Нематеріальна культурна спадщина        06 Квітня 2017        145      

Добровіщення

Благовіщення — церковнослов’янська назва народного свята, що з упровадженням християнства заступила давнє Добровіщення. Щоправда, в католицтві цьому святу надають меншого значення, ніж в ортодоксальній «православній» церкві. Вочевидь, за найдавніших часів свято приурочувалось до приходу Богині Весни — весняне рівнодення —, коли світло перемагає темряву, коли день перевершив ніч хоч на одну хвилину.

Фото: pexels.com

Народна назва «Добровіщення» зафіксована у білорусів та українців Полісся; болгари називають це свято «Куковден» — день першого куковання зозулі, у поляків-кашубів — «Розтворна» — скорочення від MatkaBoskaRoztworna: вважали, що Земля «розтворяється», розкривається, й на поверхню виходять представники зміїного царства, жаби, миші, комахи, пробуджуються струмки, розчищаються джерела, птахи повертаються з Вирію. Існує прикмета: підземні мешканці з’являться до Благовіщення — це знаменує щось недобре, холодну затяжну весну, пізні сходи та неврожай. Українці-язичники вірили, що Зима зустрічається з Весною тричі: на Стрітення, на Сороки — у християнстві замінено на «40 святих», та на Добровіщення.

У дохристиянські часи під Добровіщенням уявляли пробудження громоносної сили Неба, що святкували 25 березня. За давніх часів вважали, що спочатку прокидається Блискавка — народні назви Перуниця, Блискавиця, Молонья, Родія, що й пробуджує Бога Перуна. Він прокидається на другий день, 26 березня, бо «Грім та Блискавиця завжди разом бувають». На українському Поліссі вважають, що сам Перун-громовержець є Благовісником, який і сповіщає прихід Весни, благословляє Землю й людей на оранку й сівбу, тому в цей день споконвіку освячують насіння для посіву. У Болгарії й Македонії вважають, коли опівночі Перун «отворяє Небо й сходить на Землю, йому низько вклоняються всі дерева» (Н. Толстой, С. Толстая). Справді, в ці дні зазвичай гримлять перші весняні грози. Існує повір’я: коли почуєш перший грім, треба потертися хребтом об одвірок, щоб протягом року не боліла спина. У ці дні був молодіжний звичай гойдатися на «релях»-гойдалках, водити «кривого танцю», що сприяє пробудженню матінки Землі. Якщо грім прогримить раніше від Благовіщення, вважали недоброю прикметою, особливо, якщо це відбувається взимку «на голе дерево».

У багатьох народів Добровіщення вважали більшим святом від Великодня, бо воно має астрономічну причину — кульмінацію боротьби Зими й Літа, коли Літо нарешті остаточно перемагає. Іноді Благовіщенняй Великдень ототожнювали: на Поліссі був так званий «Благовісний тиждень», що свідчить про язичницькі корені цього свята. Християнська ж Пасха, як у католиків, так і в православних, дуже відстає від астрономічного настання Великого дня й залежна вже від біблійного сюжету про воскресіння Ісуса. Творці церковного календаря навіть «дату Благовіщення встановили, відрахувавши дев’ять місяців назад від Різдва» (Н. Матвєєва, А. Голобородько).

Ще в ХІХ ст. у Західній Україні вірили, якщо християнська Пасха випадає в той день, що й Благовіщення, то треба спочатку відслужити службу «святому Благовісникові», тобто фактично Перуну, а потім вже починати «Воскресеню». Якось в одній парафії забули це зробити, то й сонце не зійшло: «Чекають, чекають, уже й перелякалися, а сонце таки не сходить. Тільки тоді пригадали собі, що забули відправити що слід святому Благовісникові, відправили  — і враз розвиднилося» (І. Франко).

Традиційно в ці дні запалюють вогнища, щоб прогнати зло, очистити землю від сміття, що зібралось за зиму. Вогонь має відігнати вовків від худоби, гусінь та всяких шкідників від рослин, уберегти людей і тварин від укусу змій. У Македонії досі зберігся звичай в цей день задобрювати змій пригощанням солодощами, щоб змії були «благі» й не кусались.

Для очищення в цей день було прийнято до схід сонця умитися в струмку чи річці, а також ще затемна викликали так званий «живий вогонь». У цей день також випускають з клітки на волю пташок, «щоб вони співали й Бога прославляли», випускають з хати на подвір’я кота, собаку, «щоб вони почули весну та дбали самі про себе», пасічники також випускають з вуликів бджіл.

Закарпатські українці та білоруси зберегли знання про давнє табу на вживання «благовіщенських яєць», тобто знесених на Благовіщення. Наприклад, карпатське повір’я про те, що з такого яйця «вилупиться чорт», тому господині викидали такі яйця в річку; на Волині вважали, що з таких яєць вилупляться курчата-каліки. Те саме стосувалося й інших тварин: «З благовісного теляти добра не ждати», «Благовісне яйце під квочку не кладуть». Християнство ж внесло сюди протилежний мотив: «Святі отці церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня» (Н. Матвєєва, А. Голобородько). Мабуть тому людина й вийшла така недосконала… А от сучасна наука справді доводить, що в період рівнодення яйце буде невизначеної статі, бо нема переваги плюса чи мінуса. Явище невизначеності існує також на екваторі: вище екватора вихор крутиться за годинником, нижче — в протилежному напрямку, на самому екваторі — не рухається зовсім. Подібне явище — з рівноденнями. Можемо лише констатувати, що давні календарні звичаї мали раціональну основу, яка з часом забулася, тому пояснити їх уже люди не могли.

Повсюди у слов’ян збереглася стійка заборона в цей день на будь-яку працю: «На Благовіщення пташка гнізда не в’є, дівка косу не плете». Особливі застороги не турбувати землю: не копати, не торкатися, не забивати кілків чи стовпів, не орати, не сіяти. Якщо табу порушено — будуть «бити перуни- блискавки, хмари ходитимуть все літо», град може побити врожай. Заборонялось пекти хліб, «щоб не запекти землю» — не накликати посуху. На Чернігівщині заборонялося до Благовіщення ходити босоніж і їсти надворі.

Про благовіщенське табу існує українська народна оповідка. Зозуля порушила заборону й звила собі гніздо в цей день, за що Бог вчинив їй так, що вона не має свого гнізда по сей день та підкидає свої яйця в чужі гнізда. Снігур не пускав Зозулю до свого гнізда та й убив чоловіка Зозулі, через що вона лишилась удовою, а Снігур має червоні груди, мов залиті кров’ю, — знак бою та перемоги.

Прикмети:

якщо на Благовіщення ще лежить сніг, то літо буде неврожайним;

якщо дівчина в цей день знайшла первоцвіт — цього року вийде заміж;

пролісок, знайдений на Благовіщення, віщує щастя, якщо його покласти у воду й умитися — лице буде чистим і рум’яним;

якщо сонце на Благовіщення «грає», то цілий рік буде веселим та щасливим.

 

Зібрала й упорядкувала Галина Лозко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: