Відшумів спекотний та грозовий серпень, настала благодатна пора ранньої осені. У народі час цей називали по-різному: роеном, ревуном, сівнем. Сьогоднішня назва вересня пов’язана із цвітінням пахучого та цілющого вересу, який не тільки зцілює від безлічі хвороб, але і вважається квіткою удачі та могутнім оберегом. Про свята і прикмети першого місяця осені, а також багато цікавих подробиць із вересневого народного прогностика докладно і змістовно лише для наших читачів.
3 вересня наші пращури молилися до святого мученика Юди-Тадея — апостола милосердя, покровителя в найскладніших, безнадійних та розпачливих обставинах, опікуна всіх знедолених, убогих та сиріт, покривджених та засмучених, великого чудотворця, чудесного заступника в несправедливих судових процесах та помічника в навчанні та іспитах. До святого Тадея зверталися наші предки з дев’ятиденною молитвою із проханням «прогнати із серця чорні думки та хмари смутку», позбавити від тривоги, неспокою та падіння духу. У народі казали: «На Тадея не журися — у хаті хлібець завівся».
4 вересня — Боголіпа, цього дня настають перші осінні приморозки, починається павутинольот. За народними прикметами, якщо павутиння прилипає до рослин — на тепло. Якщо ж павутиння обмаль — чекай на суху осінь.
5 вересня, на Луку, та 10 вересня, на Мусія, уважно спостерігали за початком листопаду: падолист лягає горілиць — до холодної зими, а навпаки — зима буде теплою й ситою. Якщо ж дубовий лист міцно тримається на дереві — зима прийде з лютими морозами.
11 вересня відзначається день Усічення Голови Святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка чи Івана Пісного. Цього дня намагалися нічого не різати, не рубати та не пиляти, дотримуватися посту. Варити та їсти борщ цього дня — вважалося гріхом. На Головосіка раділи грому, бо він віщував довгу й теплу осінь.
З великою повагою святкували наші предки 14 вересня — Преподобного Сімеона Стовпника, або святого Семена, днем пам’яті якого розпочинається церковний рік за Юліанським календарем. За козацьких часів на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше урочисто саджали їх на коней. Згідно із літописами, ця традиція прийшла ще із часів Київської Русі, де на Семена княжичі проходили урочистий обряд ініціації — посвяти у воїни, у чоловіки. Із Семена бралися до роботи сільські майстри — ткачі, столяри, стельмахи, ковалі. Початок роботи справляли урочисто, цього дня влаштовували свято вогню — «свіччине весілля», яке тривало тиждень.
19 вересня вшановували День чуда Архангела Михаїла. На Михайла не можна було ні з ким сваритися, адже вважалося, що все, що сказано в запалі в цей день, обов’язково справдиться.
21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці, у народі свято має назву Другої Пречистої. Традиційно влаштовувалися гостини, господині пекли калачі. Дівчата до сходу сонця молилися Богородиці про добрих і багатих женихів. З Другої Пречистої починався період сватань, проте весілля можна було справляти тільки з Покрови.
27 вересня, за тиждень після Пречистої, святкували Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього, у народі свято називали Здвиженням. З цього дня настають холодні дні, і птахи відлітають до вирію.
30 вересня — день Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Жінки в цей день не починали ніякої важливої роботи.
Вересневий народний прогностик
На Семена ясно — осінь буде погожою й теплою.
Якщо у вересні на дубах багато жолудів, чекай сніжного Різдва.
Птахи дружно відлетіли у вирій — до суворої зими.
Гуси тримають дзьоби в пір’ї — перед заморозками.
На ялинках виросли шишки знизу — на ранні морози, а зверху — зима закінчиться рано.