У кожній місцевості, як і в кожній сім’ї, свої чайні традиції. Яка ж із націй найбільше полюбляє чай?
Китай
Китайці відкрили чай як напій, що тонізує. Вони навіть розписали церемонію «гун фу ча», що має проходити за спеціальними правилами. Особливе значення в ній приділяють самому чаю: формі листя, аромату, смаку, кольорові тощо. Легка музика, що не заважає спілкуванню, приємне оточення, відчуття спокою — усе це складові чайної церемонії. Важливою для китайців є навіть глина, з якої виготовлено чайник. Вони вважають, що зберігати смак та аромат чаю може заварник тільки з особливої глини, тому навіть не зчищають наліт, що з часом утворюється на стінках чайника (він ніби підсилює смак).
Щоб заварити чай, китайці кип’ятять джерельно чисту воду тільки на відкритому вогні, рівному й гарячому. Не можна допускати бурхливого кипіння води, щоб енергія вогню не почала брати над нею гору. Окропом спочатку зігрівають заварник, ополоснувши його. Відмірявши певну кількість чаю (зазвичай 2/5 обсягу чайника), його насипають у чайну коробочку, щоб кожен із гостей міг «познайомитися» з його ароматом. Потім наповнюють заварювальний чайник чаєм і заливають його водою до половини. Промивши таким чином заварку, воду виливають у спеціальну чашу — ча хай. Потім знов заливають листя чаю окропом і дають настоятися приблизно 30 секунд.
Важливу роль відіграє майстерність господаря при розлитті напою по чашках. По-перше, необхідно тримати чайник якомога ближче до чашок, щоб аромат «не втік». Наливаючи напій, чайник варто рівномірно переміщати по колу, аби чай у всіх чашках мав однаковий колір, аромат і смак. По-друге, треба стежити, щоб вилився весь напій до останньої краплі. Кожен із гостей спочатку насолоджується чаєм, зокрема ароматом, хвалить його і тільки потім починає пити.
Навіть на весіллях у Китаї наявні особливі чайні церемонії, тому що чай завжди символізував чисту й піднесену любов молодих. Протягом весілля наречений і наречена мають піднести чай кожному члену великої родини, тим самим породичатися.
Японія
У Японії традиційним напоєм є матча з сухого листя зеленого чаю, розтертого в порошок. Чайна церемонія, по-японськи «тя-но ю», зародилася у XVI столітті. Сутність японської чайної церемонії визначають чотири принципи: ва, кеі, сеі, дзяку (тобто гармонія, повага, чистота, спокій). Зазвичай церемонія передбачає зустріч майстра і його гостей не тільки для розпивання чаю, а й для неформального спілкування, приємного відпочинку. Господар ретельно готується до приходу гостей: продумує зустріч, прикрашає сувоями з мудрими висловлюваннями та квітковими композиціями (ікебанами) кімнату в чайному будиночку — «тяшіцу».
Перш ніж зайти в тяшіцу, гості мають пройти вузенькою доріжкою в чайному саду, щоб відволіктися від буденності та бути готовим і фізично, і морально до сприйняття краси. Потім миють руки і заходять до тяшіцу, знявши взуття. Пригостившись легкими закусками та приємно поспілкувавшись, знов гуляють у саду, милуючись квітами й деревами. Згодом ідуть у дім і господар, нарешті, заварює чай. Після тривалої ритуальної процедури насолоджуються смачним напоєм та обговорюють усе, що вони побачили: красу саду, квіткову композицію, мудрі написи на сувоях тощо.
Тибет
Тибетці полюбляють часуйму — міцний чай із додаванням топленого вершкового масла й солі. Гарячу суміш збивають доти, поки не отримають своєрідний за смаком густий калорійний напій. Він здатен зігріти й відновити сили ослаблої людини. Якщо в тибетця немає часуйми, він може навіть захворіти. Цікаво, що відстань у горах і зараз вимірюють випитими під час подорожі чашками чаю. Скажімо, три великі піали чаю — це приблизно вісім кілометрів дороги.
Індія, Пакистан
Індія — один із найбільших світових постачальників чаю. Тут у XIX столітті англійці почали вирощувати чай. В Індії чай зазвичай п’ють дуже солодким, міцним та з молоком. Найпопулярніший дарджилінг — світлий сорт чаю з мускатним, ледве чутним терпким смаком і квітковим ароматом. Його ще називають «чайним шампанським». Кожен, хто подорожував Індією потягом, дивувався, що чай там наливають у невеличкі глиняні чашки, які, випивши напій, розбивають. Так роблять, щоб людина була впевнена, що цією чашкою ніхто, окрім неї, не користувався.
Також в Індії готують «заморожений» чай: на 300–350 мілілітрів води кладуть три чайні ложки найкращого чаю, заварюють окропом протягом п’яти хвилин й охолоджують. Потім у спеціальну півлітрову склянку кладуть кубики льоду, цукор, додають холодний чай і вичавлюють сік з одного лимону. Такий чай п’ють маленькими ковтками.
