Нематеріальна культурна спадщина        08 Березня 2018        1701      

Баба Марта прийшла, весну принесла

Безліч традицій, легенд і вірувань супроводжують прихід весни — подію, яку чекають із нетерпінням і сподіваннями на добрий рік і багатий урожай. Кожен народ має свої яскраві та унікальні звичаї зустрічі весни. Сьогодні наша розповідь про болгарські Мартениці та молдавський Мерцишор — свята, які входять не тільки до скарбниці нематеріальної культурної спадщини Миколаївщини, а й стали частиною Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Світлина: http://positivenewsromania.com/

Про свято

Перший тиждень березня болгари називають «Мартин тиждень» або «Мартениці». У Молдові свято зустрічі весни носить назву «Мерцишор». Упродовж століть цей період люди насичували важливими та веселими обрядами й дійствами, що несуть надію на процвітання та мають захисне значення. У грудні 2017 року Міжурядовий комітет ЮНЕСКО зі збереження нематеріальної культурної спадщини прийняв рішення про внесення до Репрезентативного списку культурної нематеріальної спадщини людства багатонаціональної заявки «Культурні практики, пов’язані із днем 1 березня», подану спільно від імені Молдови, Румунії, Болгарії та Македонії.

Про святкову обрядовість

Одним із центральних дійств болгарського свята Мартениці, про традиції якого методистам МОЦНТ та КОР розповіли жителі миколаївського мікрорайону Тернівка, є проведення обряду «Честіта Баба Марта» чи «Добра баба Марта», присвяченого очищенню оселі та господарчих приміщень. Цього дня жінки провітрювали одяг, домашні речі для того, «щоб блохи тікали». Спочатку виносили білі простирадла, подушки та рушники, потім — червоні доріжки та пояси. Червоними та білими тканинами прикрашали ворота та дерева в саду, за повір’ями: це захищає дім і родину від зла, пристріту, хвороб, голоду та бідності.

Бабу Марту зустрічають весело й радісно. Вважається гарною прикметою, якщо першою на вулицю виносить свої пожитки добра та гарна жінка, хороша господиня. У цей день прийнято стукати у вікно та приказувати: «Марта вкъщи!» — «Марта в хату!», а у відповідь звучить: «Бълхи вінка!» ‒ «Блохи геть!». Вранці гріли воду, сипали в неї трішки борошна, киплячу суміш виносили на подвір’я та виливали її під ноги бабі Марті, щоб їй не було холодно йти. При цьому примовляли: «А чи добре дійшла баба Марта, чи ні?» У цей період очищали подвір’я від сміття і спалювали його, а через вогнище перестрибували, щоб влітку не кусали змії. Діти до сходу сонця оббігали тричі навколо будинку та вигукували: «Тікайте змії, ящірки, Баба Марта в гості до нас йде!»

Про символіку

Символом свята, оберегом від злих сил та лиха є амулет, виготовлений із ниток червоного та білого кольорів. Мартеница у болгар, сербів, греків і македонців і мерцишор у румунів, молдаван й гагаузів уособлює життєдайну силу природи, достаток, добро та любов. У перші весняні дні люди оберегами прикрашали одяг, вішали на молодняк худоби. Дівчата вплітали їх у коси, а хлопці вішали на шию. Носили їх до того часу, доки не поверталися з вирію перші птахи. Пізніше амулети прив’язували на гілки квітучих фруктових дерев і на роги домашній худобі. За давніми віруваннями «мартеничне» бажання обов’язково здійсниться, а весь рік буде успішним. Сад, прикрашений мартенцями та мерцишорами, неодмінно порадує своїх господарів багатим врожаєм. Червоно-білими амулетами обов’язково прикрашають донині і оселю: для захисту від злих сил, пристріту та хвороб.

Про легенди

Тернівські болгари зберегли легенду про появу мартениць: за часів хана Аспаруха, коли розпалася велика Болгарія, він разом із частиною прото-болгарських племен пішов шукати інші землі, на яких вони могли осісти. Його сестра Хуба в цей час знаходилася в турецькому полоні. Аспарух відправив їй вісточку про те, що буде чекати її на землях біля Дунаю. Незабаром Хубі вдалося втекти з полону. І вона на коні разом зі своїм вірним другом-соколом поскакала до брата. Коли кінь втратив сили і впав замертво, Хуба відправила звістку брату соколом: до лапки птаха вона прив’язала білу ниточку, другий кінець якої в клубочку тримала в руці. Хуба поступово відпускала ниточку і слідувала за соколом. Проте сокола було вбито, а нитка, яка зв’язував його із Хубою, стала червоною. З того часу повелося на початку весни дарувати мартенички із ниток білого та червоного кольорів: на здоров’я, любов, довге життя, плодючість і родючість, на достаток і багатство!

Молдавські легенди розповідають про гарячі краплі крові весни, пролиті для спасіння першоцвіту, що виріс посеред холоднечі та снігових заметів. Румуни ж пов’язують кольори мерцишорів із легендою про хлопця, який ціною власного життя повернув людям Сонце, весну та радість. Його кров стікала на сніг, а на місцях краплин з-під снігу виростали ніжні провісники весни — чарівні першоцвіти.

З весною вас, друзі! Душевного тепла та любові у серці!

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: