Цикл статей «Світлове оформлення вистави» створено для підтримки керівників аматорських театральних колективів. У матеріалах зібрано корисні поради й практичні рекомендації, які допоможуть підвищити якість сценічних постановок і розширити знання у сфері театрального освітлення.
Основним завданням сценічного освітлення в театрі минулих століть було забезпечення видимості: освітлення акторів і декорацій, щоб глядач добре бачив усе, що відбувається на сцені.
Сьогодні ці вимоги залишаються актуальними, проте у сучасній виставі завдання сценічного освітлення значно ускладнилося. Світло стало важливим засобом виразності, що впливає на динаміку дії та художньо-емоційне звучання постановки.
Сучасний рівень світлотехніки та наявність потужної світлової апаратури відкривають широкі можливості для створення яскравих художньо-постановочних ефектів за умови вмілого використання освітлення.
В аматорських театрах за освітлення вистави найчастіше відповідає художній керівник або режисер колективу, а в кращому разі – звукооператор. Лише в окремих випадках цю функцію передають помічнику керівника, якщо такий є. Саме тому в цій статті ми прагнемо докладніше розповісти про основні освітлювальні прилади, які використовуються в театральній практиці, а також про етапи проведення світлових репетицій та ключові правила освітлення.
Які ж основні освітлювальні прилади існують взагалі?
Основу оснащення освітлювального цеху становить електроапаратура, яку залежно від способу кріплення поділяють на стаціонарну – змонтовану на постійних місцях, та переносну – яку встановлюють у кожному конкретному випадку відповідно до потреб вистави.
До стаціонарної апаратури належать:
Рампа – груповий освітлювальний прилад нижнього освітлення, встановлений уздовж переднього краю авансцени. Призначений для підсвічування переднього плану сцени (акторів і декорацій) знизу вгору.
Рампа старого типу являла собою довгий металевий кожух, встановлений уздовж порталу сцени. У ньому були закріплені лампи, пофарбовані спиртовим лаком у різні кольори. Потужність такої рампи була невеликою. Крім того, кольоровий лак на лампах швидко вигорав. Рампи з такою примітивною конструкцією майже не використовуються в сучасних театрах.
На зміну цій рампі прийшла камерна рампа, що складається з окремих вічок (камер) з металевими відбивачами. Вони підсилюють світло, що падає на них, і спрямовують його в необхідному напрямку. У кожній камері є пази, куди вставляються рамки зі світлофільтрами з кольорового скла чи ацетатної плівки. Камери закриваються захисною сіткою, яка запобігає випадінню скалок. Рампу зазвичай використовують у поєднанні з іншими приладами верхнього освітлення, оскільки при освітленні дійової особи лише рампою виникає нерівномірний розподіл світла і тіні (мал. 1).
Аналогічну конструкцію має і камерний софіт – прилад для загального верхнього освітлення сценічного майданчика, зокрема акторів та верхніх частин переважно плоских підвісних декорацій. Софіти підвішуються у верхній частині сцени на так званих софітних фермах або софітних штанкетах. Як і в рампі, у них є окремі камери з відбивачами для кожної лампи та пристрої для кріплення світлофільтрів. Камерний софіт, як і рампа, поділений на чотири основні кольори, що чергуються: білий, синій, червоний і жовтий (мал. 2).
Ще більш удосконаленою конструкцією є дзеркальний софіт із внутрішніми боковими поверхнями, вкритими дзеркальним покриттям, у якому встановлені лампи. Дзеркальні лампи мають високий коефіцієнт корисної дії й широко використовуються на сценах професійних театрів, тоді як у самодіяльних театрах із невеликими сценами їх застосовують значно рідше.
Окрім софітів, розташованих на сцені, у глядацькій залі часто встановлюють виносний софіт – для загального освітлення авансцени та переднього плану сцени. Іноді на самій сцені додатково використовують снопосвіти.
Снопосвіт – світловий прилад, призначений для загального освітлення ігрової частини сцени, включаючи дійових осіб, декораційне оформлення та бутафорію. Він забезпечує вертикально спрямований потік світла (мал. 3).
Застосування снопосвіту як самостійного приладу має свої недоліки, оскільки вертикальний напрямок світлових променів згори донизу спотворює фігуру актора, освітлюючи лише його голову, а обличчя залишається затемненим.
У зв’язку з цим використання снопосвіту можливе лише при комбінованому освітленні, в поєднанні з іншими приладами, які пом’якшують різкість світлових ефектів. Снопосвіти підвішуються до софітних штанкетів, чергуючись з секціями софітів, і посилюють світло, яке вони генерують (мал. 5). У сучасному театрі снопосвіти використовуються рідко. Замість них на софітних штанкетах підвішують прожектори, які забезпечують локалізоване освітлення планшета у вигляді чітко окресленого кола.
Горизонтне освітлення призначене для рівномірного розсіяного освітлення заднього фону (горизонту, напівгоризонту або задника). Воно складається з окремих потужних ліхтарів, об’єднаних у групи (горизонтні батареї), в яких розміщені звичайні лампи потужністю 500-1000 ват.
Ліхтарі розташовуються перед горизонтом на відстані трьох-чотирьох метрів від нього. Рівномірне м’яке освітлення горизонту цими ліхтарями, з кольоровими переходами, створює враження глибокого небосхилу.
Для освітлення горизонту знизу використовують нижній підсвічувач (мал. 4). Це звичайний переносний прилад, який також застосовується для підсвічування декорацій знизу, доповнюючи верхнє світло софітів.
Горизонтний ліхтар, встановлений на штативі, є також переносним приладом, призначеним для освітлення середньої частини горизонту. Його розміщують перед горизонтом і маскують елементами декораційного оформлення, щоб не було видно з глядацької зали (мал. 6). У випадку невеликої сцени замість горизонтних ліхтарів часто використовують подвійні софіти.
Театральний прожектор – це універсальний освітлювальний прилад, що дає сконцентрований і спрямований пучок світла. Оптична частина прожектора (лінза) фокусує світловий потік, що випромінюється лампою, і перетворює його на вузький спрямований пучок. Це дає змогу локально освітлювати дійову особу, окремі групи акторів або деталі декорацій (мал. 7).
Мал. 6 
Мал. 7
Прожектори широко використовуються в сучасному театрі. Їх розміщують у різних зонах сцени та глядацької зали. У залі прожектори зазвичай встановлюють у крайніх бокових ложах – це так звані виносні прожектори.
Велике значення має прожектор, встановлений у ложі, який можна повертати в різні боки, стежачи за пересуванням актора на сцені та освітлюючи його. Такий пристрій називають ведучим або «слідкуючим» прожектором.
У глядацькій залі прожектори також можуть встановлюватися на ярусах або маскуватися за архітектурними елементами.
Як і де встановлюють прожектори на сцені:
- У портальних кулісах, на їхніх внутрішніх боках, звернених до сцени;
- На робочих галереях (світлових містках);
- На штативах (переносних підставках для прожекторів).
Найчастіше прожектори встановлюють у кулісах, звідки вони здатні ефективно освітлювати різні ділянки сцени.
Для проєціювання зображень на екрани використовують проєкційний апарат, конструкція якого подібна до прожектора, але доповнена об’єктивом, встановленим перед апаратом. Світловий промінь, створений прожектором, проходить через діапозитив із намальованим або сфотографованим зображенням і збирається об’єктивом, який проєктує це зображення на екран. На мал. 8 зображена схема проходження променя в проєкційному апараті.
Існують два види проєкції: нерухома та рухома (динамічна).
Для нерухомої проєкції використовують скляний або плівковий діапозитив. Для рухомої проєкції перед апаратом встановлюють диск, що обертається і замкнений в металевий корпус (так звана проєкційна приставка) (мал. 9). Приставка може бути не лише дисковою, а й плівковою. На диск наносять різні зображення, які потім проєктуються на екран.
Проєкційні апарати бувають стаціонарними й пересувними.
Стаціонарні апарати закріплюють у певних місцях — наприклад, у виносних ложах, на ярусах глядацької зали, на бар’єрі оркестрової ями (з її внутрішнього боку) тощо. Найчастіше вони використовуються для проєкції нерухомих світлових декорацій і повинні мати жорстке кріплення, щоб уникнути вібрації зображення.
Рухомі проєкційні апарати призначені для динамічної проєкції. Їх використовують для відтворення ефектів, таких як пливучі хмари, язики полум’я, хвилі тощо — тобто у випадках, коли не потрібне чітке зображення або визначений контур малюнка.
Пересувні апарати встановлюють на спеціальних штативах із поворотними роликами (коліщатками), що забезпечують їхнє легке пересування сценою.
Світлова апаратура для ультрафіолетового випромінювання складається з металевого кожуха, в який вставлено ртутно-кварцові лампи типу ПРК. У передній стінці кожуха встановлено увіолеве скло, яке затримує промені видимого світлового спектра, пропускаючи лише ультрафіолетові. Проходячи крізь скло у напрямку декорацій, костюмів або бутафорії, вкритих світлочутливими фарбами, ці промені створюють ефект світіння. Ультрафіолетове випромінювання ефективне лише за умови приглушеного загального освітлення.
Апарати ПРК – це пересувні прилади, які можна встановлювати на різних ділянках сцени: на планшеті, підвішувати до софітів тощо.
Окрім освітлювальних апаратів, до майна цеху належить також арматура вистави, зокрема люстри, торшери, канделябри, гасові лампи, факели та різноманітні ліхтарі.
Коли арматура в спектаклі не «діє» — тобто, коли люстри не горять, свічки не запалюються і вона виконує лише роль частини декораційного оформлення або бутафорії — така арматура належить до реквізиторського цеху.
Під освітлювальною апаратурою розуміють технічно оснащену сцену професійного театру. У самодіяльних театрах система світлових приладів та їхня кількість можуть варіюватися залежно від розміру сцени, її обладнання та наявності електроосвітлювачів.
Яким обладнанням має бути оснащена сцена у закладах культури?
За будь-яких обставин навіть найменша сцена повинна бути оснащена необхідною кількістю приладів для забезпечення повноцінного проведення вистав. До мінімального комплекту належать: рампа; прилади пересувного світла (виносний софіт або принаймні один виносний прожектор, встановлений в освітлювальній ложі чи іншому місці глядацької зали); два-три софіти (залежно від кількості планів на сцені); два переносні прожектори на штативах; два-три прилади для освітлення нижніх частин декорацій.
Незалежно від наявності світлової апаратури на сцені самодіяльного театру, кожен учасник аматорського колективу повинен знати призначення всіх наявних освітлювальних приладів, що використовуються для оформлення сучасної вистави, і вміти правильно ними користуватися.
У наступній статті циклу «Світлове оформлення вистави» ми познайомимо читачів із підготовкою й проведенням вистав, а також із практичним застосуванням світлових засобів у театрі.