Кожен мешканець Пакистану стверджує, що тільки він знає, як приготувати масала — «чай зі спеціями». Це напій родом з Індії, який заварюють із різними індійськими спеціями й травами; додають молоко.
Англія, США
Мабуть, немає такої людини, яка б не чула про англійський Five o’clock Tea. Вважають, що звичка пити чай о п’ятій годині походить від знаті, має на меті заповнити паузу між сніданком і пізнім обідом. Спочатку це був привілей аристократів, тому що привезти чай з Китаю до Лондона було неймовірно довго й дорого.
Поступово сформувався вишуканий ритуал чаювання: облаштування місця для гостей, підбір найкращого посуду, закусок, найароматнішого сорту чаю, вибір тем для невимушеного спілкування. Стіл, за традицією, накритий світлою скатертиною, сервіз на ньому витончений, з тонкого фарфору. До чаю подають і солоні, і солодкі закуски: сендвічі, масло, хліб, огірки, помідори, тости, печиво, конфітюр тощо. Нарізаний лимон ніколи не засипають цукром.
Англійці популяризували чай з молоком. Чайник спочатку ополіскують гарячою водою, потім засипають заварку з розрахунку по одній чайній ложці на кожного гостя. Заварку заливають окропом на три-п’ять хвилин. Спочатку в чашку наливають молоко, а потім уже заварений чай.
В Англії також були «чайні сади», у яких благородні леді та джентльмени пили чай і розважалися, дивлячись концерти або слухаючи гру оркестру. До 40-х років ХХ століття був популярним «чайний танець».
Сьогодні Afternoon tea частіше влаштовують як святкову церемонію в особливих випадках, наприклад, на день народження, весілля, під час сімейної вечері або зустрічі з друзями.
Американці люблять холодний чорний чай Lipton з лимоном. Щоб напій отримав більш ніжний смак, додають трохи газованої води.
Корея
Корейці дізналися про чай ще у VIII столітті. Вони цінували його як ліки, що діють на душевний стан людини. Вважали, що цей напій допомагав заспокоїтися, відволіктися від насущних проблем. У Кореї також була спеціальна чайна церемонія. Праворуч церемоніймейстера знаходилася жаровня, а ліворуч — чайний посуд. Гості сідали так, щоб дивитися на захід, а господар — на схід. Чай завжди пили з лимоном, з молоком, а іноді додавали женьшень та алкоголь.
Німеччина
У Німеччинічай не дуже популярний, тому що німці понад усе люблять пиво. Стійку прихильність до чаю показали лише фризи — мешканці прибережного північного заходу Німеччини. Східна Фризія — регіон, де переважно йдуть дощі. Можливо, саме тому тут і випивають майже 300 літрів чаю на рік. Місцевий напій — це суміш чорного чаю сорту Ассам і цейлонського листя. Особливого смаку надає і м’яка місцева вода.
За традицією, чай готують у чайнику з порцеляни, під який підставляють маленьку свічку для зберігання температури води. Заварюють подвійну порцію і настоюють довше, аніж зазвичай, щоб отримати гострий гіркий настій. Заварку розливають у невеликі сервізні горнятка зі шматочком рафінаду на дні. Додають густі вершки, які не можна перемішувати з чаєм.
Тайвань, Південна Африка
У Тайвані популярний Bubble Tea — оригінальний чорний або зелений чай із тапіокою в цукровому сиропі. Може бути як гарячим, так й охолодженим. До нього часто додають сиропи, топпінги, молоко чи вершки.
У Південній Африці вирощують Ройбуш — незвичний і яскравий червоний чай. Зазвичай його п’ють без молока й цукру, бо він має природний солодкуватий смак.
Туреччина, Єгипет, Марокко, Таїланд
Найбільш популярним у Туреччині є сорт чорного чаю, листя якого збирають на східному узбережжі Чорного моря. Міцний настій подають у маленькому стаканчику (армуд) з декількома шматочками цукру.
У Єгипті переважно п’ють звичайний несолодкий чорний чай без будь-яких смакових добавок. Але чай із гібіскусом — це обов’язковий напій єгипетського весілля.
У Марокко чай п’ють завжди й усюди. Марокканці обожнюють зелений чай з листям м’яти. Також часто додають лимон або лайм.
У Таїланді чай подають холодним. Ключові інгредієнти таїландського напою — це трави, молоко і лід.
Україна
В Україні впродовж багатьох років люди пили трав’яні настої або відвари з сухофруктів, сушених трав, гілок фруктових дерев або ягід. Такий напій знімає втому, поліпшує самопочуття у спеку, бадьорить і надає сил. Традиційний чай став в Україні популярним уже у XVII столітті.
У всіх народів багато цікавих та особливих традицій, наприклад, святкування Дня шоколаду. Але всі однаково впевнені: якщо випити горнятко чаю на самоті, забудеш про втому, дрібні проблеми і заспокоїшся; а якщо в компанії — відчуєш приязну і дружню атмосферу. Добрих вам друзів, смачного чаювання та гарних традицій!