Колись у давнину народи нашої планети не знали, що таке музика. Життя без мови й звуків було не цікавим та нудним, без радості. Тоді ніхто з людей не святкував свята. Всі ходили похмурі, немов хмари у дощовий день, на серцях була туга, бо лише пісня допомагала розвіяти печалі та негоди. Якщо в дім людини стукало лихо, людина на все життя залишалася нещасною та вмирала в смертній тузі, тому що в далекі часи Пісня була далеко від землі. Вона мешкала у білих пухнастих хмарах та насолоджувала слух безкрайнього синього неба.
А тим часом людство не насолоджувалось співом птахів, дзвоном струмків, що стрімко падали з високих гір. Скільки б не турбував жвавий вітер пухнасті крони дерев, але жодного звуку не було чути.
Але одного разу чудова Пісня вирішила вирушити у подорож світом. Чому вона вирішила познайомитися зі світом – досі не відомо, але політ Пісні над землею розпочався саме з того часу. Може їй набридла самота або стало шкода нещасних людей. Пісня вирішила допомогти їм та подарувати відчуття радості та щастя. Вона вже летіла над полями та гаями, морями та океанами. Іноді вона опускалася дуже низько над землею, щоб відчути аромати польових трав, іноді підіймалася до хмарин, лагідно граючи з ніжними поривами вітру, а іноді зникала у синіх висотах. Там, де Пісня летіла низько, люди чули її, насолоджувалися її співом та запам’ятовували незнайомі, але дуже близькі до душі наспіви. Часто повторювали їх, щоб зберегти хоча б малу частину багатої спадщини Пісні. Ті ж люди, над якими вона пролетіла дуже високо, так і не мали можливості дізнатися чарівність пісні та музики.
Музика – універсальна мова, зрозуміла без слів. Саме завдяки музиці людство вчиться любити, відчувати та розуміти красу душі та світу. А за допомогою музичних інструментів передається краса і сила мелодії. Легенди про виникнення музичних інструментів відображають велику силу впливу на людей. Чарівна сила та дива, які відбувалися завдяки музиці, оспівувалися в переказах та міфах. Пісня та музика творили дива навіть там, де не рятували стріла та меч, не допомагали сила та мужність.
Легенда про волинщика з Кейла
На Шотландському півострові ходить легенда про волинщика на імʼя Алесдер. Це був дуже сміливий та талановитий хлопець, який мав неперевершений талант гри на волинці.
У вільний час Алесдер розважав сусідів гарними мелодіями, під час яких люди мимоволі пускалися у танець, а якщо він починав грати старовинні пісні, то всі зачаровано завмирали та насолоджувалися ними.
Алесдер зухвало хвалився, що може грати не гірше за фей, що мешкають у великій печері. І це дуже хвилювало людей. Житлом фей була величезна зала, розташована під землею, де свою чарівну музику їм дарували музиканти-ельфи. Шляху до зали ніхто не знав. Єдине, що було відомо – до неї веде багато підземних ходів, початок яких знаходиться у глибині печери. Всі знали про жорстокість фей, які карають простих смертних за проникнення до їхньої оселі.
Одного разу Алесдер узяв волинку, щоб зіграти таку ж пісню, яку виконують феї. Його намагався зупинити фермер Айєн Мак-Гроу. Але це тільки підбурило волинщика, він вирішив вночі відправитись підземними ходами зі своєю волинкою та пообіцяв обов’язково повернутися.
Поки сусіди з побоюванням переглядалися, Алесдер взяв свій інструмент і почав грати веселу пісню. Це була неймовірна мелодія, яку до цього часу ще ніхто не чув. Продовжуючи грати, волинщик подався до печери. Його проводжали сусіди.
І ось Алесдер та його вірний пес зникли у темряві скелі. Веселі звуки волинки ще мить лунали з ущелини. І тут музика почала нагадувати стогін, а потім обірвалася. Після цього з печери почувся нелюдський регіт і настала тиша.
У заціпенінні сусіди стояли неподалік та чекали. Раптом із печери вибіг улюблений пес волинщика, який скиглив та кульгав. На його тілі не було жодної шерстинки. Але Алесдер так і не вийшов.
Але на цьому легенда не закінчується. Жінка фермера Мак-Гроу, сидячи біля вогнища на своїй фермі, раптом вирішила прикласти вухо до кам’яної плити. Несподівано для себе вона почула звуки волинки, про що миттєво повідомила чоловіка. Айєн також прислухався – це звучала та сама пісня, з якою Алесдер йшов до печери. Люди й до цього часу чують музику талановитого волинщика з Кейла, коли проходять повз ферму Айєна Мак-Гроу.
Волинка – стародавній духовий інструмент. Вона зустрічається у багатьох народів під різними назвами, але найвідомішою сьогодні є шотландська волинка. Шотландці вважають її своїм національним інструментом.
Про появу волинки на островах Британії існує легенда, яка говорить про те, що секретною зброєю під час походу Юлія Цезаря до Британії були 100 волинок. У вирішальний момент битви римляни заграли на волинках, могутній звук яких налякав коней вершників супротивника. Завдяки цьому британці зазнали поразки. Згодом, на основі давніх італійських волинок, сконструйовано декілька типів волинок, які стали відмінним елементом англійських, ірландських та, особливо, шотландських військових оркестрів.
Основний репертуар музики для шотландської волинки виник після XVI ст. Героїчні та вітальні сигнали служили для прославлення вождів та опису ратних подвигів, а марші та військові сигнали були необхідні для підняття героїчного духу війська.
