Нематеріальна культурна спадщина        17 Січня 2019        1824      

Святки 2019: особливий зміст і поширення сьогодні

Який зміст вкладали наші предки у веселі й безшабашні святочні дійства і чому святки вважають найзагадковішим, наймістичнішим часом, коли відчинені двері і в минуле, і в майбутнє? Про це і не тільки — далі у статті.

Святки: дохристиянський період

Два тижні святок — із Різдва Христового до Хрещення — це особливий, чарівний та загадковий час. Сьогодні ніхто напевно не знає, із яких прадавніх часів прийшли до нас святочні забави, але вже на зорі християнства, у перші роки нового тисячоліття від Різдва Христового, церква безуспішно боролася із традиційним святочним ворожінням, народними «ігрищами, кумирськими плясками і звабливими піснями».

Джерело: cerkva.uz.ua

Серед слов’янських народів святочні обряди набули поширення ще за дохристиянських часів. За стародавніми віруваннями, саме в час зимового сонцевороту боги і душі предків спускалися на землю і з особливою прихильністю ставилися до людських бажань. Етнографи вважають, що наші пращури пов’язували обряди із величанням чотириликого язичницького бога Святовита-Сварожича, сина Сварога та Лади, володаря часу, охоронця минулого і майбутнього, покровителя безстрашних воїнів та мирних хліборобів. До Святовита зверталися із проханням про родючість землі і скота та щасливе майбутнє для себе і своєї родини. За допомогою одного із його атрибутів — рогу, наповненому священним вином, ворожили на багатий врожай і вдачу. Шанували слов’яни і Божича, Сонечко-Коляду, славили та своїми молитвами і піснями-колядками намагалися захистити його від злого змія Корочуна, який насилав на землю люті морози та темряву.

Святки: українські традиції

Християнство наповнило святки новим змістом, у якому дивно переплетені язичницькі та церковні мотиви. Старі люди розповідають давні легенди, згідно з якими після Різдва наступає час нечистої сили, відпущеної Богом «на радостях від народження сина» на землю «на гуляння» аж до Хрещення. Це так звані «поганські дні», протягом яких заборонено робити весілля.

Вважали, що під час святок душі померлих предків приходили додому провідати рідних і віщувати долю; вселялися в дідухи, які після святкувань урочисто спалювали, щоб духи повернулися «на небо».

Перший день святок присвячений спілкуванню з родиною, на другий день існував звичай причащати немовлят у церкві, із третього дня аж до Хрещення люди ходили в гості із вечерею та подарунками.

Завершувалися святки на Водохреще (Йордан чи Богоявлення). Вечір напередодні свята — Голодний свят-вечір, або «Голодна кутя», або Хрещенський свят-вечір — отримав свою назву через заборону їсти аж до освячення води. Коли сходила на небо вечірня зоря, родина сідала за стіл, на який господиня ставила лише пісні страви — рибу, вареники, кутю, узвар тощо. Обов’язково на столі повинна бути хлібина, «щоб хліб уродився».

З Василя до Хрещення по оселях ходили ряжені, хлопці посівали зерном — житом або пшеницею та колядували, дівчата співали щедрівки, віншували, бажали господарям здоров’я і процвітання в новому році. Посіяне зерно мало лежати аж до Хрещення, а після — зберігатися на врожай і достаток в домі увесь рік у почесному місці.

Однією із найколоритніших і найяскравіших святочних традицій, безумовно, була і є традиція проведення театралізованих святочних обрядів із перевдяганням у різноманітних тварин і фольклорних персонажів: Циганів, Солдатів, Смерть із косою, Коней, Ведмедів, Козу, Козаків, Фельдшерів тощо. Хлопці часто перевдягнуті в бабу Маланку, а дівчата — у діда Василя. На чолі процесії — Сонце-Коляда із зіркою.

Водіння Кози в Березнегуватому

Щедрий вечір: особливості святкування

Серединою святок вважали— час напередодні старого Нового року (13 січня), який збігається із церковними святами на честь преподобної Маланії Римлянки і святителя Василія Великого (14 січня) і в народі зветься Маланками або Меланками, Василь-вечором або Багатим вечором.

Для дівчат новорічний вечір був особливим, адже в цей час можна ворожити на долю та судженого. Сусіди та родичі, які були у сварці, поспішали помиритися, а хлопці засилали сватів до коханих.

Маланкування в Кривому Озері

На Василя намагалися красиво вдягнутися і причепуритися, поставити на стіл усе найсмачніше: запечене порося, вареники і млинці з сиром, здобні пироги і смажені домашні ковбаси, солодку кутю з маком і медом, узвар і багато хмільних напоїв. Люди вірили, що багатий стіл приверне в родину добробут і гарний врожай. Хорошим знаком вважалося отримання в цей день грошей — увесь рік будеш в грошах «купатися», але якщо позичати гроші на Василя — будеш у фінансовій скруті увесь рік.

Матвіївка святкує

Святки сьогодні

Сьогодні ми сприймаємо святки як веселий карнавал, потішне театралізоване дійство, пов’язане, перш за все, із прославленням Різдва та милості Божої. Проте, як і сотні поколінь наших предків, сподіваємося, що цей чарівний час принесе в наше життя щастя, вдачу і добробут!

Етнофестиваль «Маланкування в Курячих Лозах на Миколаївщині»

Святочні вітання від Кам’яномостівської громади

Водіння кози: Вітовський район

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: