Одним із важливих питань у роботі з колективами вокально-хорового жанру є створення обробок народних пісень та вільних пісенних композицій. Такий варіант аранжування є важливою складовою хормейстерської праці кожного керівника колективу, який відтворює своє творче бачення в тому чи іншому творі.
Поняття аранжування походить від французького arranger – упорядковувати.
Це означає:
- Перекладання хорового твору для іншого складу виконавців.
- Полегшений виклад твору для виконання у тому самому колективі.
- Обробка мелодії для виконання на музичному інструменті, для голосу із супроводом.
- У джазовій музиці – пов’язані з імпровізаційним стилем музикування гармонічні, фактурні зміни, які музиканти вносять у твір під час виконання.
- У популярній музиці – створення інструментального супроводу до мелодії пісні для різного складу виконавців.
При розборі творів на конкурсах фахівці-хормейстери часто наголошують на тому, чи цікаві та оригінальні були «хоровий виклад», «перекладання», «аранжування» або «обробка» пісні.
В чому ж різниця між цими термінами? Насправді жодної. Не можна провести точну межу між усіма наведеними типами, за винятком вільних обробок, які передбачають не стільки аранжувальну, скільки повноцінну композиторську роботу.
Один і той самий музичний твір може бути визначений як «хоровий виклад», «перекладання», «аранжування» або «обробка». Ці визначення можна розташувати тільки відповідно до значущого рівня самого аранжувальника: гармонізація – хоровий виклад – перекладання – аранжування – обробка – вільна обробка (транскрипція, парафраза, фантазія на тему).
Отже, гармонізація є простим акордовим викладом мелодії, народної пісні, мелодизації голосів, уведення імітацій, роботою над формою тощо.
Хоровий виклад є такою ж гармонізацією, тільки його відносять також і до перекладань авторських інструментальних або вокальних творів, де може бути й просте перенесення голосів у хорову фактуру.
Перекладання та аранжування (які є синонімами), завжди пов’язані з роботою над авторським твором. При цьому ступінь творчої участі аранжувальника може бути від найменшого до максимального.
Обробка здатна охопити всі види аранжувальної роботи, перераховані вище. Проте найчастіше вона застосовується щодо фольклорних зразків. Обробку твору у віртуозному стилі називають транскрипцією.
Але є певні загальні принципи, знання яких дає змогу виконувати перекладання досить різноманітного жанрового спрямування. Усі сфери музичного аранжування мають спільні риси щодо характеру виконання з таким явищем, як виконавська інтерпретація музичного твору, акторське втілення образної сфери, режисерське рішення трансформації параметрів музичного простору.
У процесі створення аранжування, аранжувальник з великою відповідальністю та майстерністю повинен ставитись до авторських і виконавських завдань, а саме: зберігати певну міру, ступінь, кількість і глибину трансформатизації первинного тексту, щоб не «зіпсувати» сам твір того чи іншого автора та його художньо-естетичний задум. Цим він зберігає етичне та професійне ставлення до особи автора, особливо коли він відомий і популярний. Чим значніший статус автора, тим важче «зіпсувати» його твір і тим більше видно помилки саме аранжувальника.
Тому хормейстер, особливо у жанрі обробки народної пісні, повинен вміло трактувати народне першоджерело, яскраво проявити авторську індивідуальність специфікою інтерпретаційних підходів до композицій митця у різних жанрах. Досить часто композитори й аранжувальники використовують стилізацію — навмисне відтворення типових рис музичного стилю певної доби, національного колориту тощо. Завдяки сучасним синтезаторам і комп’ютерним технологіям твір адаптується до нових стильових і виконавських тенденцій.
У музичному мистецтві стало поширеним явище хорового аранжування, яке пов’язане з перекладанням інструментальних, сольних і вокальних творів у хорові композиції. Водночас хорові твори за допомогою композиторської техніки аранжування перевтілюються у твори для інших складів виконавців. Хорове аранжування — вид аранжування, завдяки якому сольні вокальні твори, інструментальні композиції, естрадні пісні та інші композиції перетворюються у хорові твори.
Отже, аранжування є особливим різновидом мистецької трансформації параметрів музичного простору, обумовленого природними мистецькими, художніми потребами як виконавців, так і слухачів.
Приклади перекладання творів заслуженого працівника культури України Омеляна Шпачинського
Перекладання з чоловічого народного багатоголосся на жіноче
- Не варто перекладати пісні, які за змістом адресовані жіночому складу.
- Теноровий вивід передається сопрано. Якщо тенорова партія роздвоюється, то другий голос передається першому альту.
- Партію баса виконує другий альт, як і епізодичне роздвоєння.
Перекладання з мішаних народних хорів на жіночі
- Партія сопрано і першого альта зберігають свої мелодичні лінії.
- Третій голос формується з чоловічого мішаного хору за правилами гармонії та голосоведення:
- другий альт формується на основі тенорової партії (у зв’язку з низькою теситурою звучання) з незначним використанням баса у кінці твору;
- партія другого альта може формуватися з тенорової та басової, коли твір, з якого робиться перекладання, написаний у високій теситурі.
Перекладання з чоловічих хорів на мішані народні
- Не всі пісні можна перекласти. Це пов’язане, по-перше, зі змістом, по-друге, із великим діапазоном звучання чоловічих голосів, на відміну від жіночих. Це стосується переважно історичних, чумацьких, бурлацьких, стрілецьких, повстанських пісень та пісень визвольних змагань.
- Переклад чотириголосних партитур виглядає так: перший тенор передається партії народного сопрано, другий тенор – альтовій, перший бас – теноровій, другий бас – басовій.
- Триголосні партитури перекладаються майже за тим же самим принципом, що і чотириголосні, але в даному типі хору відсутній четвертий голос, функцію якого може виконувати тенор. Він формується з відсутнього за правилами гармонії й голосоведення і виконує роль квінти, октави.
Ця стаття написана на допомогу керівникам вокальних колективів для використання даного матеріалу у їхній творчій роботі та під час підготовки конкурсних програм.
