(Баштанська ТГ)
Історія кожного поселення починається не лише з першої хати, а й із першого слова, що зберігає пам’ять і дух краю. Легенди про заснування рідної землі живуть віками, передаючись із покоління в покоління, мов легкий шепіт минулого. Сьогодні ми запрошуємо вас поринути в одну з цікавих легенд про заснування села Піски Баштанської громади, яка була представлена на обласному конкурсі місцевих етнокультурних традицій «Етнотрадиції». Театральний гурток «Пролісок» Пісківського сільського будинку культури Баштанської ТГ презентував цікаву роботу, яка допоможе відчути захопливу історію виникнення рідного села.
«Починається легенда з давніх-давен на високій горі. Колись там жили три брати – Костянтин, Христофор та Єпископ. Вони не просто оселилися на горі, а були справжніми охоронцями прилеглих земель.
Костянтин був мудрим і стежив за зірками та сонцем, саме тому він точно знав, коли наставав час сіяти. Христофор володів великою силою та невтомною працьовитістю, його завданням було доглядати ліси й поля. А Єпископ, завдяки своїй доброті та лагідності, був душею гори – він розмовляв із птахами й квітами, дбав про кожну істоту навколо.
Якось Костянтину наснився дивний сон: ніби біля річки Інгул оживають піщані пустелі. Він поділився маренням з братами, і разом вони вирішують, що цей сон був віщим. Прийнявши рішення, брати спустилися з гори, й кожен взяв з собою найцінніше та найнеобхідніше: Костянтин – мудрість, Христофор – силу, а Єпископ – доброту.
Прибувши на піщані пустища, їх застало не найкраще видовище. Та брати не вміли здаватися й стали до роботи. Костянтин, користуючись знаннями, розраховував, де краще копати криниці. Христофор завдяки неймовірній силі корчував дерева, щоб потім будувати з них будинки. А Єпископ, користуючись добротою та доброзичливістю, запрошував людей до нового поселення. І чутка про трьох братів, що так завзято оживляють пустку, розлетілася далеко. Люди, котрі шукали кращої долі, почали оселятися та обживати нове місце, де раніше були пустища. Разом з людьми брати розбудовували господарства. І з тих пісків, завдяки великій праці та мудрості Костянтина, силі Христофора та доброті Єпископа народилося чудове село, що розкинулося на великих піщаних пагорбах поблизу річки і зветься Піски. Саме тому воно має таку назву, щоб люди пам’ятали своє коріння та шанували місце, яке стало їхнім домом.
І досі існує легенда, що брати не зникли й не померли, вони стали частиною гори. Коли проходиш повз і дивишся на гору, знай, вони й по нині оберігають ці землі.»
Ця легенда нагадує про витоки села Піски та силу пам’яті і традицій, що зберігається крізь віки.
Нематеріальна культурна спадщина – це код нашої нації, її невидимі нитки, що пов’язують минуле і майбутнє. Фольклор – вагома частина історії українського народу, його пісні, казки та легенди, що живуть у серцях поколінь. Вивчайте цю спадщину, бережіть її, передавайте далі, щоб народна мудрість жила в серцях наступних поколінь.
