Творче об'єднання «Прибужжя»        08 Вересня 2017        277      

Родинні обереги від майстрів Миколаївщини

Усе, що так близько й дорого кожній людині, знаходить втілення у творчості. А візерунок цілих майстрових династій — неповторне мереживо, яке вплітається в загальне полотно культури рідної землі. Якими творчими родинами славиться наша Миколаївщина, які сімейні обереги, представлені в різних видах декоративно-ужиткового мистецтва, несуть мир та щасливе життя землякам — про все це та багато чого іншого читайте в нашій статті.

З давніх-давен у кожній родині роль оберегу виконувала лялька-мотанка — берегиня роду, що щедро увібрала ніжність і тепло материнських рук. Мотанки, залежно від призначення, поділялися на ігрові, оберегові та обрядові. Секрети виготовлення ляльок у родині передавалися за жіночою лінією  — від мами до донечки. Вважається, що в ляльці-мотанці міститься дух предків, а сама вона є пам’яттю певного роду. Безцінний творчий досвід своїх пращурів зуміли зберегти й майстрові династії з Миколаєва — родини Черкесових-Вронських та Димових, з творчим почерком яких можна познайомитися під час різноманітних виставок та акцій, організованих Миколаївським обласним центром народної творчості.

Протягом усього життя людину супроводжував рушник. У його візерунках зберігалися прадавні магічні знаки й символи, немов відголоски сивої давнини. Залежно від орнаментального оздоблення, розміру та кольорової гами, рушники виконують своє функціональне призначення й понині: нашими сучасниками широко використовується «весільний» та «плечевий» рушники, у побуті — «утирач» і «стирок», ікони прикрашають найкрасивіші рушники-«божники». До речі, за технікою виконання ікони поділяють на вишиті хрестом або бісером, мальовничі, мозаїчні, литі та різьблені. Ця прекрасна вишита благодать представлена в роботах миколаївців — родини Затишняк і Помян-Гончаруків, Савета-Златових з Арбузинського району, родини Шидивар із Веселинівщини. А традиції створення тканих та вишитих рушників зберігаються в скарбницях родини Базилевських-Барташевич із міста Миколаїв, Біда, Заблоцьких і Пасніченко з Вітовського району, Рябошапко з Первомайщини, Гаврилюк і Ясинських із Березанського району та баштанців — родини Верба.

Здавна наші пращури наносили зображення оберегів на одяг. Особливу сакральну інформацію втілено в орнаментальне оздоблення вишиванки, яка вже давно стала найкрасивішим символом України. За технікою вишивки, кольоровим оздобленням та орнаментом можна було визначити статус та походження власника. Кожен окремий регіон України мав свої особливості. Сьогодні вишиванка стала модним трендом у всьому світі. Але жодна не зможе зрівнятися з традиційною вишиванкою, яка таїть у собі унікальний генетичний код певного роду. Доторкнутися до традицій, полинути в таємниці створення української вишиванки сьогодні можна завдяки вишитим роботам первомайців — родини Семененко-Руських.

Неодмінним доповненням до костюму були жіночі прикраси. Особливо виділялися нагрудні прикраси з бісеру, скла та металу, що утворювали мальовничі геометричні й рослинні орнаменти. Сережки, намиста, коралі, ґердани та дукати збирали протягом десятиліть, передавали як сімейну реліквію та приписували їм особливі магічні властивості. Сьогодні помилуватися красою декоративних прикрас можна завдяки виробам родини Гарагулів із міста Миколаїв та Угріних із Братського району.

Такими ж статичними та магічними функціями була наділена й селянська розписна хата. Кожен зображений малюнок був знаком-символом і ніс у собі чітку інформацію. Наявність намальованих червоних квітів та пташок промовляло про те, що в даній оселі є на виданні дівчина. Оздоблення віконних та дверних пройм візерунками червоного кольору означало очищення вогнем. На Миколаївщині продовжують традиції декоративного розпису родина Ракітіних і Бондарєвих із Баштанського району, миколаївці — родина Сайковських, родина Гострик із Новобузького району та родина Чаплигіних із Березанщини.

Не меншу оберегову функцію виконувало і витинання. Напівпрозорі витинанки доповнювали настінні розписи, їх використовували для оздоблення стін, вікон, полиць, груб і печей. Витинанка містила в собі певний сюжет, за яким можна було прочитати історію села або окремих подій. Історія нашого часу зберігається у творчих роботах баштанців — родини Козявко та родини Запісочних із Миколаєва.

До чого б не торкнулися руки талановитих майстрів, усе насичується життям, вражає своєю пластикою й оригінальністю задуму. Це творчість, у якій минувшина, сучасність та майбуття з’єднуються у єдине ціле. А дбайливим охоронцем цього безцінного скарбу було й залишається понині невмируще вогнище родинної творчості.

Ласкаво просимо!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: