У попередніх статтях ми познайомили читачів із видами кольорової поверхні, особливостями кольору у просторі, основними властивостями хроматичних кольорів тощо. У цій статті ви дізнаєтеся про колірну гармонію та її особливості.
Насправді колір не існує окремо, а завжди належить поверхням фізичних тіл і різним речовинам. Колір предметів сприймається не відокремлено, а у поєднанні з іншими кольорами. І щоб виявити закономірності побудови гармонії кольорів, треба зрозуміти, як багатобарвний світ природи утворює цілісну колірну систему.
Гармонії хроматичних кольорів ґрунтуються переважно на контрастних або споріднених поєднаннях. Що таке контрастні кольори?
Контрастними кольорами називають кольори, що знаходяться на протилежних кінцях діаметра у кольоровому колі: червоний – зелений, помаранчевий – синій, жовтий – фіолетовий. Ці поєднання кольорів завжди підсилюють хроматичне звучання.
Споріднені – це всі проміжні кольори з одним головним, що їх утворює. Тобто коло ділиться на чотири сектори споріднених: червоно-жовті, жовто-зелені, зелено-сині, синьо-червоні. Ці поєднання кольорів, навпаки, послабляють хроматичне звучання.
У сучасній теорії кольорознавства пропонується кілька різновидів гармонійного поєднання кольорів.
Тональні поєднання нагадують ахроматичну гармонію тонів. В основі знаходиться будь-який колір, а щаблі утворюються із нього засобами розбілення або затемнення. Емоційні засоби цих поєднань, як і в хроматичній гармонії, залежать від світлотного регістру, величини інтервалу контрасту, співвідношення площин.
Споріднені поєднання утворюють стримане звучання орнаменту або зображення, якщо вони не мають різких тональних контрастів. Споріднені колірні поєднання ґрунтуються на спільності основних кольорів та їх нюансному зіставленні. Вважається, що гармонія споріднених кольорів середньої насиченості менш вдала, ніж висвітлених або затемнених. З ними краще пов’язується активний світлотний контраст.
Контрастні поєднання характеризуються більшою напруженістю, активністю і динамізмом. Ці кольорові сполучення знаходяться у кольоровому колі на протилежних кінцях діаметрів. Контрастні кольори одночасно доповнюють один одного. Рекомендується вибирати контрастні пари однакової світлоти. Третій колір можна визначити з тонального ряду, якщо взяти за основний один із двох наявних. Добре співзвучні контрастні гармонії білого та чорного кольорів.
Споріднено-контрастні поєднання – поєднують усі попередні гармонійні сполучення і за обсягом варіантів – найбільші. Виразність цих колірних сполучень відрізняється особливою звучністю та підвищеною емоційною активністю. Відчуття емоційної виразності також змінюється залежно від світлотного тонового насичення.
Ключові види споріднено-контрастних поєднань кольорів:
– два споріднено-контрастних кольори, третій – головний, поєднує два перші. У кольоровому колі утворюється рівнобедрений трикутник, при вершині – головний колір;
– два контрастних кольори, третій – споріднено-контрастний до двох перших. У кольоровому колі утворюється прямокутний трикутник, гіпотенуза якого пов’язує два контрастні кольори, а катети – споріднено-контрастні;
– два контрастні й два споріднено-контрастні кольори утворюють у кольоровому колі прямокутник або квадрат;
– два споріднено-контрастні доповнюються кольорами із двох тональних рядів;
– два споріднено-контрастні доповнюються кольорами, які утворені в тональному ряді на основі одного з поєднаних.
– один «чистий» колір, інші з тональних споріднено-контрастних рядів;
– усі споріднено-контрастні кольори, взяті з тональних рядів – затемнені або висвітлені.
Слід визнати, що практично немає іншої можливості оцінити естетичне і художнє поєднання кольорів, крім візуальної. Тому зазначеними засобами визначення колірної гармонії слід користуватися вільно, з творчим підходом.
Художники емоційно зв’язують кольори з геометричними формами. Так, червоний асоціюється з прямокутними фігурами, синій – з кулястими, жовтому притаманно не утримуватися в межах визначених форм. Й. Іттен (теоретик Баухаузу – Вищої школи Художнього конструювання й індустріального будівництва, м. Веймар) розробив ряд співвідношень. Він вважав, що червоному кольору відповідає форма квадрата, жовтому – трикутника. Якщо колір не відповідає формі, створюється драматична ситуація.
Співвідношення форми й кольору, що випливають з дизайнерських підходів до утворення гармонійності форми та її забарвлення
Червоний квадрат – відчуття рівноваги, впевненості, “тверда глина під ногами”.
Червоне коло – відчуття хворобливого дискомфорту, хворобливі утворення на шкірі й в організмі людини, червоне сонце на сході, відчуття біди, тривожний стан.
Червоний трикутник – асоціація з гострим лезом, дисонанс форми й кольору, гільйотина.
Синій круг – відчуття спокою, утворення доброзичливого світосприйняття, блакить неба, чиста вода у долонях.
Синій квадрат – дисонанс форми й кольору, асоціація з болем, насильством, неприємне відчуття від грудки льоду у долонях.
Синій трикутник – дисонанс форми й кольору, незрозумілість форми, нецікаве сприйняття.
Жовтий трикутник – відчуття руху, польоту, життя, коливання полумʼя свічки.
Жовтий круг – дисонанс між формою і кольором, болючий блиск полуденного сонця, розпечена куля.
Жовтий прямокутник – дисонанс форми й кольору, відсутність відчуття динаміки руху, статичність форми як «задуха».
Детальніше про відношення форми та кольору дізнаєтесь у статті про психологічний вплив кольору.
Взагалі критерієм оцінки гармонійних і дисгармонійних сполучень кольорів є досвід людини, який отриманий під час спостережень за природою. Незвичайна розкіш природних забарвлень є невичерпним джерелом пізнання гармонії та дисгармонії колірних сполучень.
У композиціях декоративно-ужиткового мистецтва колір виконує:
- комунікаційну функцію – поділ, акцентування, об’єднання та інша організація візуальної інформації;
- пізнавальну функцію – колірні символи й знаки, кодування;
- виражальну функцію, яка активно впливає на художню образність творів, викликаючи відповідні емоції та естетичні почуття.
Поліхромність найбільш характерна у межах станкового мистецтва для живопису та для декоративно-ужиткового мистецтва: ткацтва, килимарства, вишивання, розпису, аплікації.
Ця стаття написана на допомогу майстрам декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва Миколаївщини для використання вищевикладеної інформації при виготовленні творчих робіт.
