Ця стаття буде корисна керівникам вокальних колективів та студій для використання в роботі.
З найважливіших та важких у засвоєнні елементів колективного співу є чистота інтонування – стрій. Вокальний колектив, який не має точного інтонування, не може повноцінно виконувати вокальний твір, навіть при наявності хороших голосів, правильного ритму, темпу, дикції тощо.
Важко уявити звучання хору без чистоти інтонування, особливо в умовах співу а сарреllа, коли хор звучить як самостійний музичний інструмент. Важливими стають налаштування колективу та вміння кожного співака держати та коригувати стрій у різних ладах, темпах, ритмах, динаміці та фактурі. У хоровому виконавстві розглядається стрій горизонтальний (або мелодичний) та стрій вертикальний (або гармонічний).
Мелодичний стрій
Мелодичний або горизонтальний стрій – це чистота інтонування мелодії хоровою партією, групою партій, усім колективом, які співають в унісон. Унісонний стрій – злиття співаків окремої партії в єдиний хоровий голос – найважливіша умова для мелодичного та гармонічного строю, а також показник вокальної техніки колективу. Робота над унісоном потребує від співаків та хормейстера певної системності. Досягнення унісону залежить від розвитку музичного слуху та голосу. Для співаків дуже важлива робота внутрішнього слуху, тобто вміння передчувати інтонацію, а потім її відтворювати, зберігаючи точне співвідношення інтонаційної активності слуху та голосу. У роботі над унісоном необхідно орієнтувати співаків чути не тільки свій голос, а й партії усього колективу.
Важливою умовою становлення хорошого строю є виховання у співаків відчуття інтонаційної пам’яті та інтонаційної перспективи. Якщо співаки ясно представляють інтонаційні зв’язки не тільки між сусідніми, але й більш далекими звуками, розташованими на відстані, стрій стає більш усвідомленим та стабільним. Стабільності строю також додає почуття ладу та відчуття звуків, на які можна спиратися.
Хормейстер повинен знати, що на етапі розучування усі складні мелодичні ходи партитури необхідно роз’ясняти, допомагати їх осмислювати як ладово, так і гармонічно. Для цього іноді потрібно виконувати на інструменті інші голоси чи ключові акорди.
Гармонічний стрій
Гармонічний або вертикальний стрій – це правильне інтонування співзвуччя акордів в їх послідовному русі, які утворюються у звучанні усього хору або його голосових груп.
Практика показала, що наявність гарного мелодичного строю не забезпечує якість гармонічного строю та при поєднанні хорові голоси повинні акустично підлаштовуватись за допомогою обертонів.
Робота над строєм
Робота над строєм у вокальному колективі має бути пов’язана з роботою над елементами музичної виразності, тому рекомендовано використовувати такі прийоми:
- інтонування поза ритмом, тобто за жестом керівника, з використанням фермат на окремих акордах, які важко вистроїти;
- спів на склад, закритим ротом, що допомагає співакам розуміти логіку мелодичного та гармонічного розвитку;
- чергування інтонування «про себе» з інтонуванням вголос, що сприяє розвитку внутрішнього слуху;
- виконання складних за ритмом гармонічних побудов зі спрощенням (ритмічним наповненням), а також у різних ритмічних варіантах, що може допомогти побудувати на етапі розучування твору ритмічний та інтонаційний ансамбль. Наприклад, корисно співати із дробленням;
- при заниженні строю на етапі розучування твору корисне прискорення темпу та збільшення емоційної напруги виконання або при підвищенні строю легке уповільнення темпу, щоб дати співакам можливість контролювати емоції та стрій хору;
- при наявності у творі незручної теситури використання транспозиції;
- використання фрагментів творів у процесі розспівування колективу.
У творах поліфонічного складу, де кожен голос виконує самостійну мелодичну функцію, горизонтальний стрій вступає у більш складні відносини з вертикальним строєм. Інтонаційні завдання тут визначаються фактурними, образно-виразними та тематичними особливостями музики.
Залежність хорового строю від звукоутворення співаків
Хор – «інструмент» особливий. Якщо в оркестрі фальш інструменту не позначається на подальшому строї (тому що усі інструменти настроєні), то в хорі неточне інтонування навіть одного зі співаків може привести до самих неприємних наслідків. Тому хормейстер має виховувати в колективі розуміння необхідності постійного контролю за точністю інтонування.
Багато випадків порушення строю пов’язані з недоліками вокалу співаків хору.Робота над подоланням порушення строю має бути не лише колективною, а й індивідуальною. Співаки мають передчувати висоту звуку, оцінювати правильність його утворення. Це можливо при розвиненому внутрішньому слухові, з якого починається виховання такого важливого для музикантів, пов’язаних зі співом, слуху вокального. Його розвитку сприяють вправи: вголос – «про себе» – вголос (можуть бути різні варіанти: спів сильних доль вголос, а слабких – «про себе» та навпаки: такт – вголос, такт – «про себе», такт – вголос, два такти – «про себе», чим довше проспівування «про себе» – тим складніше).
Роботі над чистотою інтонування допомагає область тихої динаміки, що сприяє загостренню слухової функції.
Хоровому строю шкодять такі недоліки співу, як заниження, завищення, фальшива нестійка інтонація, занадто велика вібрація. Будь-яка фальш (заниження, завищення) називається детонацією.
Причини заниження інтонації :
- в’яле, неоперте дихання (при цьому допомагають звукові вправи та вправи без звуку на активізацію дихання);
- в’яла вимова (слід використовувати вправи на активізацію дикції).
Заниження може поєднуватись з низькою позицією за нестачі високої співочої форманти (наявності високих обертонів). Низька позиція може спостерігатися і при нормальному інтонуванні, але звук сприймається як низький. Низька позиція може бути викликана перевантаженням дихання, форсуванням звуку, недостатньою роботою верхніх резонаторів, через що голос втрачає легкість, блиск та дзвінкість.
Психологічно низька позиція пов’язана з так званим «лінивим співом», зі співом «за обов’язком». У цьому випадку необхідно зацікавити співаків, тому що «зацікавлений» спів сприятливо впливає на інтонацію та на якість звуку.
Для наведення співаків на «високе» звучання використовують наступні прийоми:
спів закритим ротом з відчуттям роботи «голови»;
- настройка на середніх (та вище) звуках діапазону;
- вправи з низхідним мелодійним малюнком;
- використання «близьких» голосних «І, Е, Є», поєднання їх з приголосними «М, Н, Л, С, З»;
- заборона штучно густити звук, який зазвичай зустрічається у партії альтів;
- вправи на легкість та рухливість.
Завищення інтонації.
Причинами підвищення можуть бути форсований, крикливий спів, надто великий натиск дихання, а також надмірна «веселість» колективу. Підвищення інтонації спостерігається рідше за заниження.
При підвищенні використовуються вправи з темними, глибокими голосними «О, У» та складами з ними.
Якщо заниження чи завишення інтонації у хорошому хорі може «не різати вухо», а бути незначним, то фальшиве, нестійке інтонування (спів «по сусідах згори та знизу») – явище, яке не залишає байдужим нікого. Часто це пов’язано з поганою координацією між слухом та голосом, диханням не на опорі або з перевантаженим диханням та форсуванням.
Для усунення такого недоліку використовуються вправи:
- на тихій динаміці (активізується слух);
- у середній теситурі;
- з гарним рухом мелодії (вправу, яку хотілося б співати);
- на staccato (точна атака короткого звуку, опора).
Надмірна вібрація призводить до порушення інтонації (особливо якщо голос звучить у високій теситурі, на голосній динаміці та тривалій довжині). У цьому випадку допоможе голосна, яка не вібрує («У», склади «ДУ», «КУ») та тиха динаміка. Можна використовувати вправи на голосний звук «О». У вправах увага має бути направленою на утворення рівного звуку.
Одним з етапів роботи над хоровим строєм є здійснення у вокальному колективі унісонного строю. Роботу над вокальним унісоном рекомендується починати з примарних тонів хорових партій при помірній динаміці, поступово домагаючись одноманітного звуковидобування на хорошій опорі. Ускладнення завдань у роботі над унісоном у вокальних вправах та репертуарі має бути поступовим та раціональним. Це стосується розширення діапазону, підсилення динаміки, ускладнення темпу та ритму.
Погляди хормейстерів, які бачать у хоровому строї тільки технічну сторону виконання, помилкові. Стрій – категорія художньо-виразна, а інтонаційні відтінки вокального звуку – один із засобів музичної виразності. Учасники хору мають бути виховані та вивчені, щоб вміти швидко налаштовуватись на задану хормейстером тональність; чуйно реагувати на необхідність зависити, «загострити» чи трохи занизити, «притупити» інтонацію; підлаштовуватися до загального тону, тембру, ритму, динаміки, темпу.
Хороший стрій у вокальному колективі – наслідок постійної участі з боку керівника, правильного розвитку виконавців, створення атмосфери підвищеної слухової перевірки не лише до інтонації, а й до всіх засобів музичної виразності. Саме професійна технічна вивченість твору – потужний фундамент для створення художнього образу.
