Поради, Театральне мистецтво        02 Квітня 2021        232      

«Розбір польотів». Детально про підсумки двох конкурсів для читців

Традиційні обласні конкурси «Барви надії» та «Веселі витребеньки» завершено, переможців визначено, та водночас без детального «розбору польотів» просто не обійтись.

Обласний конкурс «Веселі витребеньки 2020»

Виконавська майстерність, дикція, міміка, жести – це те, на що суворе журі звертало увагу в першу чергу як під час конкурсу розмовного жанру «Барви надії», так і під час конкурсу гумору та сатири «Веселі витребеньки». Зауважень до учасників обох конкурсів вистачило. Розберемо детально.

Дикція

Артикуляційний апарат у деяких учасників був від початку в’ялий. Це свідчило про те, що перед виступом вони не зробили артикуляційну та дихальну гімнастику. Багато конкурсантів не володіли диханням – їм просто не вистачало його до кінця речення.

Деякі учасники, щоби вкластися у регламентований час, іноді так поспішали, що «з’їдали» закінчення слів. А дехто під час виконання конкурсної програми навіть зривався на крик., або на писк, при цьому виступам бракувало доцільного інтонаційного забарвлення.

Міміка

Засвоєння знань про основні мімічні положення обличчя (спокій, сміх, плач, здивування, уважність, мрійливість тощо), та оволодіння уміннями їх використовувати у ході виконання конкурсної програми — це напрочуд важливо. Під час декламування учасник знаходиться в тому чи іншому емоційному стані, і його завдання – передати це глядачам. Чи біль, що відчуває його герой, чи радість, здивування, або мрійливість. Але слід пам’ятати, що це не має нічого спільного з примітивним кривлянням. Мусимо констатувати, що про це деякі з учасників начисто забули.

А тому ще раз нагадаємо: під час виконання конкурсної програми від конкурсанта повинна йти енергія, яку відчувають глядачі, розуміння тексту та бажання передати емоційний стан того чи іншого героя.

Жести

Часто виконавці плутають емоційність з жестикуляцією. Як не прикро, але мала місце ця плутанина» і у виступах декого з учасників «Барв надії» та «Веселих витребеньок».

Нагадуємо: жести є ритмічні, емоційні, вказівні, зображувальні, символічні й тому необхідно їх вміле застосування. Вони мають доповнювати образ, бути продовженням пластики тіла.

В нашому випадку часто виходило навпаки: жестикуляція учасників часом переходила в ілюстрацію, виконавці ілюстрували текст виконаного твору руками та всім тілом так, що їхні руки літали, ніби птахи, ще й заважали самим виконавцям.

Був також відсутній логічний розбір тексту, тому логічні паузи та наголоси теж були відсутні, або невірні. Виступам не вистачало розвитку, не вистачало інтонаційного забарвлення.

Режисерська обробка твору

Пошук вибору номера у конкретному випадку відбувається цілком індивідуально, але вихідні засади однакові: поєднання індивідуальності артиста з особливостями літературного матеріалу, взятого за основу номера.

Кожен артист, крім природних даних (вокальних, мовних, пластичних), повинен мати й виявляти певну своєрідність, яку режисер зобов’язаний помітити, розвинути до рівня мистецької індивідуальності. Що має значення у цьому напрямку – розбираємо детально далі.

Лаконізм

Однією з особливостей виступу учасників розмовного жанру та особливістю є лаконізм. Лаконічними мають бути й авторський твір, і акторські засоби його втілення, і компоненти зовнішнього оформлення естрадного номера, і умови демонстрації. Всі твори, що виконуються на сцені, характеризуються, крім яскраво вираженої позиції автора, стислістю і, разом з тим, — концентрованістю, завершеністю змісту.

Лаконізм і концентрація виражальних засобів на сцені сьогодні повністю відповідають духу, темпам і ритмам часу. На жаль, знанням цих постулатів міг пишатися не кожен з учасників «Барв надії» та «Веселих витребеньок».

Декорації

Учасник ніколи не повинен забувати, що він перебуває на сцені без декорацій. Якщо у виступах вони й використовуються, то найчастіше у вигляді окремих яскравих деталей, часто – певною мірою умовних, а якщо є реквізит, то найнеобхідніший, що має художньо-узагальнююче призначення. Неодноразово ми переконалися, що на майданчику повинен бути абсолютний мінімум предметів.

Реквізит

Як показує практика, саме реквізитний голод збуджує уяву. Вже у самому виступі, якщо виникає необхідність, реквізит може ніби «домовитися» з глядачами, що дія відбуватиметься в іншому місці, в інший час. Один капелюх, одні окуляри, зачіска, костюм теж можуть зіграти роль всієї декорації, точно означивши місце дії як емоційний сигнал для глядача. Тобто, вже цим можна донести глядачу, чого йому чекати від виступу: фарсу, драми, клоунади.

Артист може показувати типажі, грати ніби за них, а може розказувати про них, залишаючись при цьому самим собою. Актору потрібно миттєво перевтілитися на очах у глядачів з одного типажу в інший, блискавично змінити місце дії, акторськими засобами виразності створити образи відсутніх деталей костюма, гриму, обіграти наявність реквізиту і меблів. За результатами наших конкурсів, можемо стверджувати, що це те, над чим варто серйозно працювати кожному аматорському колективу області.

Музичне оформлення

На думку компетентного журі, під час вищезгаданих конкурсів музика дещо заважала сприйняттю творів, бо «перебивала» голоси самих виконавців. Нагадаємо: музика повинна допомагати емоційно підсилювати атмосферу виступу. Не можна плутати музичний супровід з мелодекламацією. Не потрібно ховатися за музикою, або «сідати» на музику та читати, ніби наспівувати.

Спілкування

Ще один з невтішних висновків конкурсів стосується спілкування з глядачем. Досить часто виконавці, працюючи в дуеті, або в ансамблі, на жаль розмовляли чи зі стелею, чи з підлогою, чи самі з собою. Належне у таких випадках спілкування було деколи просто відсутнє.

Мізансцени

Чомусь у більшості виступів вони були лише фронтальні. Всі або сиділи на лавці, або стояли біля неї, чи просто вишикувалися в шеренгу. Згадаймо, що в житті друзі під час розмови не стають обличчям до чогось (наприклад, до вулиці), а навпаки — кожен стоїть обличчям один до одного. Коли ми говоримо про мізансцени, то маємо на увазі живе спілкування, а не статику. Взірцем мізансценування конкурсної програми можна сміливо назвати виступ театру «Пошук» Калузького СБК Березнегуватської селищної ради (керівник Наталія Татарчук).

Макіяж

Звернемо увагу на створення сценічного образу та застосування макіяжу. Мета макіяжу – лише підкреслити вашу красу, а не створити її. Сценічний макіяж характеризується більш яскравими і насиченими тонами відповідно до вашого образу. Але і відсутність макіяжу теж недопустима. Очі повинні бути виразними, губи підкреслені помадою, але не яскравою.

Сценічна культура

Закономірно, що сценічної культури не могло б існувати без окремих структурних компонентів. Одним із таких є культура одягу, яка передбачає дотримання норм і правил зовнішнього вигляду учасника мистецького дійства національності, видам діяльності, вікові, темі тощо. Одяг повинен відповідати характеру заходу, доповнювати створений сценічний образ, гармонійно поєднуватись з вирішенням сценічного оформлення.

Згадаймо основні вимоги до використання українського народного костюма: жіночого одягу (сорочки, корсетки, плахти, запаски, фартуха тощо), та чоловічого одягу (шаровари, кожух, жупан тощо), а також особливості використання прикрас.

За традиціями, дівчина не вдягає віночка на голову з розпущеним волоссям, заміжня жінка одягає на голову не віночок, а хустку. Якщо хустка вже є на голові, то накидати її на плечі — зайве. Коли ж читець накидає хустку на плечі, у ході виступу це повинно бути виправдано.

Крім того, дивує, що останнім часом стало популярним зав’язувати хустку на голові, як у Солохи. Минулі конкурси це вкотре засвідчили. Але ж не ходили в давнину жінки з «ріжками» на голові! Цей вид зав’язування хустини був використаний для створення образу Солохи.

Якщо чоловіки заправляли шаровари у чоботи, то сорочка теж мала бути заправлена у шаровари, а підперезувалися кушаком вже поверх штанів. Українці ніколи не зав’язували пояс спереду, вузли завжди знаходилися з боків. Дехто з учасників наших конкурсів про це забув.

Додамо: за бажання осучаснити образ, конкурсант повинен знати, що сорочку, в тому числі й вишиванку можна вдягти навипуск поверх звичайних штанів, без поясу.

Культура мовлення

Ще одним важливим компонентом сценічної культури є культура мовлення учасника мистецького дійства. Усвідомлення необхідності дотримання норм літературної мови чи оригінальної мови художнього твору поєднується із роботою над розвитком основних чинників культури мовлення: дикцією та дотриманням норм орфоепії й літературного наголосу; вмінням логічно, просто і ясно висловлювати власні думки; використовувати численні мовні засоби.

На жаль, багато учасників номінації «Театральні витребеньки» використовували суржик, чим паплюжили рідну мову. В результаті виступ набував не оригінального забарвлення, а просто вульгарного, що є неприпустимим.

Відповідність твору віковій категорії

Як показали конкурси, ще досі деякі керівники вважають, що діти можуть донести до глядача текст твору, який їм геть не зрозумілий.

Тож і мали місце виступи підлітків 10–15 років на «сімейно-побутові» розмови про тещ та кумів, а виконання дітьми цих ролей повністю нівелювало увесь виступ. Адже щоб донести зміст тексту та емоційну складову образу, необхідно мати принаймні життєвий досвід зрілих людей, якого у дітей та підлітків ще нема.

Тому наголошуємо: ніхто з керівників творчих колективів не має морального права нав’язувати виконавцям ті твори, які подобаються лише їм, без урахування віку.

Будь-який виступ конкурсанта тоді стає органічним, коли актор безпомилково концентрує увагу на провідних рисах, що характеризують персонаж, і роблять образ виразним не тільки в прийомах акторського виконавства, а й у властивій йому індивідуальній виконавській манері.

Радимо врахувати усе вище викладене, і зичимо творчої наснаги кожному, хто робить свій внесок у розвиток культурних надбань Миколаївської області.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: