Навіщо класти першу випечену хлібину в сито? Чому сито асоціюють з очищенням? Яку роль воно відіграє в народній медицині? Як ворожити на Різдво й до чого тут сито? Що означають візерунки й що особливого в розписах майстринь Миколаївщини?
Побутове сито
Сито — предмет хатнього начиння для пересівання борошна. Побутове сито має вигляд широкої дерев’яної обичайки, обтягнутої з одного боку сіткою. Первісно сітки були плетені з кінського волосу або волокон рослинного походження, пізніше — із залізного дроту.
Здавна сито широко використовують у побуті, сільському господарстві, промисловості. Та сито займає в житті людей важливе місце не лише як «побутовий помічник».
Стародавні значення, ритуали й обряди
Назву «сито» часто пов’язують із «ситістю». У Сербії першу випечену хлібину клали в сито, «щоб була година сита». А за болгарським звичаєм, при першому годуванні немовляти над матір’ю тримали сито з хлібним шматочком, щоб дитина завжди була ситою.
Символ сита (як і решета) яскраво відображений у народних приказках і прислів’ях : «Не всім однаково дано: одному — сито, а другому — решето», «З собачого хвоста сита не зробиш», «Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється, садять квочку». У мовних висловах образ сита набув значення великого досвіду і спритності: «Пройти крізь сито й решето», «Бачити, як крізь сито» тощо.
Сито — це не тільки предмет хатнього вжитку. Здавна воно мало значення родючості, достатку й багатства. У стародавніх ритуалах його використовували як вмістилище щедрих дарів і дива.
Його асоціювали з очищенням. Вважали, що за його допомогою можна відокремити зло від добра. Також сито виконувало роль мольфара — забезпечувало міцний союз неба, дощу й сонця. В одних віруваннях сито захищало людей від нечесті, а в інших його вважали засобом пересування відьом.
На Різдво дівчата ворожили, щоб дізнатися про своє майбутнє. Вони наповнювали сито зерном, у якому ховали свої каблучки, і загадували бажання про щасливий шлюб. Також у цю святкову ніч можна було ставити питання Матінці-природі, підвісивши сито в саду на гілці дерева. Сито виконувало функцію біоенергетичного маятника.
У народній медицині сито наділяли цілющими й обереговими властивостями. Його використовували в спеціальних обрядах для захисту вагітних жінок, хворих дітей, а також під час епідемій.
Сито й нині відіграє важливу роль у весільному обряді обсипання молодих з побажаннями щасливого кохання і народження діточок. Мати нареченої щедро обсипає дорогу молодятам з сита, що містить цукерки, монети й зерно. Важливе символічне значення має й наповнення сита: монети — запорука достатку й багатства молодої сім’ї (до того ж, їх дзвін відлякує нечисту силу); зерно — здоров’я та народження дітей; цукерки — побажання солодкого життя молодятам. Саме весільне сито символізує «родове вогнище». Його завжди майстерно декорували розписними візерунками, що були оберегом.
Символіка та значення кольорів у розписі
Традиції орнаментального розпису формувалися протягом тисячоліть і мали оберегове значення. Декорування залежало від того, де планували застосовувати прикрашену річ: у господарстві, обрядових або ритуальних дійствах.
Найчастіше полюбляли зображати всесвітнє дерево, птахів, пори року тощо. Головними символами первісних часів залишилися: лілія (безсмертя і чистота), виноград (шлюб), лебідь (вірність і краса), калина (дівоча врода), ромашка (ніжність і доброта), соняшник (оберіг родинного вогнища), павичі (довголіття подружнього життя), грифон (охоронець скарбів, символ сонця), ластівка (провісниця сімейного добробуту, весни й добра), соловей (веселощі), райські птахи (провісники сонця, символ гармонії), півень (пробудження і відродження), голуб (відданість і щира любов), зозуля (вічний плин часу).
Кожен колір візерунка також має своє особливе значення:
- білий — чистота й відверта щирість;
- червоний — сила духу й життєдайний вогонь;
- жовтий — врожай, багатство й життя;
- помаранчевий — енергія сонця, радість, розкіш і влада;
- зелений — надія, пробудження й відновлення;
- синій — сила, мудрість і спокій;
- фіолетовий — єдність;
- рожевий — гармонія;
- коричневий — надійність і родючість.
Розписні вироби майстринь НТО «Прибужжя»
На ярмаркових містечках і святах народної творчості виблискує яскравими візерунками декоративний розписний посуд: таці, тарілі, сита, ложки, келихи тощо. Кожна майстриня намагається оригінально оздобити свої вироби.
Орнаментальний розпис Олени Козявко (Баштанська ОТГ) нагадує українські дівочі віночки. Кожен виріб усипаний гірляндами з волошок і червоних маків, білосніжних ромашок і золотого колосся, пишних троянд і жовтогарячих соняшників.
Декоративний посуд Алли Бондарєвої (Баштанська ОТГ) укритий квітково-ягідними кетягами. Стиглі грона калини, горобини й винограду переплітаються з дрібними степовими квітами серед динамічних хвиль яскраво-зеленого листя.
Доволі вишукано виглядають розписні витончені візерунки Стефанії Чаплигіної (Березанська ОТГ). Кожен орнамент створений із дрібних елементів, об’єднаних у єдину композицію. Барвисті або монохромні мазки ніби створюють ефект мерехтіння, тому роботи виглядають особливо динамічними.
Дивовижно, як проста річ у талановитих руках майстра може перетворитися на витвір мистецтва, а просте кухонне приладдя стати головним символом у яскравому обрядовому дійстві.
Сито — не єдиний хранитель добробуту та сімейного вогнища. Батьківська хата, піч, скриня, рушники та ще чотири родинні обереги популярні серед українців.