Благословенний Великдень: традиції, які повинен знати кожен

Сьогодні, як і століття тому, люди з трепетом та благоговінням відкривають серця й душі назустріч пасхальному диву. Що ми знаємо про народні великодні традиції нашого краю? Які обрядові дійства супроводжували свято Воскресіння Господня? Розповідь про це — у нашій статті.

Світлина: sumylive.com

Традиції Страсного тижня

Підготовка до найвеличнішого християнського свята починалася заздалегідь. Останній тиждень перед Пасхою — Страсний тиждень — завжди супроводжувався величезною кількістю різноманітних традицій, обрядів та прикмет. Наприклад, Страсний четвер вважався днем, коли відкриваються ворота вирію й душі померлих можуть завітати на землю, на гостину до нащадків. Саме тому в цей день — на так званий Навський Великдень — був звичай накривати стіл для померлих предків. Люди вірили, що небіжчик, який помер під час Страсного тижня, обов’язково попаде в рай, двері якого в цей час відкриті й не охороняються.

Страсний четвер вважався днем очищення. Обов’язковим ритуалом було купання до світанку в чистій воді з відварами цілющих трав. Омовіння супроводжувалося молитвами, люди вірили, що це додасть сил та здоров’я. Ту ж мету переслідувало підстригання волосся.

У четвер обов’язково очищували домівку — не тільки прибирали, але і проводили спеціальні захисні обряди, найпоширенішим із яких було випалювання полум’ям церковної свічки хреста на стелі. Цей символ виконував функції захисту, боронив дім та родину від усілякого зла. Могутнім оберегом вважалася й «четвергова сіль», яку готували, змішуючи сіль із певними домішками та вижарюючи її до чорного кольору в печі. Молодята цього дня освячували обручки — за повір’ями, це допомагало зберегти щасливий шлюб та здоров’я в сім’ї.

Найсумнішим та наймістичнішим днем вважалася Страсна п’ятниця — день скорботи та молитов. У цей день заборонялося веселитися та жартувати, голосно розмовляти та співати, сваритися та лихословити. Не можна було робити тяжкої роботи. Особливо тяжким гріхом вважалось нанесення образи щедрій годувальниці, землі-матінці. Старі люди казали, що той, хто в Страсну п’ятницю встромить у землю щось гостре, або ж зневажливо плюне на неї, буде позбавлений заступництва святих і щастя відвернеться від нього на віки вічні.

Читайте також:   Історія і традиції шанування святого Михайла

Цього дня віряни тримали суворий піст, утримуючись від їжі та пиття аж до виносу Плащаниці під час церковної служби. Поширеним був звичай запалення в домі дванадцяти церковних свічок. За віруваннями, ці свічки, згораючи, забирали із собою все погане, що було в домі.

Світлина: bdzhola.com

Збираємо великодній кошик

Ввечері Страсної суботи господині збирали великодній кошик. Як правило, до нього клали печене м’ясо, шинку, ковбаси (за виключенням кров’янки), сало, четвергову сіль, перець та хрін, пиріжки та здобу, пляшку червоного вина. Окрасою кошика були здобні пасочки, прикрашені хрестами із тіста й ритуальні яйця — крашанки, писанки, крапанки та дряпанки. Йдучи до церкви, люди одягали своє найкраще вбрання, бажано — нове. Молоді хлопці запалювали багаття навкруги церкви і всю ніч «вартували прихід Христа».

Світлина: gazetaukrainska.com

Добрі традиції Великодня

Повернувшись із церкви, люди розговлялися. Свічкою, запаленою під час служби, робили захисний хрест на вході в домівку. А освяченою водою окроплювали хату, хлів, зерно та землю — для доброго врожаю.

Наступного дня йшли до родичів христосуватися. Поширеним звичаєм було відвідування цвинтаря та христосування із померлими. Молодь влаштовувала гуляння: ігри, гойдалки, пісні й хороводи, частування, катання та змагання крашанок. Популярним було «стояння під дзвонами»: вважалось, що щира молитва під час церковного передзвону принесе здоров’я та удачу, багатство й добрий врожай, а особливим щастям вважалася можливість вдарити у великодні дзвони власноруч.

Світлина: moz.de

Більше про великодні традиції на Миколаївщині розповіли наші методисти у програмі «Новий день». А про прадавній смисл Великодня ви дізнаєтеся зі статті етнографа, професора, доктора філософських наук Галини Лозко. 

↓