Особливості кольору у просторі. Контрасти
У попередніх статтях ми познайомили читачів з видами кольорової поверхні. У цій статті ви дізнаєтесь про особливості кольору у просторі та контрасти.
Об’єктивний колір – це колір, який належить поверхням речей, суб’єктивний – властивий оку людини. Це стверджував у своїй теорії кольору Гете. У природі кольори не існують у роздріб, вони є градацією від світла до темряви. Це означає, що властивість розрізняти кольори належить оку людини, яке їх сприймає. Тому фарби можуть бути занесені до каталогів, ними можна користуватись, не звертаючи уваги на те, з чого з’являються у природі кольори. Об’єктивні кольори – це лише відмінність темряви та світла. Анрі Матіс, відомий художник Франції, на початку XX сторіччя казав: «Я пишу тільки відмінність…».
Якщо у сонячний день подивитись на гори та на обрій, то нормальне людське око сприймає їх блакитними або синіми. А якщо на ті ж самі гори, в той самий час подивитися крізь підзорну трубу, тобто наблизити оптикою до ока, зробити відмінність чіткішою, то холодна гама обрію зникає, гори набувають кольору, який людина бачить поблизу.
Неоднакова світлота спектральних кольорів викликає просторові ілюзії. Зі збільшенням відстані довгохвильова частина спектра погано розрізняється оком людини, змінюються відтінки. Жовті – зеленіють, червоні та помаранчеві набувають фіолетового відтінку. Блакитні, сині, фіолетові кольори (короткохвильова частина спектра) розрізняються на відстані значно довше і краще. Поступове послаблення світлоти у сутінках призводить до зникнення кольорів теплої частини спектра.
При низькій світлоті око людини найдовше розрізняє сині кольори. Кольоровий тон, світлота, яскравість кольору змінюються через збільшення відстані. Всі кольори втрачають яскравість, світлішають, набувають прозорості та відтінку холодних блакитних тонів. На цьому явищі будується повітряна перспектива.
Жовті, помаранчеві та червоні кольори сприймаються наближеними до людини. Блакитні, сині, фіолетові навпаки, відступають, здаються далекими від людського ока.
Ці особливості можна успішно використовувати у дизайні інтер’єрів. Невеликі приміщення фарбують у «холодні» світлі зелено-блакитні відтінки, що викликає відчуття простору, візуально змінює розміри приміщення. Темні, великі, холодні приміщення фарбують у «теплі» жовті та помаранчеві відтінки, що викликають почуття сонячності, тепла, затишку. Такі приміщення обладнують меблями світлого дерева, використовують тканини світлих теплих тонів.
Взагалі, блакитно-сині відтінки вважаються кольором тла. Композиція, побудована лише у синьо-блакитній гамі, сприймається не цікавою, невиразною, одноманітною.
Поверхнево-просторові якості кольору
Контрасти
Розглянемо питання світлотного і кольорового контрастів. Ці питання важливі як при створенні композицій – декоративної, живописної, так і під час роботи над дизайном інтер’єру або при розробці реклами. Так що таке контраст?
По-перше, контрасти є двох видів: світлотний й кольоровий.
Контраст між чорним і білим називають великим світлотним контрастом. Контрасти між білим та світло-сірим або темно-сірим та чорним називають малими світлотними контрастами. Якщо між силуетом та фоном світлотний контраст невеликий, то силует виглядає не дуже чітко і не справляє враження. Але все залежить від мети, яку ставить автор-виконавець. Різні співвідношення світлот ведуть до різних рішень композиції. Наприклад: композиції тканин для меблів будують на близьких співвідношеннях світлот, середніх і малих контрастах кольорів, тому що тканина існуватиме у зв’язку з багатьма речами, які мають своє забарвлення. Використання на меблях дуже контрастних та яскравих тканин складає неприємне враження, порушує гармонійність сприйняття, нервує людину, стомлює зір.
Кольоровий контраст – це змішання відчуття певного кольору, яке викликається одночасною дією на око випромінювань іншого (індукованого) кольору. Розрізняють одночасні й послідовні кольорові контрасти.
Одночасний кольоровий контраст відбувається під впливом навколишнього фону.
Послідовний кольоровий контраст утворюється лише тоді, коли на сітківку перед сприйняттям визначеного кольору падає випромінювання індукованого кольору.
Отже, у результаті кольорового контрасту кольорові відчуття змінюються за світлотою, кольоровим тоном і насиченістю. Так, сіра пляма на білому фоні темнішає, а на чорному світлішає; сіре на червоному набуває зеленого відтінку, а на жовтому – синього (послідовний контраст).
У кольоровому колі контрастні пари кольорів знаходяться на кінцях його діаметрів. Розрізняють три великі кольорові контрасти: червоний – зелений, помаранчевий – синій, жовтий – фіолетовий. Кольоровий контраст – це ступінь зміни між відчуттями, які викликаються двома певними кольорами (діаметрально протилежними у кольоровому колу).
Кольоровий контраст може бути великим або малим. Між червоним та помаранчевим контраст невеликий, між червоним та жовтим – трохи більший. Такі ж малі контрасти існують між зеленим і блакитним, між синім і фіолетовим.
У кольоровому колі – штучній системі для дослідження властивостей кольору, на кінцях діаметрів один протилежно одному, знаходяться три пари кольорів: червоний – зелений; помаранчевий – синій; жовтий фіолетовий.
Ці пари створюють великий кольоровий контраст і утворюють додаткові кольори. Теоретично змішування контрастних пар кольорового круга дає білий колір. Фактично, змішуючи фарби, отримуємо брудні відтінки ахроматичних кольорів. За О. Зайцевим контрасти систематизуються таким чином:
- одномоментний світлотний контраст;
- одномоментний кольоровий контраст;
- контраст за насиченістю;
- послідовний контраст.
Добре розвинене у художника, дизайнера або майстра ДУМ кольорове відчуття дозволяє вільно і досить вдало оперувати світлотним і кольоровим контрастами у своїх творах. Наприклад, килимар утворює червоний орнамент на зеленому тлі. Якщо кольори рівні за світлотою і насиченістю, спрацьовує одномоментний кольоровий контраст – зелений та червоний підсилюють яскравість один одного.
В очах з’являється неприємне мерехтіння, очі швидко стомлюються. Втома посилює явище межового контрасту – посиленої яскравості кольорів на межі їх дотику. Щоб звільнитися від неприємного відчуття, людина переводить втомлений зір на нейтральні площини – стелю, стіну і ще деякий час бачить той же орнамент, але вже зеленкуватий на червоному тлі, який поступово зникає. Це пояснюється тим, що збудження в оці затримується довше та зберігається деякий час після зникнення подразника.
Це явище отримало назву послідовного контрасту. У цьому випадку, щоб отримати чітку гармонійну композицію, можна застосувати світлотний контраст. Тобто насичено-червоний замінити на темно-червоний, а зелений, навпаки, послабити, висвітлити, підпорядкувати червоне та зелене «холодному» тону. Червоний орнамент буде чітко сприйматися на зеленому тлі.
Контраст за насиченістю. На чорному або темно-сірому тлі колір знижує свою насиченість, стає трохи світлішим або прозорішим. На білому або світло-сірому фоні насиченість підвищується. Цей вид контрасту дуже часто використовують художники у своїх творах, щоб дійти максимальної кольорової інтенсивності. З контрастом за насиченістю митці мають справу під час виробу або вибору рами для живописного чи графічного творів. Так, наприклад, акварелі краще розмішувати у білі рами й паспорту, що робить прозорі й ніжні тони більш насиченими, яскравішими. Строкатий олійний живопис краще одягнути у чорну або темну раму, щоб кольори стали менш насиченими. Таким чином прибирається непотрібна строкатість, кольори заспокоюються та набувають злагодженості між собою.
У наступній статті ми ознайомимо вас з іншими особливостями кольору. Слідкуйте за новинами нашого сайту.
