Нематеріальна культурна спадщина        02 Жовтня 2017        293      

Бджолині дев’ятинки: солодкі традиції жовтня

Друге жовтня — день покровителів пасічників — святих Савватія та Зосими-Бджільника, одне із найбільш улюблених та веселих свят осені. Традиційно цього дня родини бджолярів святково одягнені, помолившись на ікону святих заступників, запаливши свічки-трійці та окропивши зимівник свяченою водою, урочисто заносили вулики в сховище, укривали їх від морозів і завершували пасічницький сезон. Про інші подробиці свята читайте далі в статті.

З 2 до 10 жовтня, із Зосими впродовж дев’яти днів, святкували «бджолині дев’ятинки», або «лакомий стіл», період, коли пасічники збиралися за одним столом зі своїми родичами та друзями, частувалися медом і приготованими з нього стравами — медовухою, медовим пивом і вином, узваром та збитнем, солодкими варениками з маком, печивом і різноманітною випічкою. У народі заняття бджільництвом завжди користувалося великою повагою й було сповите чарами й таємницями. У народній свідомості та повір’ях пасічники незмінно виступають як мудреці, знахарі та відуни. Вважається, що лише гідна людина, наділена особливою Божою милістю, може добре доглядати за «божими мушками» — бджілками.

Без бджоли священник і обідні не служить

За легендами, бджоли є святими та благословенними створіннями, оскільки під час розп’яття Христа вони безжалісно жалили руки катів, саме вони були обрані, щоби рознести по світу першу звістку про Світле Христове Воскресіння. Тому й існує приказка «Без бджоли, тобто воску, священник і обідні не служить». Сам грізний Ілля-пророк не може вдарити громом-блискавкою в бджолиний вулик, навіть якщо за ним заховався нечистий дух — вогняний змій.

Медовий дарунок небес

Мед, солодкий і цілющий, здавна сприймається людьми як дарунок небес. За народними повір’ями, з медвяною ранковою росою падає він на пахучі квіти, з яких його в добрий час збирають бджілки. Мед посідає одне із провідних місць в українській обрядовості. Його додавали до першої купелі новонародженої дитини — «на солодке життя». Медом годували породіллю для відновлення сил, ним годували гостей наприкінці хрестин, «щоби маля люди любили». Мед був обов’язковим елементом куті, або колива. Хлібом та медом частували наречених, щоби забезпечити їм статок, добробут та щасливе, «медове» життя, щоби «молода була чоловікові як мед солоденька», щоби «не можна було молодят розділити, як неможливо розділити мед та бджілку», щоби «кохалися, як кохають бджоли мед».

Народ скаже, як зав’яже

Про улюблений продукт народна мудрість створила безліч приказок:

У кого медок та масло — у того свято.

Рій роїться — Зосима веселиться.

Бджола — божа мушка, а пасічник — божий чоловік.

Щирість, як мед, а заздрість, як хрін.

Щоби мед їсти, треба не присісти.

Де меди, там нема біди.

З медом і пісня співається.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: