Переглядаючи вистави аматорів, ми часто розуміємо, що виконавцям не вистачило якоїсь миті чи хвилини донести глядачеві своє розуміння образу. Пропонуємо учасникам аматорських театральних колективів 12 секретів акторської майстерності з досвіду роботи відомого режисера, актора та педагога В’ячеслава Кокоріна, який сформував їх, використовуючи в роботі систему Михайла Чехова.
1. Другого шансу не буде
На сцені спрацьовує закон «тут і зараз», тому треба добре знати свій потенціал. Спортсменам відомо: якщо на тренуваннях не працюватимеш на максимальних обертах, то й під час змагань диво не трапиться. На репетиції необхідно викладатися також по повній, лише тоді в божевільній атмосфері прем’єри можна правильно розподілити запас сил і вдало зіграти.
2. На двох стільцях не всидіти
У кожному сюжеті може бути лише одна дія, підпорядкована одній меті. Наприклад, спробуйте відтворити суть фрази: «Я її люблю, але й ненавиджу трошки, а ще трохи заздрю». Як тільки почнете, дія відразу розсиплеться. Процес може лише посилюватися додатковими забарвленнями, але дія має бути єдиною.
3. Не з лаштунків у куліси
Актор виходить на сцену не з куліс: з життя в життя проходить він майданчиком сцени. Зовні порушення цього правила проявляється в тому, що актор виходить на сцену та йде з неї, дивлячись під ноги, щоби не спіткнутися в темних кулісах. Для глядачів же за кулісами дія продовжується! Тож, ідучи зі сцени, не ховаємо очі, а відкрито спрямовуваємо погляд у «саме життя».
4. Що змінилося
На сцені має обов’язково розвиватися дія, в унісон якій змінюється й сам актор: сердиться чи заспокоюється, дивується чи радіє. Варто завжди аналізувати свій стан: яким я прийшов і яким іду зі сцени.
5. Зосередитися на меті
На сцені під час виступу може заважати все: стільці, яскраве світло, картонні яблука, глядачі, страх, закоханість у костюмерку тощо. Упоратися з усіма перешкодами можна, для цього треба ретельно зосередитися на меті, до якої прагнете.
6. Азарт у досягненні цілі
Репетиція — не примірка в ательє: тут колись буде кишеня, а тут комірець пізніше пришиємо. На сцені наближатися до бажаного треба щомиті, на межі, до кінця. Справжній азарт і захопленість метою — сенс репетиції. Інакше все дарма!
7. Готуйся до зворотнього
Ви знаєте текст, знаєте, що партнерка зараз повернеться й заплаче. Але налаштовуйтеся на протилежне, готуйтеся до зворотного! Тоді оцінка того, що відбувається, буде живою, справжньою, миттєвою. Тут спрацьовує правило: усе знаю — нічого не знаю!
8. Усе — боротьба
На сцені шукаємо не комфорт, а боротьбу, щоб у подоланні протиріч проявилася ваша харизма, енергія, темперамент і характер.
9. Залиш і собі трішки
Досвідчений актор грає не до кінця. Ця стриманість справляє сильніше враження, створює масштаб особистості. І навпаки, коли ми «пояснюємо» глядачам, що ми на межі божевілля, — відразу виникає відчуття фальші. Чим сильніше переживання, тим стриманішим має бути його вираження.
10. Приховай помилку
Під час вистави може трапитися різне: забули текст, сплутали мізансцени, невчасно вийшов герой тощо. Глядачеві про це знати не треба: у нас усе так і задумано, усе йде, як має бути.
11. Віриш ти — віримо ми
На цьому принципі побудований театр: глядач відчуває те, чим живе актор, у що він вірить. Я ставлюся до горбатого, як до красеня, і зал повірить у це; дивлюся на красеня «порожнім» оком — усі слова про велику любов летять у порожнечу. Отже, це не Станіславський «не вірить», а сам актор не вірить у обставини, не живе ними.
12. Накопичуй
За час репетиції актор розширює коло навичок у відтворенні емоцій, імпровізації, у варіантах відтворення певних образів. Якщо він залишився на колишньому рівні — час просто згаяно. Треба перед собою ставити питання: чому я навчився, чим збагатився?
Бажаємо успіху!




