Під час перегляду вокально – хорових творів, що виконують самодіяльні артисти на конкурсах та оглядах, журі часто робить зауваження щодо невмілого використання або, взагалі, незастосування такого засобу музичної виразності, як динаміка (динамічні відтінки).
Тому постала потреба нагадати та ознайомити керівників, які ще не мають достатніх музичних навичок, з динамічними відтінками, навчити користуватися ними у роботі під час розучування вокально-хорових творів, розвити уміння користуватися цими відтінками при створенні художньо-музичного образу.
Кожен твір вимагає від співака пошуку тих виразних засобів, які б відповідали емоційно-значущому змісту виконуваного твору.
Створення вокального твору досягається співаками-артистами за допомогою таких голосових засобів як тембральне забарвлення, динамічні нюанси, інтонаційні відтінки, дикція тощо. Вокальний голос може передавати безліч чуттєвих нюансів, оскільки він невід’ємно пов’язаний з організмом людини, її емоційною сферою.
Саме поняття динаміка – це зміни гучності звучання при виконанні музичного твору. Так, наприклад, колискова пісня виконується тихо, тому що її музичний та поетичний зміст (спів над колискою дитини) суперечить гучному звучанню, а урочистий, святковий марш, навпаки, повинен звучати гучно та бравурно. При виборі твору керівник повинен враховувати ще таке поняття, як тональний план твору: мажор чи мінор. Мажорний твір звучатиме урочисто, святково, радісно, весело або спокійно, а мінорний твір, навпаки – драматично, сумно, трагічно.
Динаміка тісно пов’язана з силою звучання та дією різних акустичних компонентів. Тому, керівникам заздалегідь перед виступом необхідно перевірити концертну залу на акустику: де краще стати колективу і куди краще направляти звук, особливо при виконанні творів a cappella. Враховуючи акустичні можливості приміщення та звукового підсилення, ступінь гучності може змінюватися. Цей творчий процес вже безпосередньо залежить від керівника, який повинен віртуозно, диригентськими жестами та своєю мімікою, передати співакам ту чи іншу динамічну палітру.
Динаміку вважають одним з основних виражальних засобів, здатних впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Особливо це відчувається у раптових змінах сили звуку, що показують різні сторони музичного образу або зіставлення різних образів при передачі тексту та змісту музики. Практично не існує жодного твору, де б динаміка була статичною, бо монотонне одноманітне звучання невиразне, втомлює слухача та притупляє слух.
Динамічний план твору не можна розглядати у відриві від фразування та аналізу кульмінації твору. Вона тісно пов’язана з формою твору й допомагає розкриттю його змісту. У нотному листі всі нюанси, динамічні відтінки позначаються італійськими термінами, з відповідними початковими літерами слова-символу. Частіше всього на практиці використовуються такі динамічні відтінки та їх різновиди: forte (форте) – голосно, piano (піано) – тихо, а також їх зміни: crescendo (крещендо) – посилення, diminuendo (димінуендо) – послаблення сили звучності.
Основні позначення динаміки:
f (forte – форте) – голосно, сильно;
ff (fortissimo – фортіссімо) – дуже голосно;
p (piano – піано) – тихо, слабо;
PP (pianissimo – піанісимо) – дуже тихо;
mf (mezzo-forte – меццо-форте) – помірно голосно;
mp (mezzo-piano – меццо-піано) – помірно тихо;
crescendo (крещендо) – поступове зростання сили звучання;
diminuendo (димінуендо) – поступове послаблення сили звучання;
poco a poco crescendo (поко а поко крещендо) – мало помалу посилюючи;
poco a poco diminuendo (поко а поко димінуендо) – поступово послаблюючи;
sforzando sf (сфорцандо) – раптове посилення;
morendo (морендо) – завмираючи.
Найближчим часом ви можете ознайомитись з другою частиною цієї статті. Слідкуйте за новинами нашого сайту.
