Творче об'єднання «Прибужжя»        05 Січня 2020        207      

Сито: лише побутова річ чи щось значно цінніше?

Навіщо класти першу випечену хлібину в сито? Чому сито асоціюють з очищенням? Яку роль воно відіграє в народній медицині? Як ворожити на Різдво й до чого тут сито? Що означають візерунки й що особливого в розписах майстринь Миколаївщини?

Слайдшоу з роботами майстрів Миколаївщини

Побутове сито

Сито — предмет хатнього начиння для пересівання борошна. Побутове сито має вигляд широкої дерев’яної обичайки, обтягнутої з одного боку сіткою. Первісно сітки були плетені з кінського волосу або волокон рослинного походження, пізніше — із залізного дроту.

Здавна сито широко використовують у побуті, сільському господарстві, промисловості. Та сито займає в житті людей важливе місце не лише як «побутовий помічник».

Стародавні значення, ритуали й обряди

Назву «сито» часто пов’язують із «ситістю». У Сербії першу випечену хлібину клали в сито, «щоб була година сита». А за болгарським звичаєм, при першому годуванні немовляти над матір’ю тримали сито з хлібним шматочком, щоб дитина завжди була ситою.

Символ сита (як і решета) яскраво відображений у народних приказках і прислів’ях : «Не всім однаково дано: одному — сито, а другому — решето», «З собачого хвоста сита не зробиш», «Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється, садять квочку». У мовних висловах образ сита набув значення великого досвіду і спритності: «Пройти крізь сито й решето», «Бачити, як крізь сито» тощо.

Сито — це не тільки предмет хатнього вжитку. Здавна воно мало значення родючості, достатку й багатства. У стародавніх ритуалах його використовували як вмістилище щедрих дарів і дива.

Його асоціювали з очищенням. Вважали, що за його допомогою можна відокремити зло від добра. Також сито виконувало роль мольфара — забезпечувало міцний союз неба, дощу й сонця. В одних віруваннях сито захищало людей від нечесті, а в інших його вважали засобом пересування відьом.

На Різдво дівчата ворожили, щоб дізнатися про своє майбутнє. Вони наповнювали сито зерном, у якому ховали свої каблучки, і загадували бажання про щасливий шлюб. Також у цю святкову ніч можна було ставити питання Матінці-природі, підвісивши сито в саду на гілці дерева. Сито виконувало функцію біоенергетичного маятника.

У народній медицині сито наділяли цілющими й обереговими властивостями. Його використовували в спеціальних обрядах для захисту вагітних жінок, хворих дітей, а також під час епідемій.

Сито й нині відіграє важливу роль у весільному обряді обсипання молодих з побажаннями щасливого кохання і народження діточок. Мати нареченої щедро обсипає дорогу молодятам з сита, що містить цукерки, монети й зерно. Важливе символічне значення має й наповнення сита: монети — запорука достатку й багатства молодої сім’ї (до того ж, їх дзвін відлякує нечисту силу); зерно — здоров’я та народження дітей; цукерки — побажання солодкого життя молодятам. Саме весільне сито символізує «родове вогнище». Його завжди майстерно декорували розписними візерунками, що були оберегом.

Символіка та значення кольорів у розписі

Традиції орнаментального розпису формувалися протягом тисячоліть і мали оберегове значення. Декорування залежало від того, де планували застосовувати прикрашену річ: у господарстві, обрядових або ритуальних дійствах.

Найчастіше полюбляли зображати всесвітнє дерево, птахів, пори року тощо. Головними символами первісних часів залишилися: лілія (безсмертя і чистота), виноград (шлюб), лебідь (вірність і краса), калина (дівоча врода), ромашка (ніжність і доброта), соняшник (оберіг родинного вогнища), павичі (довголіття подружнього життя), грифон (охоронець скарбів, символ сонця), ластівка (провісниця сімейного добробуту, весни й добра), соловей (веселощі), райські птахи (провісники сонця, символ гармонії), півень (пробудження і відродження), голуб (відданість і щира любов), зозуля (вічний плин часу).

Кожен колір візерунка також має своє особливе значення:

  • білий — чистота й відверта щирість;
  • червоний — сила духу й життєдайний вогонь;
  • жовтий — врожай, багатство й життя;
  • помаранчевий — енергія сонця, радість, розкіш і влада;
  • зелений — надія, пробудження й відновлення;
  • синій — сила, мудрість і спокій;
  • фіолетовий — єдність;
  • рожевий — гармонія;
  • коричневий — надійність і родючість.

Розписні вироби майстринь НТО «Прибужжя»

На ярмаркових містечках і святах народної творчості виблискує яскравими візерунками декоративний розписний посуд: таці, тарілі, сита, ложки, келихи тощо. Кожна майстриня намагається оригінально оздобити свої вироби.

Орнаментальний розпис Олени Козявко (Баштанська ОТГ) нагадує українські дівочі віночки. Кожен виріб усипаний гірляндами з волошок і червоних маків, білосніжних ромашок і золотого колосся, пишних троянд і жовтогарячих соняшників.

Декоративний посуд Алли Бондарєвої (Баштанська ОТГ) укритий квітково-ягідними кетягами. Стиглі грона калини, горобини й винограду переплітаються з дрібними степовими квітами серед динамічних хвиль яскраво-зеленого листя.

Доволі вишукано виглядають розписні витончені візерунки Стефанії Чаплигіної (Березанська ОТГ). Кожен орнамент створений із дрібних елементів, об’єднаних у єдину композицію. Барвисті або монохромні мазки ніби створюють ефект мерехтіння, тому роботи виглядають особливо динамічними.

Дивовижно, як проста річ у талановитих руках майстра може перетворитися на витвір мистецтва, а просте кухонне приладдя стати головним символом у яскравому обрядовому дійстві.

Сито — не єдиний хранитель добробуту та сімейного вогнища. Батьківська хата, піч, скриня, рушники та ще чотири родинні обереги популярні серед українців.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: