучності негативно впливає на них, заважає зосередитися на голосі виконавця.
Навіщо ставити виконавця в становище дискомфорту? Навпаки, завдання акомпанементу полягає в гармонійній підтримці та колоритному доповненні співака, а не у заподіянні шкоди його виконанню. До речі, одна з переваг перед оркестром у тому, що «мінус» стабільніший. Там немає людського фактора, всілякі розбіжності та фальш виключені. Тому досить один раз докласти зусиль для пошуку якісного «мінусу» та потім отримувати задоволення.
Вимоги до «якісного мінуса»:
- достатня гучність (баланс гучності не падає і не росте у порівнянні з іншими треками);
- чіткість (високі, низькі, середні частоти, окремі інструменти (семпли) добре прослуховуються);
- структура пісні (форма: куплет, приспів, програш тощо) дотримана, як в оригіналі);
- оригінальна тональність;
- злагоджена гармонія (важливо для фонограм не оригінальної якості, які створені іншими музикантами);
- наявність бек-вокалу без дубляжу основної мелодії (якщо він є в оригінальній версії).
Проблеми та шляхи їх вирішення
Є проблеми, які неможливо вирішити й через які краще від «мінуса» відмовитися. Наприклад, дуже «глухий» мінус. У такого «мінуса» дуже чутні баси та фоновий гул, що не дають виконавцю чисто і дзвінко звучати. Він буквально «задавлює» голос, незалежно від гучності та якості мікрофона. Такий «мінус» краще перевірити через акустичну систему, а не через ноутбук або телефон. Те, що начебто добре звучить при маленькій гучності, не завжди вдало чується через велику потужність акустики.
Ще є такий вид фонограм, який називається «задавка». Така фонограма робиться із «плюсів» шляхом програмних маніпуляцій: зрізання, задавки голосу виконавця. Цей спосіб є самим простим, але не завжди якісним. Він пояснюється тим, що разом з голосом виконавця, який стовідсотково не прибирається, зрізаються інші частоти. Наприклад, високі, коли мінус складатиметься практично з однієї басової лінії. Іноді навпаки зникають «баси», коли гармонія стає зовсім нерозбірливою та чутно один цокіт. Подібні «мінуси», за рідкісними винятками, бувають придатними для виконання. Це залежить від аранжування, від тембру та висотності голосу виконавця, якому належить ця пісня. З практичного досвіду можна побачити, що «мінуси-задавки» в одних виконавців бувають вдалими, в інших фонограми після зрізу голосу стають зовсім непридатними.
Часто у своїй практичній діяльності керівники користуються таким видом фонограм, як «різаний» мінус. Принцип його полягає в наступному: з оригіналу береться відрізок без голосу (наприклад – вступ, програш), ідентичний гармонії з куплетом і вставляється замість нього. У результаті вся пісня складається з окремих відрізків, у яких немає розвитку та не вистачає різноманітності аранжування. Такий «мінус» звучить монотонно, нав’язливо.
Ще є вид фонограми «мінус» – копія. Музиканти намагаються зробити з оригіналу своєрідну копію. Але іноді через порушену гармонію (невірну послідовність акордів ніж в оригіналі), фонограма втрачає своє звучання, свою якість. Такі фонограми не варто використовувати, тим більш, якщо мова йде про популярні, відомі всім хіти.
Яким буває якісний «мінус»?
З усіх видів фонограм «мінус» розрізняють два види: оригінальний та писаний, що відрізняються якістю звуку.
Оригінальний «мінус» буває з бек-вокалом та без нього, простіше кажучи – чистий. Іноді можна знайти декілька варіантів будь-якої пісні, з яких обирається найзручніший.
Писаний «мінус» також буває із прописаним на студії бек-вокалом, але це вже «варіації на тему». Голоси та партії там можуть трохи відрізнятися від оригіналу, але це не критично. «Мінус» з бек-вокалом – дуже гарний та готовий матеріал, який звучить об’ємно та є підтримкою для соліста.
Але є випадки, коли може знадобитися абсолютно чистий «мінус». Знову ж таки звернемося до конкурсних виступів. У Положеннях завжди прописаний пункт, де забороняється використовувати фонограми з вокальною партією, що дублює партію соліста, а бек-вокал допускається, як підголоски (терція вниз/вверх, квінта, октава, канон, повтори тощо). Якщо мова йде про ансамблеве виконання, де передбачений багатоголосний спів, то фонограма має бути абсолютно чистою або вміщати інші партії та підголоски, до яких не залучені учасники ансамблю. Тобто виконавці не дублюють те, що прописано у фонограмі. Ці вимоги є принципово важливими саме для конкурсної практики, оскільки журі може знизити бал або взагалі зняти з конкурсу за порушення та не відповідність його умовам. Якщо йдеться про звичайний аматорський виступ, то цими правилами можна поступитися. Тому при пошуку фонограми потрібно самому орієнтуватися, для чого та з якою метою це потрібно. Якщо фонограма гарної якості, але без бек-вокалу ніяк не обійтися, то є варіант прописати ці вокальні партії на студії звукозапису.
Буває безліч «мінусів» на якусь композицію, внаслідок чого можна загубитися у виборі. При пошуку потрібно завжди прослуховувати «плюс» із самого початку. Іноді за одним вступом можна визначити, що це – оригінальний «мінус» або не оригінальний. Не поспішайте його завантажувати, а прослухайте трек до кінця, оскільки у пісні може несподівано виникнути порушена гармонія, структура (більше/менше куплетів, приспівів тощо), якісь паузи чи шуми, некоректне або взагалі обірване закінчення та багато інших несподіванок. Якщо у вас є декілька «мінусів» рівноцінної якості, то визначитись з вибором остаточного варіанта допоможе виконання пісні на великій гучності, акустиці з мікрофоном під кожний з обраних фонограм.
Як редагувати фонограму?
Якби ми не редагували фонограми, то більшість пісень для дітей із наших фонотек з тих чи інших причин не підійшли б для роботи.
Що для цього необхідно:
1) Змінити тональність. У роботі з дітьми, чий діапазон достатньо малий, це – завжди вихід з положення. Підняти чи опустити мінус на пів тону займає всього декілька хвилин. Іноді така дія кардинально змінює ситуацію. Це можна робити з виконавцями прямо на репетиції. Але є один нюанс: будь-яка дія з опущення чи підняття твору впливає на якість треку і про це треба пам’ятати. Чим більшої зміни потребує пісня, тим більш очевидними будуть шуми. Тому найкращий варіант – опустити або підняти «мінус» на пів тону. А зміни на терцію, кварту можуть його пошкодити. Це є вагомою причиною для пошуку якісної «мінусовки».
2) Різати/вирізати фрагменти фонограми. Буває твір досить довгий, монотонний, зі значною кількістю програшів або приспівів. Тоді необхідно відрізати деякі музичні фрагменти, але зберігати частки й темп, а потім «склеювати» решту. Сам процес потребує певного досвіду музиканта. Все залежить від фонограми та фрагмента, який ви хочете змінити. Іноді скорочувати «мінус» доводиться для дотримання регламенту виступу виконавців на конкурсах.
3) Змінити темп фонограми. Іноді ми стикаємось зі складним текстом та млявою дикцією виконавця. Тоді незначне уповільнення темпу (3-5 секунд) дозволяє чіткіше звучати й зручно розподіляти дихання. Також зміна темпу дозволяє прослухати або вивчити складні фрагменти, мелізми, імпровізації чи іноземну мову. Можна зробити трек, навіть «плюс», в дуже стриманому темпі, тоді кожні ноти та слова чітко прослуховуватимуться. Це значно спрощує процес розучування. Але слід пам’ятати, що це також впливає на якість треку.
4) Збільшення або зменшення гучності «мінуса». Ці маніпуляції також спрощують роботу та дозволяють повноцінно користуватися фонограмами, які влаштовують за якістю, але не влаштовують за динамікою та рівнем гучності. Іноді у «мінусі» буває фрагментарна невідповідність, тобто куплет набагато тихіше, ніж приспів або навпаки. А бувають «мінуси» зі значно завищеним або заниженим рівнем гучності, які різко вибиваються із загальної кількості фонограм на концерті чи на конкурсі тощо.
Отже, ми розглянули основні характеристики й особливості фонограм, їх використання у практичній творчій діяльності. Сподіваємося, що ці методичні поради будуть корисні керівникам у роботі з вокальним колективом чи окремим виконавцем.
