Ця стаття буде корисною для керівників дитячих вокальних колективів під час роботи над розвитком багатоголосного співу.
Частина 1. Важливість розвитку навичок багатоголосного співу в дитячому вокальному колективі
Багатоголосся – це гармонійний склад музики, оснований на одночасному поєднанні у творі декількох самостійних мелодій, голосів або у поєднанні з акомпанементом.
Багатоголосне виконання у всіх його проявах надзвичайно розповсюджено у наш час. Воно використовується від усіх видів хорів та симфонічних оркестрів до естрадних вокальних ансамблів та джазових «бендів». Сьогодні ми вже не можемо собі уявити, що вокальний естрадний ансамбль раптом почне співати одноголосся.
Ансамблевий та хоровий спів – один з видів колективної виконавської діяльності. Він сприяє розвитку співочої культури учасників, їх загальному та музичному розвитку, вихованню духовного світу, становленню їх світогляду, формуванню майбутньої особистості.
Вокальна ансамблева робота є важливою формою музичної діяльності в розвитку у дітей музикальних здібностей та смаку. Така форма роботи виховує почуття єдності, особистої відповідальності за результат. Завдяки співу в колективі, дитина починає уважно слухати інших, а не тільки себе (це допомагає їй тонше сприймати музику).
Спів в ансамблі, за своїми відчуттями, дуже відрізняється від сольного. В ансамблевому співі потрібно вміти мислити гармонійно. І як наслідок, одним зі складних завдань є вірне інтонування учасників ансамблю. Одною з основних причин невірного інтонування є слабо розвинутий гармонійний слух. Добре розвинутий гармонійний слух дозволяє «підлаштовуватись» до звучання іншого голосу, зливаючись з ним, та утримувати увагу одразу на декількох мелодичних лініях. Такої якості звучання можливо досягти за допомогою спеціально підібраних багатоголосних вправ, які будуть формувати навички багатоголосного співу.
Здібність чути та виконувати багатоголосні твори не може розвиватися в процесі тільки унісонного співу, тому формування навичок багатоголосся є надзвичайно важливим в роботі з ансамблем.
Звісно, багатоголосний спів активно розвиває гармонійний слух та почуття ладу, а відповідно удосконалює чистоту інтонації, що дуже важливо в роботі з вокальним ансамблем.
Багатоголосся має не тільки музичне, а й естетичне значення. Звучання багатоголосного твору охоплює всю теситуру вокальної музики. Завдяки цьому у слухачів виникає почуття єдності, величності, різноманітності та краси звучання.
Етапи роботи над розвитком багатоголосся у дитячому вокальному колективі
З перших занять дитячого вокального колективу навички багатоголосного співу мають розвиватись за планом, особливо на його початковому етапі: від вибору керівником правильної методики роботи над багатоголоссям залежатимуть подальші успіхи у вокально-хоровому та слуховому вихованні дитячого колективу.
Чистий унісон – основна робота хормейстера
У роботі над унісоном важлива інтонаційна сторона. Неточність усередині кожної партії спричиняє фальшивий спів всього колективу. Мелодія – це «інтервальне» полотно. Кожний інтервал має свою інтонаційну природу: чисті інтервали інтонують стійко, малі та великі – з одностороннім звуженням чи розширенням, збільшені чи зменшені – з двостороннім звуженням та розширенням. Також хормейстер повинен знати й тяжіння всередині ладу. Все це впливає на чистоту інтонування та якість унісону. Тому на першому етапі ведеться велика кропітка робота над виконанням своєї партії.
Робота над унісоном
- Темброве поєднання голосів партії.
- Вміння слухати себе та свого сусіда.
- Не бути солістом серед співаків своєї партії.
- Більше співати без супроводу, але не виключати підтримку інструмента.
- Вміти чисто інтонувати наступні інтервали, акорди, звукоряди: мажорний пентахорд, мажорний звукоряд (пізніше – згідно з віком дітей – вивчається мінорний) співати півтони в гамі, інтервали б.3, ч.5, ч.4, ч.8, б.2, м.2.
- Працювати над внутрішнім ансамблем у партії.
- Поєднувати тембри різної щільності (хоча, це інколи є не вирішуване завдання).
Після того, як робота над унісоном здійснена, можна приступати до роботи над двоголоссям.
Двоголосся – наступний етап в роботі над багатоголоссям
Насамперед це спів канонів, які навчають співака тримати свою партію та одночасно слухати партію іншого голосу. Репертуар має вміщати твори з різними видами двоголосся.
Спочатку – це унісон з поєднанням елементів двоголосся (епізодичне двоголосся). Паралельне двоголосся зустрічається частіше та освоюється співаками швидше, ніж двоголосся з самостійним рухом голосів. Репертуар, в якому є самостійний вид двоголосся, потрібно розучувати при дуже добрій підготовці співаків.
При роботі над двоголосним співом в дитячому колективі бажано:
- обирати твори з яскравою співочою мелодією;
- працювати над унісоном кожної партії;
- працювати над гармонійними інтервалами;
- співати мелодії з діапазоном не вище октави;
- брати до репертуару народні пісні;
- виховувати вміння аналізувати ритм, будову мелодії, дотримуватися штрихів та відтінків.
Таким чином, навчити дітей якісному вокальному звуку, точній інтонації, гнучкій динамічній палітрі та емоційному виконанню – справа складна, яка потребує великого терпіння та часу. Проблема багатоголосся в дитячих вокально-хорових колективах стоїть дуже гостро. Неструнке звучання партій та поганий ансамбль не приносять естетичного задоволення ні слухачам, ні самим виконавцям, а формальне відношення до багатоголосся ніяк не сприяє подальшому росту та розвитку вокального колективу.
Складнощі багатоголосного співу криються у слабкому розвитку, слабкому рівні гармонійного слуху учасника колективу та відсутності попередньої роботи з його підготовки. Підготовка до навчання багатоголосному співу починається з перших занять. На початковому етапі необхідно використовувати прийоми, які ведуть до розвитку необхідних вокально-слухових навичок.
