Нематеріальна культурна спадщина        12 Березня 2021        220      

Діти в обрядах народної культури: весняний цикл свят

Цикл народних весняних свят пов’язаний з піснями, іграми та хороводами, в яких залюбки брали участь і діти.

14 березня: Явдоха, або «Веснівка»

Казали, що «Явдоха-ключниця весну відкриває»: за народними повір’ями, вона тримає ключі від весняних талих вод. Явдоху шанували, адже від її благословення, від того, чи дасть вона полю «напитися вволю», багато в чому залежав майбутній врожай.

Діти бігали на річку та «слухали щуку» – чи прокинеться вона, чи плесне хвостом: від цього залежало, чи буде весна ранньою та дружньою. Матері та бабусі пекли «ластівок» та бублички, роздавали дітям, а ті вже бігали по селу й розвішували по гілках плодових дерев: весну закликали:

— Ось тобі, ластівко, на гніздо, а нам – на добро!

За звичаєм, цю випічку вранці згодовували худобі – на родючість та добрий приплід.

22 березня: свято Сорока Мучеників — Сорочини («Жайворонки» чи «солов`їний Великдень»)

Вважається, що саме в цей день пташки «весну з вирію на крилах приносять». Цього дня господині випікали «жайворонків» – коржики чи здобу у вигляді пташок, символу життя та родючості або бубличків — символів життєдайного небесного вогню. Отримавши печиво, діти зверталися до найстаршої жінки:

Ой, благослови, мати, Весну закликати!
Весну закликати, Зиму проводжати!
Зимочку в візочку, Літечко в човночку!

Отримавши благословення, діти бігли назустріч сонцю та закликали весну:

Летіть, жайворонки, до нашої сторонки!
Спішіть, ластів'ята, до нашої хати!

Діти й молодь водили хороводи, грали в ігри, співали веснянки, звертались до сил природи із проханнями про добру погоду та щедрий врожай. Особливо популярним було ведення «Кривого танцю»  — масового дівочого хороводу, символу пробудження сил природи та приходу вічно юної, прекрасної й родючої весни.

Принеси, весно, нам
Рясні дощі, рясні дощі.
Принеси, весно, нам 
Радощі, радощі.
Хай всюди пісня луна,
Пісня луна, пісня луна.
Хай нам зустрінеться 
Дівчина, як весна.

Однією із трансформацій «Кривого танцю» є гра-веснянка «Зелений Шум», або «Плетений Шум», яка в давні часи символізувала процес пробудження природи, прадавнього лісу-шуму та шелест новонародженої зелені. З часом це магічне дійство трансформувалося у веселу дитячу забавку, яка особливої популярності набула на Півдні. Дівчата ставали в ланцюг або хоровод та сплітали руки, по яким, як по стежці,  йшло маля. Дівчата приспівували:

Ой, нумо, нумо,
В зеленого Шума.
А в нашого Шума
Зеленая шуба.

Гра продовжувалась, аж доки не робили повне коло навкруги церкви. Іноді під час «водіння Шуму» робили не стежку, а ворота з піднятих рук та пробігали під ними.

В Сороки також існував звичай дякувати вчителеві за науку, обдаровувати його сорока бубликами.

Великдень

Великодні святкування також супроводжувались безліччю обрядових дій, в більшості з яких брала участь малеча. Зі Стрітення господині сідали за виготовлення писанок і в процесі навчали дітей секретів майстерності. На свято ж великодні яйця використовувались не тільки для ритуальної їжі та «дорослих» обрядів, але й для дитячих: змагань в «котка», «кидка», в «набитки».

Джерело: starylev.com.ua

Однією із найпопулярніших великодніх ритуальних забав була гойдалка, яку хлопці ставили в центрі села біля церкви напередодні Лазаревої Суботи. На свято діти та усі жителі громади змагалися, хто розгойдається найсильніше і злетить на гойдалці вище за усіх.

Люди вірили, що тому, хто ризикне і не побоїться випробовування висотою, буде посміхатися вдача і він буде здоровим. У того ж, хто не погойдається на «лазаревій гойдалці», буде весь рік боліти голова. Звичай цей дуже давній, ще дохристиянський. В часи християнства він трохи трансформувався: вважалося, що гойдання – богоугодна справа, символічне нагадування про зраду Юди та його самогубство.

Великою популярністю користувалися гуляння, в яких брали участь усі дітлахи – від малечі до старших дівчат та парубків. Грали в співочу гру «А ми просо сіяли»: усі ділилися на дві групи, кожен гурт брався за руки, та ставав в шеренгу. Під слова пісні обидва колективи то наступали, то відходили назад:

— А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід ладо, сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід ладо, витопчем, витопчем.
— А чим же вам витоптать, витоптать?
Ой дід ладо, витоптать, витоптать.
— А ми коні випустим, випустим,
Ой дід ладо, випустим, випустим.
— А ми коні переймем, переймем,
Ой дід ладо, переймем, переймем.

Танок продовжувався, аж поки усі дітлахи з одного гурту не переходили до іншого внаслідок жартівливого викупу дівчини за збитки, завдані «конями».

Не забувала малеча й про пригощання, адже вважалося, що той, хто на Великдень скуштує дев`ять пасок, увесь рік буде щасливим. Тому зранку діти бігали по хрещених, родичах та сусідах та збирали солодкий «врожай» ласощів.

Усі народи мають традиції, що вирізняють їх серед інших. І, як бачимо, всі вони пов’язані з циклічністю природи.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: